Справа № 405/1686/13-ц
2/405/332/13
27.09.2013 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі :
головуючої судді: Шевченко І.М.
при секретарі: Фришко А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору (заяви клієнта) від 09.11.2007 року недійсним, -
Позивач звернувся в суд із вищезазначеним позовом, мотивуючи його тим, що дізнався про укладену та підписану між ним та відповідачем заяву про надання кредиту від 09.11.2007 року на суму 9 000 грн., після пред»явлення відповідачем до нього позову про стягнення заборгованості в сумі 22 540,47 грн. В якості доказу щодо наявної заборгованості відповідач надав розрахунок за договором б/н від 09.11.2007 року на 2-х аркушах підписаний представником банку та ксерокопію заяви клієнта від 09.11.2007 року на 1-ому аркуші, Умови та правила надання банківських послуг на 4-х аркушах. Вивчивши дані документи, він прийшов до висновку, що будь-якого договору він не підписував, умови також не підписував та не був з ними ознайомлений, кредит не отримував.
Щоб бути дійсно впевненим, що не підписував договір, звернувся зо ПП «Науково-дослідна лабораторія судових експертиз» і висновком спеціаліста від 10.05.2012 року № 73 встановлено, що рукописні записи та підписи, які розташовані в договорі-заяві клієнта від 09.11.2007 року на отримання коштів від банку, виконані не ним.
Посилаючись на норми діючого законодавства, просить визнати недійсним даний договір.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав суду пояснення щодо висновку експерта та пояснення щодо позову, просить в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 202 ЦПК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.
Судом встановлено, що відповідно до договору № б/н від 09.11.2007 року, укладеному між ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі Кіровоградської філії ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, останній отримав кредит в розмірі 9 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% в місяць з розрахунку 360 днів у році. Строк дії кредитного ліміту відповідає стоку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 215 ЦК України та згідно роз»яснень Пленуму Верховного Суду України п.7 постанови № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та з застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною
(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Посилаючись на вказані норми закону позивач звернувся в суд із вищезазначеним позовом.
Частиною 1 статті 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень…
Суд критично оцінює заперечення представника відповідача про те, що наявність оригіналу вищезазначеного кредитного договору підтверджує факт укладення даного кредитного договору між сторонами, зі змісту якого вбачається, що сторони за договором прийшли згоди щодо істотних умов договору, договір укладено в письмовій формі, він містить підписи сторін, які на момент його підписання мали належний рівень дієздатності.
За клопотанням представник позивача по справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу. Згідно висновку № 1000 судово-почеркознавчої експертизи від 16.08.2013 року, проведеної Кіровоградським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, предметом дослідження якої була оригінальна заява клієнта від 09.11.2007 року, підписи у заяві клієнта від 09.11.2007 року та «Условия и правила предоставления банковских услуг» на отримання кредиту від імені ОСОБА_1, виконані не самим ОСОБА_1, а іншою особою. Рукописні записи у заяві клієнта від 09.11.2007 року від імені ОСОБА_1, виконані не самим ОСОБА_1, а іншою особою. Експерт попереджений про кримінальну відповідальність по ст. ст. 384, 385 КК України.
Представником відповідача не надано доказів про користування саме позивачем кредитною карткою упродовж 2007-2009 років.
Згідно ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п.4 постанови № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вказаний правочин вчинено не позивачем, його позов доведений в судовому засіданні, а тому договір - заява клієнта від 09.07.2007 року, укладену між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» в особі філії Кіровоградської Регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк» має бути визнаний недійсним (нікчемним).
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по справі в сумі 1 869,86 грн., які складаються із суми сплаченого судового збору - 107,30 грн. та витрат на проведення експертизи в сумі 1 762,56 грн.
На підставі викладеного і ст.ст. 203, 215 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212 - 215 ЦПК України, суд ,-
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору (заяви клієнта) від 09.11.2007 року недійсним задовольнити.
Визнати договір - заяву клієнта від 09.07.2007 року, укладену між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» в особі філії Кіровоградської Регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк» - недійсним.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 1 869,86 грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів.
Суддя Ленінського районного
суду м. Кіровограда Шевченко