Справа № 396/1840/13-ц
26.09.2013 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого: Гарбуз Ольга Анатоліївна
при секретарі: Пицюка І.Г.
за участю позивача ОСОБА_1, представника ОСОБА_2,
представника відповідача Змеул Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новоукраїнка цивільну справу за ОСОБА_1 до Новоукраїнського житлово-комунального підприємства, третя особа без самостійних вимог на предмет спору начальник Новоукраїнського житлово-комунального підприємства Третяков Вадим Анатолійович, про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, посилаючись на те, що з 25 липня 2011 року вона працювала на посаді майстра Новоукраїнського ЖКП. 04 червня 2013 року її було викликано до адміністрації ЖКП та вручено для ознайомлення наказ про звільнення від 03.06.13 року під № 122-К. Із змісту наказу вбачається, що причиною її звільнення за ст.147 КЗпП України є халатне відношення позивача до своїх службових обов'язків, порушення трудової дисципліни, а саме: систематичне невиконання розпоряджень керівника, систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на працівника посадовою інструкцією, не виконання вчасно заявок мешканців будинків, наявність скарг від мешканців будинків.
В наказі про звільнення позивач зазначила дату ознайомлення - 04.06.13 р. та свій підпис. Через декілька днів їй було вручено лише ксерокопію зазначеного наказу, яка не була завірена у відповідності з оригіналом.
До моменту застосування до позивача дисциплінарного стягнення у неї не відбирались будь-які пояснення з приводу повноти та правильності виконання нею її посадових обов'язків. Протягом останнього року роботи до дня звільнення будь-які інші дисциплінарні стягнення відносно позивача роботодавцем або уповноваженим ним органом не застосовувались.
Трудова книжка в день звільнення 03.06.13 року та в наступний день 04.06.13 року після ознайомлення з наказом, позивачу не видавалась. В зв'язку з цим вона вважала, що не є звільненою з посади, тому в наступні дні до 18 червня 2013 року включно періодично з'являлась на роботу, при цьому її до роботи не допускали, не надавали засобів та матеріалів для виконання своїх посадових обов'язків.
Позивач направила поштою в адресу роботодавця лист з проханням надати їй копії наказів про прийняття на роботу, звільнення з роботи та трудову книжку. 18 червня 2013 року в Новоукраїнському ЖКП позивача було ознайомлено із наказом № 122-К від 03.06.13 року , який містив інші підстави звільнення - згідно п.3 ст.40 КЗпП України. Підставою для винесення повторного наказу № 122-к від 03.06.13 року зазначено : наказ № 122 від 03.06.2013 р. Інших підстав щодо мотивації звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України в обох наказах № 122-К роботодавцем вказано не було.
18.06.13 року позивачу було видано трудову книжку із записом № 55 від 03.06.2013 р., який за своїм змістом не відповідає жодному наказу під №122-К від 03.06.13 року.
Ввважає, що її звільнили без законної підстави, жоден з наказів під № 122-К від 03.06.13 року, які стосуються її звільнення з посади майстра Новоукраїнського ЖКП, не містять фактичних та конкретних даних щодо причин звільнення, загальні формулювання не пояснюють суть порушень, які вона допустила в роботі, тому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд: визнати незаконними накази № 122 від 03.06.13 р. по Новоукраїнському житлово-комунальному підприємству про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та звільнення з роботи з займаної посади, № 122 від 03.06.13 р. по Новоукраїнському житлово-комунальному підприємству про звільнення її з роботи за п.3 ст.40 КЗпП України з 03.06.2013 р.; поновити її на посаді майстра Новоукраїнського житлово-комунального підприємства; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням за період з 04.06.13р. по 26.09.13р. в сумі 8058,40 грн.; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за період з 04.06.13 р. По 18.06.13 р. в сумі 1510,95грн; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 5000 грн, так як в результаті незаконного звільнення втратила постійний дохід, постійно хвилюється і з таким записом в трудовій книжці жоден роботодавець не прийме на роботу.
Відповідач Новоукраїнське ЖКП за підписом керівника Третякова В.А. подав до суду письмове заперечення на позов, в якому послався на те, що позивач ОСОБА_1 за увесь період роботи на підприємстві халатно відносилась до своїх службових обов'язків, про що свідчили численні скарги мешканців будинків. В грудні 2011 року прокуратурою Новоукраїнського району проводилась перевірка роботи із зверненнями громадян в Новоукраїнському ЖКП. На підставі подання прокуратури ОСОБА_1 за неналежне виконання посадових обов'язків притягнута до дисциплінарної відповідальності та їй оголошено догану. В грудні 2012 року мешканці будинків звертались з письмовими скаргами в Новоукраїнську міську раду на майстра ОСОБА_1 в зв'язку з тим, що вона не виконує функціональні обов'язки майстра, постійно хамить та грубить. Крім того, ОСОБА_1 постійно не виконувала розпорядження керівника підприємства, тому враховуючи вищезазначене було прийнято рішення про застосування до ОСОБА_1 заходу дисциплінарного стягнення - звільнення. Ксерокопію наказу про звільнення їй було вручено в той же день. Будь-які письмові пояснення ОСОБА_1 відмовилась надати.
Третяков В.А. погоджується з тим, що трудова книжка в день звільнення ОСОБА_1 їй дійсно не видавалась, однак пояснюює це тим, що ОСОБА_1 не підписала обхідний лист, будучи матеріально-відповідальною особою, отримувала матеріали, запасні частини, малоцінні предмети та паливно-мастильні матеріали, не передала на склад та не здала звіт про надходження, використання та залишки матеріалів. Після виконання цих дій ОСОБА_1 була видана трудова книжка та було проведено повний розрахунок.
Заподіяну позивачу моральну шкоду Третяков В.А. заперечує та вважає, що навпаки, моральну шкоду необхідно стягувати з ОСОБА_1, так як своїю некомпетентністю та систематичним невиконанням поставлених керівництвом завдань завдала шкоди підприємству.
В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності, подані уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача Змеул Л.П., що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на подані заперечення.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору Третяков В.А. в судове засідання не з'явився по невідомим суду причинам, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, відповідно до ст.ст.32, 40, 232, 235, 237-1 Кодексу законів про працю України, п.23,32 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.92 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню так, як в судовому засіданні встановлено наступні обставини.
Судом встановлено, з 25 липня 2011 року позивач ОСОБА_1 працювала на посаді майстра Новоукраїнського ЖКП, що підтверджується записом № 54 в її трудовій книжці, наказом № 83-К від 25.07.11 року про прийняття на роботу, договір про повну матеріальну відповідальність не укладався, профспілковий комітет на підприємстві не діє.
04 червня 2013 року позивачу було вручено для ознайомлення наказ про звільнення від 03.06.13 року під № 122-К. Із змісту наказу вбачається, що причиною її звільнення за ст.147 КЗпП України є халатне відношення позивача до своїх службових обов'язків, порушення трудової дисципліни, а саме: систематичне невиконання розпоряджень керівника, систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на працівника посадовою інструкцією, не виконання вчасно заявок мешканців будинків, наявність скарг від мешканців будинків.
Трудова книжка в день звільнення 03.06.13 року та в наступний день 04.06.13 року після ознайомлення з наказом, позивачу не видавалась. В зв'язку з цим вона вважала, що не є звільненою з посади, тому в наступні дні до 18 червня 2013 року включно періодично з'являлась на роботу.
18 червня 2013 року в Новоукраїнському ЖКП позивача було ознайомлено із наказом № 122-К від 03.06.13 року , який містив інші підстави звільнення ОСОБА_1 - згідно п.3 ст.40 КЗпП України. Підставою для винесення повторного наказу № 122-к від 03.06.13 року зазначено : наказ № 122 від 03.06.2013 р. Інших підстав щодо мотивації звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України в обох наказах № 122-К роботодавцем вказано не було.
18 червня 2013 року позивачу було видано трудову книжку із записом № 55 від 03.06.2013 р., який за своїм змістом не відповідає жодному наказу під №122-К від 03.06.13 року.
У відповідності з вимогами п. 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110 - Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
У відповідності з нормами п.3 ст. 40 КЗпП України -трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Відповідно до ст.147 КЗпП України - За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:
1) догана;
2) звільнення.
Тому при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону,підприємство повинне навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 6 листопада 1992 р. N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з'ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 1471, 148, 149 КЗпП правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.
Судом встановлено, що жоден з наказів під № 122-К від 03.06.13 року, які стосуються звільнення позивача з посади майстра Новоукраїнського ЖКП, не містять фактичних та конкретних даних щодо причин звільнення, загальні формулювання не пояснюють суть порушень, які допустила в роботі позивачка, пояснення перед звільненням у позивачки не відбиралаися, на протязі останнього року не притягувалася до дисциплінарної відповідальності чи громадського стягнення, що підтерджено книгами наказів ЖКП за 2012-2013 рік, оглянутих в судовому засіданні та вісутністю відповідних наказів керівника підприємства та свідчить про відсутність систематичних порушень та систематичного невиконання позивачем, як працівником без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку,що могло бути підставами для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України.
Право працівника оскаржити дисциплінарне стягнення передбачено ст. 150 КЗпП України. Згідно з нормами ст. 150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу).
Стаття 47 КЗпП України визначає обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку в день звільнення і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.
Згадно з вимогами ст.117 КЗпП України- В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір та одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
За нормами ст.237 КЗпП України - при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з вимогами п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.92 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» - Оскільки згідно зі ст.235 КЗпП оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.
При присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.
Відповідно до довідки ЖКП -середній заробіток становить 2065 грн.
У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348).
Розмір заробітку позивача за останні два повні місяці роботи за даними, наданими відповідачем, склав 4130грн. (за квітень і травень 2013 року по 2065 грн.х2).
Загальна кількість робочих днів за квітень, травень 2013 року склала 41 день (22+19), що відповідає таблиці, наведеній в листі Мінсоцполітіки України від 21.08.2012 р. N 9050/0/14-12/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік».
Середньоденна заробітна плата виходячи з розміру заробітку та робочих днів склала 100,73 грн.
Період, за який нараховано середній заробіток за час вимушеного прогулу, взято з 04.06.2013 р. по 26.09.2013р. Таким чином загальна кількість робочих днів за час затримки розрахунку складає 80 робочих днів (17 за червень, 23 - за липень, 21- за серпень, 19 - за вересень).
Загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням становитиме: 100,73 грн. (розмір середньоденного заробітку) х 80 робочих днів = 8058,40 грн.
Розмір середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки в період 04.06.13 р. -18.06.13 р. склав 1510,95 (15 днів х 100,73 грн.).
Встановлені обставини свідчать, що відповідач зобов'язаний виплатити працівнику середній заробіток за час вимушеного прогулу, в зв'язку з незаконним звільненням за період з 04 червня 2013 року по 26 вересня 2013 року в сумі 8058 (вісім тисяч п'ятдесят вісім) гривень 40 копійок, середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за період з 04 червня 2013 по 18 червня 2013 року в сумі 1510 (одна тисяча п'ятсот десять) гривень 95 копійок.
Таким чином, відповідач своєю неправомірними діями стосовно недопущення позивачки до роботи, порушив гарантоване ст. 43 Конституції України право позивача на працю, що включає можливість заробляти собі на життя, яку вільно обирає або на яку вільно погоджується, яке захищається законодавством про оплату праці та завдав їй моральних страждань повязаних з необхідністю вжиття додаткових зусиль для відновлення порушених прав та свого матеріального забезпечення.
Відповідно до п.п.3,9 ППВС від 13 березня 1995 року №4 із змінами та доповненнями "Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди" під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі внаслідок незаконних дій.
Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган повинні відшкодувати працівнику завдану моральну шкоду, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, яка виявилася у порушенні її права на працю та необхідності докладати додаткових зусиль для забезпечення себе роботою і засобами для існування в зв"язку із небажанням вирішити питання про забезпечення жінки, яка має дитину віком до трьох років роботою, яку вона мала до перебування у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Однак, суд вважає, що позивачкою необгрунтовано визначено розмір відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 5000 грн., так як вона не надала доказів, що через незаконне звільнення вона перенесла нервове напруження, неотримання очікуваного заробітку змусило її докладати додаткових зусиль для організації матеріального забезпечення себе та членів сім"ї, тому розмір відшкодування підлягає зменшенню до 500 (п"ятсот) грн, яка є належним та достатнім розміром відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) пропорційно задоволеній частині позовних вимог 1% від 10069.35 грн., а саме 100 (сто) грн. 69 коп. - отримувач коштів УК у Новоукраїнському районі, код ЄДРПОУ суду 2896974, код отримувача 36734791, МФО - 823016, рахунок отримувача - 31219206700322, код класифікації доходів бюджету - 22030001, банк отримувача - ГУДКСУ у Кіровоградській області..
Суд, відповідно до п.1,4 ст. 367 ЦПК України, вважає за необхідне рішення в частині надати можливість позивачці приступити до роботи та присудження середнього заробітку за один місяць в розмірі 2065 гривень, допустити до негайного виконання.
Керуючись ст. 32, 40, 232, 235, 237-1 Кодексу законів про працю України, п.23,32 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.92 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів»ст.ст. 208-210, 88,367 п.1 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати незаконним наказ № 122-к від 03 червня 2013 року, виданий Новоукраїнським житлово-комунальним підприємством про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнення з роботи з займаної посади.
Визнати незаконним наказ № 122-к від 03 червня 2013 року, виданий Новоукраїнським житлово-комунальним підприємством про звільнення майстра підприємства ОСОБА_1 з роботи за п.3 ст.40 КЗпП України з 03 червня 2013 року.
Поновити ОСОБА_1 на посаді майстра Новоукраїнського житлово-комунального підприємства.
Стягнути з Новоукраїнського житлово-комунального підприємства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв"язку з незаконним звільненням за період з 04 червня 2013 року по 26 вересня 2013 року в сумі 8058 (вісім тисяч п"ятдесят вісім) гривень 40 копійок.
Стягнути з Новоукраїнського житлово-комунального підприємства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за період з 04 червня 2013 по 18 червня 2013 року в сумі 1510 (одна тисяча п"ятсот десять) гривень 95 копійок.
Стягнути з Новоукраїнського житлово-комунального підприємства на користь ОСОБА_1 500 (п"ятсот) гривень, в якості компенсації за заподіяну моральну шкоду.
Рішенння суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 2065 (дві тисячі шістдесят п"ять) гривень, допустити до негайного виконання.
Стягнути з Новоукраїнського житлово-комунального підприємства судовий збір в розмірі 100 (сто ) гривень 69 копійок.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд протягом десяти днів з моменту проголошення.
Головуючий: О. А. Гарбуз