"05" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/8705/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Федорова М.О.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Синівському районі м. Львова
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2010
на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011
у справі № 2а-1349/09-1370
за позовом Закритого акціонерного товариства «Ігрокс»
до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Закрите акціонерне товариство «Ігрокс» (надалі - позивач, ЗАТ «Ігрокс») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова (надалі - відповідач, ДПІ у Сихівському районі м. Львова) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2010 залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011, позовні вимоги задоволено.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ЗАТ «Ігрокс» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, та відображення в бухгалтерському і податковому обліку виконання договору з військовою частиною А-0150, за результати якої складено акт від 12.10.2004 № 107/23-2/23958651.
Перевіркою встановлено порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» а саме: не включення до валового доходу коштів від продажу квартир фізичним особам в розмірі 2386333,88 грн.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивач не включив до валового доходу суму 269373,01 грн. по договору з ПП «Гара-2000», оскільки Господарським судом м. Ужгорода прийнято рішення про ліквідацію юридичної особи ПП «Гара-2000». Податкову звітність до податкового органу ПП «Гара-2000» з січня 2002 року не подавало, а згідно наказом № 152 від 30.07.2003 Ужгородський міськвиконком скасував державну реєстрацію ПП «Гара-2000». Таким чином кредиторська заборгованість позивача перед ПП «Гара-2000» вважається доходом і оподатковується в загальновстановленому порядку згідно з діючим законодавством.
На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 14.10.2004 № 0006772320/0/23958651/20774, яким ЗАТ «Ігрокс» визначення податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1359272,00 грн., з них - 733438,00 грн. основного платежу, та 625834,00 грн. - штрафних санкцій.
Колегія суддів, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Гара - 2000» згідно з укладеним із позивачем договором від 07.08.2001 виконувало для позивача підрядні роботи, а станом на 01.01.2002 по обліку позивача значилась кредиторська заборгованість в сумі 269373,01 грн.
Згідно з п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під безповоротною фінансовою допомогою розуміється сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; а також сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Як встановлено судами попередніх інстанцій трирічний термін за договором від 07.08.2001 закінчився 07.08.2004, а оскільки в актах не зазначена дата виконання робіт, а перевірка проводилась за період з 01.10.2003 по 01.07.2004, то період включення до доходу внаслідок спливу строку позовної давності не настав, та не охоплювався періодом перевірки.
Таким чином, посилання відповідача на те, що заборгованість позивача перед ПП «Гара-2000» вважається доходом і оподатковується в загальновстановленому порядку згідно з діючим законодавством, є безпідставними.
Стосовно не включення ЗАТ «Ігрокс» до валового доходу коштів від продажу квартир фізичним особам слід зазначити наступне.
Відповідно до пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з: залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.
Договір на пайову участь у фінансуванні будівництва житлового будинку між підприємством і пайовиками (фізичними особами ) не передбачає права власності на майно. При одержанні коштів від пайовиків для фінансування будівництва житлового будинку у підприємства виникають боргові зобов'язання перед пайовиками. Ці боргові зобов'язання погашаються підприємством з передачею пайовикам після завершення будівництва документів для оформлення права власності на відповідну частину житлового будинку.
Таким чином, сума коштів, перерахованих пайовикам для фінансування будівництва житлового будинку згідно з вищезазначеним договором, не включається до валового доходу підприємства, а витрати підприємства, пов'язані з виконанням за дорученням пайовиків відповідних угод від свого імені за рахунок пайовиків, не включаються до його валових витрат. Різниця між сумою коштів, одержаних підприємством від пайовиків для фінансування будівництва житлового будинку згідно з вищезазначеним договором і розміром фактичних витрат підприємства, пов'язаних з виконанням доручення пайовиків забезпечити фінансування будівництва житлового будинку, вважається доходом підприємства, який включається до його валового доходу в тому звітному періоді (кварталі), в якому підприємством буде виконано зобов'язання перед пайовиками.
Право власності за такими договорами переходить лише після введення будинку в експлуатацію з обов'язковою умовою підписання акту прийому-передачі. Тобто на момент укладення договорів про пайову участь право власності на переданий пайовиком пай не переходить до позивача, а отже суми, сплачені за такими договорами про пайову участь, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню.
При цьому різниця між сумою коштів, одержаних позивачем від пайовиків для фінансування будівництва житлового будинку згідно з вищезазначеним договором, і розміром фактичних витрат позивача, пов'язаних з будівництвом житлового будинку, вважається доходом підприємства, який включається до його валового доходу з дати підписання акту державної комісії про введення будинку в експлуатацію.
Крім того, згідно з листом Львівської міської ради № 1104-вих-959 від 01.04.2010 Виконавчим комітетом Львівської міської ради було прийнято рішення № 1227 від 31.12.2009 «Про погодження акта готовності до експлуатації багатоквартирного житлового будинку з прибудовою на вул. Бальзака, 25» у м. Львові, яким погоджено акт готовності об'єкта до експлуатації та зобов'язано позивача оформити певний перелік документів.
Таким чином, висновки відповідача з приводу допущених позивачем порушень у зв'язку з не включенням ним коштів, одержаних від фізичних осіб для будівництва житлового будинку є неправильними.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Синівському районі м. Львова залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров
З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова