"05" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/20831/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Федорова М.О.
за участю:
секретаря Бовкуна В.В.
представника позивача Якименка Ю.В.
представника відповідача Маісурадзе З.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.12.2010
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011
у справі № 2а-13285/10/2670
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Укртранснафта») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту - відповідач, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.12.2010, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами невиїзної документальної перевірки позивача з питань правильності нарахування та сплати сум податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року, відповідачем складено від 26.01.2010 № 34/41-20/31570412, яким встановлено порушення позивачем пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі по тексту - Закон), а саме: несвоєчасно подано платіжні доручення на сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, чим затримано сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 042 094,42 грн. на 91 день.
На підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону за затримку на 91 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 2 042 094,42 грн. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.02.2010 № 0000234120/0, яким позивачу визначено суму штрафу в розмірі 1 021 047,21 грн.
За результатами розгляду скарг позивача податковий орган залишив податкове повідомлення-рішення без змін та прийняв податкові повідомлення-рішення від 28.04.2010 № 0000234120/1, від 08.07.2010 № 0000234120/2, від 20.09.2010 № 0000234120/3.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2009 року та додатки до неї. В рядку 27 декларації, сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, позивач зазначив суму податку на додану вартість, яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет, у розмірі 3 446 547,00 грн. Граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість становив 30.09.2009.
На виконання податкових зобов'язань позивач здійснив платежі за серпень 2009 року: 29.09.2009 у розмірі - 500 000,00 грн. та 30.09.2009 - 2 946 547,00 грн., які надійшли на рахунок управління державного казначейства, що підтверджується платіжними дорученнями № 758 від 29.09.2009 та № 1 від 30.09.2009.
Відповідно до пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Згідно пп. 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 Закону нарахування пені платнику податку закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.
Суди попередніх інстанцій з посиланням на наведені норми, дійшли висновку, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого пп. 16.5.3 п. 16.5 ст. 16 Закону.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.
Крім того, в платіжних дорученнях позивача від 29.09.2009 № 758, від 30.09.2009 № 1 зазначено призначення платежу - податок на додану вартість за серпень 2009 року.
Судами вірно зазначено, що відповідач в порушення положень пп.16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону самостійно змінив призначення платежу та неправомірно здійснив розподіл сплачених сум на неіснуючий борг та нараховану пеню на нього.
Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.12.2010 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О.Федоров
З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова