"19" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/56211/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Олексієнка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року, -
У серпні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради, у якому просив визнати бездіяльність протиправною та зобов'язати відповідача встановити йому статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.
Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 29 жовтня 2010 року, позов задоволено. Визнано бездіяльність протиправною та зобов'язано відповідача встановити ОСОБА_3 статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року було скасовано постанова суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою відмовлено позивачу у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції у справі, ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом 3 групи, захворювання якого пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС
У 1986 році працював на посаді заступника головного лікаря Сумської обласної СЕС, та на підставі наказу МОЗ УРСР № 21с від 03 травня 1986 року «Про організацію медичного забезпечення населення та уражених у зв'язку з аварією на ЧАЕС» був відряджений до м. Чорнобиль, де перебував з 30 травня 1986 року по 07 червня 1986 року та працював головним санітарним лікарем в СЕС м. Чорнобиль.
В березні 2010 року позивач звернувся до відповідача з заявою про встановлення йому статусу інваліда війни на підставі п. 9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Однак, Управлінням праці та соціального захисту населення Сумської міської ради питання встановлення ОСОБА_3 статусу інваліда війни вирішене не було.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа: осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, та Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року №90, формування Цивільної оборони, в тому числі невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж та їх наслідків, а також при ліквідації аварій, катастроф, стихійних сил, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
Наказом МОЗ УРСР від 03 травня 1986 року № 21 в розпорядження медичної служби цивільної оборони Київської області виділялося 230 лікарських бригад, дозиметристів та автотранспорт з інших областей України для проведення дозиметричного контролю, санітарної обробки, надання медичної допомоги потерпілому населенню та учасникам ліквідації аварії, виконання інших завдань покладених на медичну службу цивільної оборони. Зокрема протиепідемічних, протиепізоотичних заходів.
Отже позивач, інвалідність якого пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, залучений до складу формувань Цивільної оборони у вказаний період, за наявності документів, підтверджуючих право на отримання статусу інваліда війни, має отримати такий статус з видачею відповідного посвідчення.
Відповідно до пункту 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою КМ України від 12 травня 1994 року № 302, посвідчення інваліда війни видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та помилково було скасоване апеляційним судом.
Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, про необхідність скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року скасувати.
Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 29 жовтня 2010 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: