"27" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/26067/11
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Заїки М.М., Кобилянського М.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації у Львівській області, Державної податкової адміністрації України про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року,
У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що наказом Державної податкової адміністрації України від 25 квітня 2008 року №28-о/д позивача звільнено з 5 травня 2008 року з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ міжрегіонального управління із оперативного документування управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у Львівській області за пунктом 65 «б» (через хворобу) «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ». Ні при звільненні, ні до цього часу повного розрахунку з позивачем не проведено. На момент звільнення із податкової міліції, станом на 5 травня 2008 року, вислуга років у позивача в календарному обчисленні становить 15 років 10 місяців 14 днів, у пільговому обчисленні - 24 роки 8 місяців 15 днів. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби» передбачено встановлювати особам рядового і начальницького складу податкової міліції, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50% суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована. Право на отримання вказаної доплати у позивача виникло 15 березня 2005 року. Проте з 15 березня 2005 року по день звільнення позивача 5 травня 2008 року відповідачем безпідставно не була встановлена та виплачена вказана доплата. Крім того, згідно Указу Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу» від 24 квітня 2003 року №370/2003 позивач з 1 липня 2003 року має право на встановлення та виплату надбавки за безперервну службу у розмірі 30% (вислуга років позивача в календарному обчисленні становила 10 років), а з червня 2007 року - у розмірі 50% (вислуга років становила 15 років). Наказом Державної податкової адміністрації України «Про заходи щодо виконання Указу Президента України від 12 липня 2003 року №595» від 4 лютого 2004 року № 71 надано право головам державних податкових адміністрацій у областях встановлювати особам начальницького складу податкової міліції щомісячні надбавки за безперервну службу до 90 відсотків грошового забезпечення. В подальшому до зазначеного наказу були внесені зміни та доповнення наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2005 року №115, згідно якого голова Державної податкової адміністрації України залишає за собою право встановлювати (скасовувати) особам начальницького складу податкової міліції щомісячні надбавки за безперервну службу. Проте зазначена надбавка з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2007 року позивачу встановлена не була.
З урахуванням уточнень позовних вимог просив визнати незаконною бездіяльність посадових осіб Державної податкової адміністрації у Львівській області щодо не підготовки наказу про встановлення позивачу доплати від суми пенсії в розмірі від 25% до 50% з 15 березня 2005 року по 5 травня 2008 року, надбавки за безперервну службу з 1 січня 2004 року по 17 березня 2005 року; зобов'язати Державну податкову адміністрацію у Львівській області встановити позивачу вищезазначену доплату та надбавку за відповідний період; визнати незаконною бездіяльність посадових осіб Державної податкової адміністрації України щодо не підготовки наказу про встановлення позивачу надбавки за безперервну службу з 17 березня 2005 року по 31 грудня 2007 року; зобов'язати Державну податкову адміністрацію України встановити позивачу зазначену надбавку за відповідний період та здійснити її виплату.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2009 року - без змін.
Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1 судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що з 27 червня 1994 року по 5 травня 2008 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та податковій міліції Державної податкової адміністрації у Львівській області, що підтверджується записами у трудовій книжці. Наказом Державної податкової адміністрації у Львівській області від 25 квітня 2008 року №28-о/д ОСОБА_1 було звільнено у відставку з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ міжрегіонального управління із оперативного документування управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у Львівській області відповідно до пункту 65 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Стаж служби позивача у календарному обчисленні станом на 5 травня 2008 року становив 15 років 10 місяців 14 днів, у пільговому обчисленні - 24 роки 8 місяців 10 днів. З грошового атестату позивача від 3 червня 2008 року №1/08 вбачається, що доплата, передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби» від 31 грудня 1996 року №1592 в розмірі від 25% до 50% суми пенсії, яка могла бути їм нарахована, та надбавки згідно Указу Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну служб» від 24 квітня 2003 року №370/2003 в розмірі 30% з 1 липня 2003 року та 50% грошового забезпечення з червня 2007 року позивачу не виплачувались. Накази про їх встановлення не видавались.
Указом Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу» від 24 квітня 2003 року № 370 було надано Голові Служби безпеки України та Міністрові внутрішніх справ України право встановлювати відповідно військовослужбовцям Служби безпеки України і працівникам органів внутрішніх справ України щомісячні надбавки за безперервну службу в органах безпеки і органах внутрішніх справ у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10; понад 10 років - до 30; понад 15 років - до 50; понад 20 років - до 70; понад 25 років - до 90 відсотків. Порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Головою Служби безпеки України та Міністром внутрішніх справ України.
Указом Президента України від 12 липня 2003 року № 595 було поширено чинність Указу Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу» від 24 квітня 2003 року № 370 на осіб начальницького складу податкової міліції та постановлено виплачувати особам начальницького складу податкової міліції надбавки відповідно до цього Указу з 1 липня 2003 року за рахунок коштів, визначених законом про Державний бюджет України на утримання Державної податкової адміністрації України.
Відповідно до положень пункту 1 наказу Державної податкової адміністрації України «Про заходи щодо виконання Указу Президента України від 12.07.2003 року №595» від 4 лютого 2004 року № 71 було надано право головам державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі встановлювати особам начальницького складу податкової міліції за високі результати у службовій діяльності щомісячні надбавки за безперервну службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби.
17 березня 2005 року наказом Державної податкової адміністрації України №115 були внесені зміни та доповнення до наказу від 4 лютого 2004 року № 71, за якими голова Державної податкової адміністрації України залишив за собою право встановлювати (скасовувати) наказом Державної податкової адміністрації України особам начальницького складу податкової міліції за високі результати у службовій діяльності щомісячні надбавки за безперервну службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби. Крім того, відповідно до положень підпункту 3.3 наказу № 71, викладеного у новій редакції, головам державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі у випадку видання наказу про накладення на працівника дисциплінарного стягнення за незадовільне виконання службових обов'язків наказано подавати до Державної податкової адміністрації України пропозиції щодо скасування зазначеної надбавки.
Таким чином, основною підставою для призначення та виплати зазначеної надбавки при наявності відповідних строків безперервної служби була наявність у працівника високих результатів у службовій діяльності, які повинні фіксуватись відповідними наказами керівників органів податкової міліції чи податкової адміністрації.
Судами першої та апеляційної інстанцій наявності таких високих результатів у службовій діяльності позивача не встановлено.
Не зазначив про їх наявність і сам позивач ні у доводах позовної заяви, ні у поданих апеляційній та касаційній скаргах.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про те, що встановлення щомісячної надбавки за безперервну службу працівникам податкової міліції є правом, а не обов'язком голови Державної податкової адміністрації України, у залежності від наявності високих результатів у службовій діяльності.
Підпунктом «г» пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 року № 1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби» керівникам органів державної податкової служби надано право у межах установлених фондів оплати праці та граничної чисельності працюючих встановлювати особам рядового і начальницького складу податкової міліції, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована.
Тобто умовою встановлення та виплати такої доплати є необхідність залишення осіб рядового і начальницького складу податкової міліції, які мають право на пенсію за вислугу років на службі, обумовлена саме інтересами служби. Ініціатива такого продовження служби повинна виходити від керівництва органів податкової міліції, які в інтересах служби зацікавлені у залишенні відповідного працівника на службі та з метою заохочення працівника вправі встановити йому зазначену надбавку у відповідному розмірі залежно від ступеня необхідності подальшого перебування на службі працівника.
Якщо такої необхідності немає, працівник може проходити службу і надалі, але без відповідної доплати, встановлення якої також є правом, а не обов'язком керівника.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Заїка М.М.
Кобилянський М.Г.