5
Головуючий першої інстанції Подолянчук І.М.
Категорія 27 Доповідач Зайцева С.А.
24 вересня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: Бугрим Л.М.
Суддів: Баркова В.М., Зайцевої С.А.
при секретарі Стрижак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 01 серпня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У липні 2013 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду з позовом до відповідачів,вказавши , що 22 травня 2008року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1144 Т, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 15 000 грн. З метою забезпечення повернення кредиту 22 травня 2008 року з відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 1144 Т/П та з ОСОБА_3 18 червня 2009 року був укладений договір поруки № 1144 Т/П2 .Відповідач ОСОБА_1 умови договору не виконав ,станом на 20 червня 2013 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 35 645, 02 грн.,яку просили стягнути з відповідачів солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_3,стягнути витрати по сплаті суми судового збору .
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 01 серпня 2013 року позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково: стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором - в сумі 912грн. 51 коп.; заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом в сумі 712 грн.37 коп.; заборгованість за нарахованою, але непогашеною комісією -7500 грн., кредитним договором в розмірі 35 645 грн. 02 коп., в решті позовних вимог - відмовлено. Стягнуто в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача судові витрати в розмірі 356 грн. 45 коп.
В апеляційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з тих підстав ,що судом першої інстанції неповно з*ясовано обставини , що мають значення для справи , висновки суду не відповідають обставинам справи та судом порушено вимоги матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні апеляційного суду представник ПАТ « Банк « Фінанси та Кредит» ,що діє за довіреністю ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги. У судовому засіданні апеляційного суду відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили апеляційну скаргу відхилити.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим,ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Суд першої інстанції встановив, що 22 травня 2008 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1144 Т, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні ресурси у розмірі 15 000 грн.
Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 розділу 3 кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати погашення заборгованості за кредитом відповідно з графіком зниження розміру заборгованості, повністю повернути кредит банку до 22 травня 2011р. з оплатою по процентній ставці 0, 0001 процентів річних та кожного місяця здійснювати погашення заборгованості за кредитними ресурсами у складі щомісячного аунїтетного платежу у розмірі 417 грн. Відповідно до п.4.7 кредитного договору позичальник щомісяця, в строк з 01 по 10 число сплачує комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів у розмірі 300 грн. Кредитування позичальника здійснювалось за програмою кредитування «Швидка фінансова допомога». Відповідно до умов програм кредитування, між позичальником та банком було укладено договір про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки миттєвого випуску. Кредит в розмірі 15 000 грн. банком-позивачем було перераховано на картковий рахунок позичальника-відповідача ОСОБА_1 На виконання своїх зобов'язань за вказаним договором банк-позивач надав позичальнику - відповідачу ОСОБА_1 платіжну карту . На підставі п.4.9 кредитного договору сторони підписання цього договору домовилися, що у випадку непогашення, несвоєчасного погашення або погашення не в повному обсязі трьох поспіль щомісячних ануїтетних платежів або щомісячних комісійних винагород за користування кредитними ресурсами, застосовується процентна ставка 36 % річних, подальше нарахування процентів проводиться за вказаною новою процентною ставкою.
З метою забезпечення повернення кредиту за кредитним договором № 1144 Т від 22 травня 2008 року ,укладеного між кредитором та боржником ОСОБА_1 22 травня 2008 року з відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 1144 Т/П . З відповідачем ОСОБА_3 18 червня 2009 року був укладений договір поруки № 1144 Т/2 .
Позичальник ОСОБА_1 зобов*язання по поверненню кредиту належним чином не виконав . Станом на 20 червня 2013 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 35 645, 02 грн. з яких : - загальна сума заборгованості - 912, 51 грн.; - нараховані, але не сплачені відсотки - 712, 37 грн.; - нарахована, але непогашена комісія - 7500 грн.; - пеня по кредиту, відсотках та комісії - 26 520, 14 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення вимог позивача та стягуючи у солідарному порядку з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором ,суд першої інстанції виходив з того,що банк відповідно до закону та умов договору у зв*язку з невиконанням зобов*язання правомірно пред*явив вимогу до позичальника та поручителів,відтак відповідачі повинні сплатити зазначені суми заборгованості ,та оскільки позивач без поважних причин пропустив строк позовної давності для звернення з позовом про стягнення з відповідачів пені по кредиту,відсоткам та комісії у розмірі 26 520 грн.14 коп. відмовив у задоволенні позову у вказаній частині.
Проте погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можливо виходячи з наступного.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження порушення.
Згідно ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день виникає щодня на відповідну суму.
До вимог про стягнення неустойки (пені) застосовується позовна давність в один рік (ст. 258 ЦК України).
За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, позовна давність щодо стягнення неустойки (пені) обмежується останніми 12 місцями перед зверненням до суду, а починається окремо за кожний день, за який вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
Апеляційним судом встановлено ,що позивач звернувся до суду з позовом 03 липня 2013 року.
Розрахунок заборгованості по нарахуванню пені по кредиту, відсоткам та комісії проведено позивачем за період з 20 червня 2012 року по 20 червня 2013 року у розмірі 26 520,14 грн.(а.с.36-27).
Розрахунок пені ,наданий позивачем на підтвердження своїх вимог повністю відповідає нормам чинного законодавства та суд першої інстанції ,відмовляючи у задоволенні вимог у вказаній частині прийшов до помилкового висновку про пропуск строку позовної давності для звернення з позовом у вказаній частині . Доводи апеляційної скарги у вказаній частині заслуговують на увагу.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи ,22 травня 2008 року за кредитним договором № 1144 Т відповідачем ОСОБА_1 від банку отриманий кредит у розмірі 15 000 грн. строком до 22 травня 2011 року з оплатою 0,0001 процентів річних,здійснення погашення кожного місяця заборгованості за кредитними ресурсами у складі щомісячного аунїтетного платежу у розмірі 417 грн.,комісійної винагороди за надання кредитних ресурсів у розмірі 300 грн. (а.с.10-12).З метою забезпечення виконання позичальником зобов*язань за кредитним договором 22 травня 2008 року з відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 1144 Т/П (а.с.17) та 18 червня 2009 року з відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки № 1144 Т/П 2 (а.с.18).
Згідно п.6.2. договору поруки № 1144 Т/П (поручитель ОСОБА_2.) , та договору поруки № 1144 Т/П 2 (поручитель ОСОБА_3.) договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих зобов*язань.
З договорів поруки вбачається ,що в них не встановлено строку ,після якого порука припиняється,а умова договору про дію поруки до повного виконання сторонами прийнятих зобов*язань , не може розглядатися як установлення строку дії поруки ,оскільки не відповідає вимогам ст.252 ЦК України .
Так , відповідно до ч.1. ст.251 та ч.1 ст.252 ЦК України є певний період у часі ,зі спливом якого пов*язана дія чи подія , яка має юридичне значення ,і визначається він роками, місяцами , тижнями,днями або годинами ,а не посиланням на подію ,яка має настати. Вказівкою на подію,яка має неминуче настати ,визначається термін-певний момент у часі ,з посиланням якого пов*язана дія чи подія ,яка має юридичне значення ( ч.2.ст.251 , ч.2.ст.252 ЦК України ) .
Відповідно до ч.1. ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов*язку . Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов*язання боржником.
На підставі ч.4.ст.559 ЦК України порука припиняється ,якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов*язання не пред*явить вимоги до поручителя .
Отже ,поручитель відповідає перед кредитором за порушення свого зобов*язання боржником у випадку , якщо кредитор пред*явить до нього ,поручителя ,вимогу про це протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов*язання. Після спливу цього строку порука припиняється ,а тому в разі , якщо кредитор пред*явить вимогу до поручителя поза межами цього строку поручитель не відповідає за порушення свого зобов*язання боржником.
За таких обставин у банку виникло право починаючи з 22 травня 2011 року протягом наступних 6 місяців пред*явити вимогу до поручителів про виконання порушеного зобов*язання позичальника щодо повернення всієї суми кредиту.
Таку вимогу до поручителя ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 банк не пред*явив ,та звернувся до суду з позовом у липні 2013 року , тобто вже після того , як порука зі спливом встановленого ч.4. ст.559 ЦК України шестимісячного строку припинилася.
З матеріалів справи вбачається , повідомлення на адресу позичальника ОСОБА_1 від 15.04.2013 року ,поручителя ОСОБА_3 від 15.04.2013 року та поручителя ОСОБА_2 від 15.04.2013 року про виконання зобов*язання за кредитним договором № 1144 Т від 22 травня 2008 року (а.с.28-32).
Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.
Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі.
На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у зв*язку з припиненням поруки не відповідають за порушення позичальника ОСОБА_1 , а тому законних підстав для стягнення суми заборгованості за кредитним договором № 1144 Т від 22 травня 2008 року у солідарному порядку з позичальником ,апеляційний суд не вбачає ,тому у задоволенні позовних вимог у вказаній частині слід відмовити.
Як вбачається з матеріалів справи у зв*язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 20 червня 2013 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 35 645, 02 грн. з яких : - загальна сума заборгованості - 912, 51 грн.; - нараховані, але не сплачені відсотки - 712, 37 грн.; - нарахована, але непогашена комісія - 7500 грн.; - пеня по кредиту, відсотках та комісії - 26 520, 14 грн.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 548 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно із роз'ясненнями, наданими у п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК України, у такому порядку не підлягають зменшенню через не співмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.
Істотними обставинами в розумінні ч.3.ст.551 ЦК можна вважати ,зокрема ,ступінь виконання зобов*язання боржником ; майновий стан сторін ,які беруть участь у зобов*язанні ; не лише майнові ,але й інші інтереси сторін ,що заслуговують на увагу (наприклад ,відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов*язання ).
Отже, в даному випадку, на думку суду апеляційної інстанції, мова йде не про винятковий характер обставин, а про сукупність об'єктивних даних, що мають істотне значення при вирішенні питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій.
До загальних засад цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України відносяться справедливість, добросовісність та розумність, а також свобода договору.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем ОСОБА_1 вживались заходи з виконання грошового зобов'язання, та більша частина кредитних коштів повернута, що підтверджує факт добросовісності та зацікавленості виконати свої зобов'язання за договором.
Відповідач ОСОБА_1 вважає ,що розмір неустойки підлягає зменшенню ,так як пеня в таких значних сумах нарахована безпідставно,та його заборгованість за кредитом незначна .
Апеляційний суд ,приходить до висновку із права банка на стягнення суми заборгованості за кредитним договором. Вказана сума заборгованості підтверджена матеріалами справи та наданим розрахунком заборгованості за кредитним договором.
Проте ,враховуючи сукупність об*єктивних даних ,що мають істотне значення при вирішенні питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій , з урахуванням ступіню виконання зобов*язання боржником, апеляційний суд вважає необхідним зменшити розмір неустойки ,який значно перевищує розмір збитків, та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ « Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість по кредитному договору № 1144 Т від 22 травня 2008 року станом на 20 червня 2013 року у розмірі 18 249 (вісімнадцять тисяч двісті сорок дев*ять грн.) 76 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 912 грн. 51 коп., заборгованості за відсотками в сумі 712 грн. 37 коп., непогашеної комісії в сумі 7500 грн. та пені за кредитом, відсотками та комісією в сумі 9 124 грн. 88 коп.
Таким чином судом першої інстанції при ухваленні рішення було порушено вимоги матеріального та процесуального права, тому рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Відповідно ч.5.ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове,суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь позивача понесені витрати по сплаті суми судового збору при подачі позовної заяви та при подачі апеляційної скарги у розмірі 534 грн.68 коп.(а.с. 2,160 ).
Керуючись ст.ст. 307,309,316 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - задовольнити частково .
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 01 серпня 2013 року скасувати.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість по кредитному договору № 1144 Т від 22.05.2008 року станом на 20 червня 2013 року у розмірі 18 249 (вісімнадцять тисяч двісті сорок дев*ять грн.) 76 коп. яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 912 грн. 51 коп., заборгованості за відсотками в сумі 712 грн. 37 коп., непогашеної комісії в сумі 7500 грн. та пені за кредитом, відсотками та комісією в сумі 9 124 грн. 88 коп., а також судовий збір у розмірі 534 грн.68 коп.
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити .
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням.
Головуючий :
Судді: