33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
23 вересня 2013 року Справа № 924/221/13-г
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Маціщук А.В.
судді Гулова А.Г.
судді Петухов М.Г.
за участю представників:
позивача - під-ця ОСОБА_1, пред-ка ОСОБА_2 (угода, посв. № 729 від 23.05.2012 р.)
відповідача Дунаєвецької селищної ради - пред-ка Коротинської І.Б. (дов.№ 11 від 04.03.2013 р.)
відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - пред-ка ОСОБА_6 (пост.дов.№ 39 від 27.05.2013 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення господарського суду Хмельницької області від 01.07.13 р. у справі № 924/221/13-г
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Дунаєвецької селищної ради
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
про визнання незаконним рішення вісімнадцятої сесії Дунаєвецької селищної ради № 5-18/2012 від 06.07.2012 р.; визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 27.07.2012 р., укладеного між ФОП ОСОБА_5 та Дунаєвецькою селищною радою
Відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області від 01.07.2013 р. у справі № 924/221/13-г задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дунаєвецької селищної ради, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання незаконним рішення вісімнадцятої сесії Дунаєвецької селищної ради № 5-18/2012 від 06.07.2012 р.; визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 27.07.2012 р., укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 та Дунаєвецькою селищною радою. Визнано незаконним рішення вісімнадцятої сесії Дунаєвецької селищної ради № 5-18/2012 від 06.07.2012 р. Визнано недійсним договір про встановлення земельного сервітуту від 27.07.2012 р., укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та Дунаєвецькою селищною радою.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що оскаржуване рішення постановлене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Також, обставини, які мають значення для справи і які місцевий суд визнав встановленими, не були доведені під час судового засідання. Тому висновки, викладені у рішенні місцевого суду, не відповідають обставинам справи. Суд допустив неправильне застосування та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Скаржник зазначає, що визнаючи незаконним рішення вісімнадцятої сесії Дунаєвецької селищної ради № 5-18/2012 від 06.07.2012 р., суд першої інстанції посилається на таку підставу для визнання недійсним рішення, що селищною радою "не враховано, не обґрунтовано що в інший спосіб неможливо задовольнити потреби ФОП ОСОБА_5 в обслуговуванні земельної ділянки", а також, те, що "відповідачами на час прийняття селищною радою оскаржуваного рішення та договору, так і під час судового розгляду відповідачами не доведено та не підтверджено належними та допустимими, безспірними та беззаперечними доказами неможливість задоволення потреби ФОП ОСОБА_5 в обслуговуванні її земельної ділянки в інший спосіб як визначено сервітутом, тоді як відповідно до ст.401 Цивільного кодексу України дана обставина є однією з умов встановлення сервітуту".
Однак, така позиція суду не відповідає вимогам закону, оскільки в даному випадку суд не вирішував справу про встановлення сервітуту, а розглядав спір про законність рішення та правочину.
На думку відповідача/скаржника, висновок суду щодо невідповідності рішення ради вимогам закону та порушення права та інтересів позивача суперечить нормам ст.401 ЦК України, ст.ст.98-100 Земельного кодексу України, оскільки встановлення сервітуту не є порушенням закону чи порушенням інтересів, а є законним правом власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Посилаючись на норми ст.ст.395,401,402 ЦК України, ст.ст.98-100 Земельного кодексу України та ст.27 Закону України "Про оренду землі", відповідач вказує, що Дунаєвецька селищна рада під час прийняття рішення вісімнадцятої сесії від 06 липня 2012 року № 5-18/2012 діяла у межах своєї компетенції та повноважень, виходячи з наступного.
Дунаєвецька селищна рада прийняла рішення про встановлення земельного сервітуту на сесії селищної ради, тобто з дотриманням порядку, визначеного ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Земельна ділянка, яка є предметом спору, розташована в межах населеного пункту селища Дунаївці, тобто, на день прийняття оспорюваного рішення знаходилась у комунальній власності сільської громади селища Дунаївці,тому селищна рада мала право розпорядження цією земельною ділянкою.
За таких умов, на думку скаржника, підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним рішення вісімнадцятої сесії Дунаєвецької селищної ради від 06 липня 2012 року № 5-18/2012 немає.
Також скаржник звертає увагу, що висновок суду про те, що будівля має виходи і заїзд з іншої сторони (від дороги загального користування), що дає можливість проходити, проїжджати працівникам, покупцям, замовникам, відвідувачам пункту технічного обслуговування автомобілів підприємця ОСОБА_5 та їх транспортних засобів, не відповідає фактичним обставинам справи та не ґрунтується на доказах у справі, оскільки з технічного паспорту та фотографій, наданих суду, чітко видно, що заїхати в приміщення мийки інакше, ніж в порядку встановленому сервітутом неможливо.
Окрім того, облаштування заїзду на мийку з боку проїжджої частини є неможливим, що підтверджується листами Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області від 03.04.2012 р. за вих. № 559 та від 05.04.2013 р. за вих. № 643.
Скаржник також зазначає, що при укладенні договору на встановлення земельного сервітуту сторонами Дунаєвецькою селищною радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 дотримано загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, які встановлені ст.203 Цивільного кодексу України, а саме:
- умови укладеного між Дунаєвецькою селищною радою та підприємцем ОСОБА_5 договору від 27 липня 2012 року на встановлення земельного сервітуту не суперечать нормам законодавства, яким регламентовано даний вид правовідносин;
- сторони договору мали необхідний обсяг дієздатності та діяли вільно, і відсутні будь-які фактичні дані, які б свідчили про протилежне;
- укладений договір на встановлення земельного сервітуту спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків користування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 об'єктом сервітуту для задоволення потреб в проході-проїзді та встановленні будівельних риштувань і складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель і споруд.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує її доводи, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підтвердження своєї позиції позивач у відзиві зазначає, що при укладені договору оренди землі між власником земельної ділянки - Дунаєвецькою селищною радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 про додатковий сервітут на користь підприємця ОСОБА_5 не йшлося. Незважаючи на це, Дунаєвецька селищна рада без будь-яких повідомлень та погоджень визначила площу та межі земельної ділянки та прийняла рішення про встановлення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 безстрокового платного земельного сервітуту та безпосередньо уклала такий договір, чим порушила пункти 27, 28, 37 умов договору оренди землі та ст.27 Закону України "Про оренду землі".
На думку позивача, договір про встановлення земельного сервітуту не відповідає вимогам ч.2 ст.98 Земельного кодексу України. Скаржник, звертаючись до Дунаєвецької селищної ради, обґрунтовував необхідність проїзду наявністю мийки автомашин. При цьому жодних фактичних даних про наявність такої мийки в приміщенні пункту технічного обслуговування не встановлено. Крім цього облаштування такої мийки вимагало б від власника пункту технічного обслуговування наявності додаткової земельної ділянки ще при проектуванні такої мийки для забезпечення системами водовідведення чи фільтруючих полів. Але до часу відновлення огорожі підприємцем ОСОБА_1 з метою збереження товарно-матеріальних цінностей, які складуються на орендованій земельній ділянці та реалізуються через магазин, підприємець ОСОБА_5 жодних дій щодо отримання додаткової земельної ділянки не вчиняла.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Дунаєвецька селищна рада підтримує її доводи, просить апеляційну скаргу задоволити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
На підтвердження своєї позиції відповідач Дунаєвецька селищна рада зазначає, що при прийнятті рішення 06 липня 2012 року № 5-18/2012 та при укладанні договору про надання сервітуту селищна рада діяла в межах повноважень та у порядку, передбаченому законом.
Стосовно площі сервітуту зазначає, що необхідність встановлення саме такої площі (0,0135 га) була встановлена комісією, створеною радою після проведення геодезичної зйомки і зумовлена необхідністю заїзду-виїзду транспортних засобів з урахуванням розміру мийки, а також необхідністю дотримання вимог з охорони праці під час монтажу та демонтажу металевих риштувань у разі виконання ремонту приміщень.
У судовому засіданні 23.09.2013 р. представник скаржника підтримав апеляційну скаргу з підстав, наведених у ній. Представник відповідача Дунаєвецької селищної ради надала пояснення щодо позиції ради, просить задоволити апеляційну скаргу, оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Позивач та його представник в судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві. Просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено і матеріалами справи підтверджено такі обставини.
Відповідачеві підприємцю ОСОБА_5 належить на праві власності нежитлова будівля (пункт технічного обслуговування автомобілів загальною площею 145 кв.м в АДРЕСА_3. Право власності на зазначену нежитлову будівлю зареєстровано 02.09.2008 р., що підтверджено витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 20084355 від 02.09.2008 р. /а.с.62-64/.
02.02.2009 р. Дунаєвецькою селищною радою як продавцем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 як покупцем укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений нотаріусом та зареєстрований в книзі реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення по Дунаєвецькій селищній раді 03.02.2009 р. за № 16 /а.с.61/. Відповідно до цього договору Дунаєвецька селищна рада продала підприємцю ОСОБА_5 земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,021 га, кадастровим номером 6821855300.00.24.027, розміщену в АДРЕСА_3 для комерційного використання (автотехобслуговування). Право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку підтверджено Державним актом ЯЗ № 254168, виданим 18.02.2009 р./а.с.60/.
Підприємець ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 22.02.2008 р. придбав у Дунаєвецького районного споживчого товариства (продавець) нежитлову будівлю - торгівельний комплекс загальною площею 876,8 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2 /а.с.93-94/.
Рішенням тридцять першої сесії Дунаєвецької селищної ради 5-го скликання від 22.03.2010 р. № 3-31/2010 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для іншої комерційної діяльності (обслуговування нежитлової будівлі - торгівельного комплексу, в АДРЕСА_2 замовнику-фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1; передано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1485 га в оренду для іншої комерційної діяльності (обслуговування нежитлової будівлі-торгівельного комплексу) терміном на 49 років за рахунок земель запасу АДРЕСА_2 /а.с.117/.
На підставі зазначеного рішення сесії Дунаєвецькою селищною радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) 10.07.2010 р. укладений договір оренди землі № 9, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування (оренду) терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 0,1485 га. в тому числі під капітальними будівлями - 0,0063 га, торгівельний комплекс "Тополь" - 0,0535 га , під спорудами-0,0033 га , проїздами та площадками -0,0854, га /а.с.12-13/.
Відповідно до п.п.15-16 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для іншої комерційної діяльності. Цільове призначення земельної ділянки землі житлової та громадської забудови.
За умовами п.30 договору Дунаєвецька селищна рада зобов'язана при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки, не вчиняти дій, які перешкоджали орендарю користуватися орендованою земельною ділянкою /а.с.12-13/.
У висновках Управління Держкомзему у Дунаєвецькому районі № 3-2-3/2285 від 10.11.2009 р. та відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури № 194 від 11.11.2009 р. про попереднє погодження місця розташування земельної ділянки для іншої комерційної діяльності (обслуговування нежитлової будівлі - торгівельного комплексу) за адресою АДРЕСА_2 /а.с.96-97/ зазначено про необхідність визначити пректом землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно класіфікатора обмежень та обтяжень у використанні земельниї ділянок, затвердженого наказом Держкомзему ві д 29.12.2008 р. № 643.
З ситуаційного плану з зазначенням місця розташування земельної ділянки та її орієнтовними розмірами станом на 01.09.2009 р.(в процесі розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду підприємцю ОСОБА_1) вбачається, що земельна ділянка, належна на праві власності ОСОБА_5, є сусідньою із земельною ділянкою, що проектувалась до відведення, - межує по лініям контуру від 'В' до 'Г' по №№ 15,19 /а.с.78-80/, хоча ОСОБА_5 не включена до списку суміжників.
У п.п.27-28 договору оренди зазначено, що на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб: встановлено обмеження на земельну ділянку площею 0,0255 га: "02.03.02. Право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій". Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмеження (обтяження) та інших прав третіх осіб на цю ділянку. Межі зони дії земельного сервітуту 0,0255 га відображені у протоколі встановлення і узгодження суміжних меж від 02.12.2009 р./а.с.25/.
Інші обмеження та обтяження не визначені, хоча у п.2 договору оренди землі зазначено, що передана земельна ділянка складається, у тому числі, і з проїздів, які разом із площадками становлять площу 0,0854 га.
З матеріалів справи, зокрема, з пояснень відповідача Дунаєвецької селищної ради та з листа № 264 від 17.08.2011 р., який надавався на звернення ОСОБА_5, вбачається, що селищна рада не надавала дозволу на встановлення огорожі на земельній ділянці між двоповерховою будівлею магазину та будівлею шиномонтажа, оскільки планувалась ця земля як землі загального користування, а також - не надавала дозволу на обмеження проїздів зі сторони орендованої підприємцем ОСОБА_1 земельної ділянки.
20.12.2011 р. Дунаевецькою селищною радою (тринадцята (позачергова) сесія 6-го скликання) прийнято рішення № 2-13/2011, яким запропоновано добровільно встановити строковий земельний сервітут шляхом укладення договору між Дунаевецькою селищною радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) на право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, право встанолвення будівельних риштувань та складання будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд на частину земельної ділянки площею 0,0135 га , яка перебуває в оренді фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 /а.с.132/.
Підприємець ОСОБА_1 одержав рішення селищної ради від 20.12.2011 р. «Про встановлення строкового земельного сервітуту», про що підтвердив в своїх поясненнях в судовому засіданні апеляційного господарського суду. Рішення ради ним не оспорювалось в установленому порядку.
10.01.2012 р. комісією за участю депутата Дунаєвецької селищної ради Кухаренко Л.В., землевпорядника селищної ради Коротинської І.Б., голови постійної комісії з питань землекористування, депутата селищної ради Гриневича В.С. проведено обстеження ділянки між приміщенням СТО, власником якого є ОСОБА_5, та будівлею магазину будматеріали, власником якого є ОСОБА_1, про що складено акт /а.с.65/. В акті зафіксовано, що на відстані 1 м від стіни приміщення СТО від правого краю по вул.Щорса встановлено огорожу, на бетонному фундаменті, висотою 2,2 м, яка перешкоджає вільному проїзду, проходу, переміщенню велосипедом та транспортними засобами та інших способів проїзду, проходу до приміщення автомийки як з тильної сторони всього приміщення СТО немає так зі сторони вул. Щорса так і зі сторони вул.Чорновола.
Крім того, обстеженням встановлено, що ОСОБА_5 має право на безперешкодний прохід та проїзд до автомийки та тильної сторони СТО, а для цього потрібний пішохідний прохід та проїзд через частину земельної ділянки, яку орендує підприємець ОСОБА_1 площею 0,0135 га /а.с.65-68/.
25.06.2012 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулась до Дунаевецької селищної ради із заявою, в якій, посилаючись на наявність обмеження доступу до власної земельної ділянки по вул.Чорновола, 2-а з боку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шляхом самовільного влаштування огорожі, просить встановити їй безстроковий платний земельний сервітут щодо земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,1485 га, належить на праві власності Дунаєвецькій селищній раді та в даний час передана в оренду підприємцю ОСОБА_1. Підприємцем ОСОБА_5 запропоновано сервітут площею 0,0135 га відповідно до проекту /а.с.69/, для обслуговування та безперебійної експлуатації нежитлового приміщення пункту технічного обслуговування автомобілів /а.с.169/.
Рішенням № 5-18/2012 вісімнадцятої сесії Дунаєвецької селищної ради 6-го скликання від 06.07.2012 р., керуючись ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.ст.98,99,100,101,102 Земельного кодексу України, за результатом розгляду заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про встановлення безстрокового платного земельного сервітуту, селищна рада вирішила: 1. Встановити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 безстроковий платний земельний сервітут щодо земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,1485 га, що належить па праві власності Дунаєвецькій селищній раді, і в даний чає знаходиться в оренді у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 10.07.2010 року, зареєстрованого в державному реєстрі земель 17.08.2010р. за №041075300026 щодо частини цієї земельної ділянки, площею 0.0135 га, відповідно 5 межами, наведеними червоним кольором в плані земельної ділянки, складеному фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10;
2. Земельний сервітут встановити на наступних умовах: - для обслуговування та безперебійної експлуатації нежитлового приміщення пункту технічного обслуговування автомобілів, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, такого змісту: 1) право цілодобового проходу та проїзду представників, працівників, покупців, замовників та відвідувачів пункту технічного обслуговування автомобілів фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 і їх транспортних засобів, по вищенаведеній земельній ділянці; 2) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель і споруд на визначеній вище земельній ділянці; -встановити, що фізична особа-підприємець ОСОБА_5, а також її працівники, відвідувачі, замовники, покупці і представники мають право користуватися частиною вищевказаної земельної ділянки у межах прав, наданих сервітутом; - встановити плату за сервітут в розмірі орендної плати за земельну ділянку, відведену під сервітут, виходячи з розміру орендної плати за один квадратний метр, що сплачує фізична особа - підприємець ОСОБА_1; - встановити; що даний сервітут не підлягає відчуженню; встановити, що даний сервітут не позбавляє власника земельної ділянки права користування, володіння і розпорядження земельною ділянкою /а.с.14/.
На підставі зазначеного рішення селищної ради відповідачі Дунаевецька селищна рада як власник земельної ділянки та фізична особа-підприємець ОСОБА_5 як власник сусідньої земельної ділянки (сервітуарій) 27.07.2012 р. уклали договір про встановлення земельного сервітуту /а.с.15-16/.
Відповідно до р.1 цього договору земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки житлової та громадської забудови, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,1485 га, що належить на праві власності Дунаєвецькій селищній раді, і в даний час знаходиться в оренді у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 10.07.2010 p., зареєстрованого в державному реєстрі земель 17.08.2010 р. за № 041075300026. Власник, Дунаєвецька селищна рада встановлює земельний сервітут в інтересах сервітуарія площею 0,0135 га. відповідно з межами, наведеними червоним кольором в плані земельної ділянки, складеному фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10, який є невід'ємною частиною цього договору, на право: 1) цілодобового проходу та проїзду представників, працівників, покупців, замовників та відвідувачів пункту технічного обслуговування автомобілів підприємця ОСОБА_5 і їх транспортних засобів, по вищенаведеній земельній ділянці; 2) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель і споруд на визначеній вище земельній ділянці. В п.2.1. договору зазначено, що цим договором встановлюється безстроковий постійний земельний сервітут, і у розд.3 визначені умови оплати за сервітут.
Договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Дунаєвецькому районі Хмельницької області 31.08.2012 р. за № 682185530000240039501.
07.08.2012 р. представником виконавця геодезичних робіт експертно-консалтінгової фірми «Власна справа» Я.Пантілімоновим, підприємцем ОСОБА_5, представником землевласника головою Дунаєвецької селищної ради А.Кухаренко складений акт і визначено межі зан сервітутів в натурі /а.с.131/.
Поняття, зміст та підстави встановлення і припинення земельного сервітуту визначені главою 32 ЦК України та главою 16 Земельного кодексу України.
Відповідно до норм ст.ст.401-404 ЦК України, ст.ст.98-100 Земельного кодексу України правом земельного сервітуту є право власника (землекористувача) на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені в інший спосіб.
Відповідно до ч.1 ст.100 Земельного кодексу України власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки .
Метою встановлення сервітуту відповідач підприємець ОСОБА_5 пояснює забезпечення можливості користуватись власним приміщенням з боку сусідньої земельної ділянки, яка належить селищній раді та надана в оренду позивачеві, за цільовим призначенням - для автотехобслуговування, а також з метою встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів у разі ремонту будівлі, яка належить їй на праві власності.
З плану сервітуту /а.с.69/ не вбачається, що встановлений сервітут 0,0135 га не відповідає зазначеним призначенням чи є значно обтяжливим для власника селищної ради чи користувача/орендаря підприємця ОСОБА_1, як це передбачено нормами ч.3-4 ст.98 Земельного кодексу України. Позивач не довів протилежного відповідно до ст.ст.33-34 ГПК України.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що наявність проїздів та площадок загальною площею 0,0854 га на переданій в оренду земельній ділянці погоджена позивачем підприємцем ОСОБА_1 і селищною радою за умовами п.2 договору оренди землі № 9 від 10.07.2010 р.
Необхідність встановлення сервітуту саме у визначений відповідачами спосіб як передумова права на користування чужою земельною ділянкою в даному випадку підтверджена, крім зазначеного вище акта комісійного обстеження /а.с.65/, листами Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області № 559 від 03.04.2012 р. і № 643 від 05.04.2013 р. про неможливість погодження влаштування місця заїзду (виїзду) до приміщення мойки на автодорозі місцевого значення Томашівка-Житомир-Чернівці - з боку вулиці Щорса /а.с.149-151/. Тоді як твердження позивача про можливість заїзду-виїзду в інший спосіб, ніж визначено сервітутом, не обгрунтована доказами відповідно до ст.ст.33-34 ГПК України.
За наведених обставин колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що є недоведеною неможливість задоволення потреби підприємця ОСОБА_5 в обслуговуванні її земельної ділянки в інший спосіб як визначено сервітутом.
Також безпідставними є доводи позивача про те, що при встановленні сервітуту, Дунаєвецька селищна рада не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, діяла всупереч закону і вийшла за межі своїх повноважень.
Так, відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, який визначає, окрім іншого, засади організації та діяльності, правовий статус органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб є Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Зокрема, ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено перелік питань, які розглядаються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, і згідно з п.34 цієї статті до виключної компетенції селищної ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Отже, рішення вісімнадцятої сесії Дунаєвецької селищної ради від 06.07.2012 р. «Про встановлення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 безстрокового платного земельного сервітуту» прийняте відповідачем Дунаєвецькою селищною радою в межах компетенції ради, визначеної законом, та в порядку, визначеному ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до норм ст.402 ЦК України та ст.100 Земельного кодексу України земельний сервітут сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.
В даному випадку земельний сервітут встановлений договором між власниками земельних ділянок, зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації прав на нерухоме майно, тобто - за формою і змістом договір відповідає наведеним нормам і не вбачається підстав для визнання недійсним цього договору з урахуванням норм ст.ст.203-204 ЦК України.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновки, викладені у рішенні господарського суду Хмельницької області від 01.07.2013 р., не відповідають обставинам справи № 924/221/13-г. Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню згідно з п.3 ст.104 ГПК України.
Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.49 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу відповідача підприємця ОСОБА_5 задоволити, рішення господарського суду Хмельницької області від 01.07.2013 р. у справі №924/221/13-г скасувати. Прийняти нове рішення. Відмовити у задоволенні позову.
Стягнути з позивача підприємця ОСОБА_1 (ід.код НОМЕР_1; АДРЕСА_4) на користь відповідача підприємця ОСОБА_5 (ід.код НОМЕР_2; АДРЕСА_1) 573,5 грн. витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги. Доручити господарському суду Хмельницької області видати наказ на виконання цієї постанови.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Гулова А.Г.
Суддя Петухов М.Г.