"20" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/83164/11
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Кобилянського М.Г., Тракало В.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання указу протиправним за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2011 року,
У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що Указом Президента України Кучми Л.Д. від 20 серпня 2004 року № 936 позивачу - першому заступнику Голови Служби безпеки України, полковнику, присвоєно військове звання генерал-майора. 29 жовтня 2007 року Президент України Ющенко В.А. видав Указ №1024/2007 «Про скасування указу Президента України від 20 серпня 2004 року №936 в частині, яка стосується присвоєння військового звання генерал-майора полковнику ОСОБА_1, як такий, що виданий безпідставно». Вважає, що Указ від 29 жовтня 2007 року №1024/2007 підлягає скасуванню, оскільки виданий з перевищенням повноважень та є протиправним. Відповідно до положення пункту 30 Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року №1053/2001, про присвоєння позивачу звання генерал-майора Президенту України Кучмі Л.Д. було внесено подання Головою Служби безпеки України Смешком І.П.
Позивач вказує, що згідно пункту 38 Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України військовослужбовці можуть бути позбавлені військових звань за вироком суду у зв'язку із вчиненням злочинів та в порядку дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Оскільки статтею 69 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України не передбачено накладення на вищих офіцерів такого дисциплінарного стягнення як позбавлення військового звання, та враховуючи, що стосовно позивача не було винесено обвинувального вироку суду, позбавлення військового звання як покарання згідно статей 51-53 Кримінального кодексу України є неможливим.
Вважає, що при прийнятті оспорюваного Указу Президент України перевищив свої повноваження та позбавив його, позивача, військового звання у спосіб, не передбачений законом, чим порушив передбачені Конституцією України громадянські права та законні інтереси позивача.
Просив визнати протиправним та скасувати Указ Президента України «Про скасування Указу Президента України від 20 серпня 2004 року №936» від 29 жовтня 2007 року №1024/2007.
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2010 року - без змін.
Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, позивач просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи по суті встановлено наступні обставини.
Указом Президента України від 20 серпня 2004 року №936 ОСОБА_1 присвоєно військове звання генерал-майор.
Указом Президента України «Про скасування Указу Президента України №936» від 29 жовтня 2007 року №1024/2007 скасовано Указ Президента України №936 в частині присвоєння позивачу військового звання генерал-майора, як такий, що виданий безпідставно.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що підставою для позбавлення позивача присвоєного йому військового звання генерал-майора стало порушення послідовності присвоєння військових звань.
Зокрема, суди встановили, що військове звання «підполковник» позивачу не присвоювалось, а звання «полковник» ОСОБА_1 присвоєно незаконно, оскільки підставою присвоєння були підроблені документи.
Суди першої та апеляційної інстанції, встановивши обставини справи, дали належну оцінку дослідженим доказам та прийшли до обґрунтованого висновку про те, що право на отримання військового звання генерал-майор у ОСОБА_1 було відсутнє.
Позивач у поданих позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах не спростовує фактичних обставин, які стверджують незаконність та безпідставність присвоєння йому військового звання «генерал-майор», натомість зазначає про перевищення Президентом України при виданні Указу від 29 жовтня 2007 року своїх повноважень, що мало наслідком позбавлення позивача військового звання у спосіб, не передбачений законом.
Проте з такими доводами позивача погодитись не можна з наступних підстав.
Верховний Суд України, рішення якого відповідно до положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим, зокрема, для всіх судів України, у постанові від 30 січня 2012 року у справі за позовом Особи та інших до Міністерства внутрішніх справ України про визнання пункту наказу незаконним (справа №21-116а11) зазначив, що скасування наказу про присвоєння військового звання може мати місце не лише у порядку дисциплінарного стягнення, але і у зв'язку з реалізацією повноважень суб'єкта владних повноважень на скасування свого акта, наказу в частині, що не відповідає закону.
Тобто Президент України має право на скасування свого акта (указу, розпорядження) в цілому або в частині у випадку невідповідності їх вимогам чинного законодавства.
Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Тракало В.В.
Кобилянський М.Г.