09.09.2013
Справа № 2/1522/11716/11
09 вересня 2013 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Єршової Л.С.
при секретарі Бондаревій Є.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» про усунення порушень у користуванні власністю - грошовими коштами, які знаходяться на рахунках в установах Ощадбанку, стягнення зазначених коштів з урахуванням суми інфляції та 3% річних,-
До Приморського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовом до Одеського обласного управління АТ „Державний ощадний банк України" про усунення порушень у користуванні власністю - грошовими коштами, які знаходяться на рахунках в установах Ощадбанку, стягнення зазначених коштів на загальну суму 21654,70 грн. В подальшому ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги та просив суд усунути порушення у користуванні власністю - грошовими коштами, які знаходяться на рахунках в установах Ощадбанку, стягнути борг на загальну суму 21604,70 грн., стягнути 101662,27 грн. у якості відшкодування майнової шкоди, пов'язаної з інфляцією основної суми боргу відповідно до офіційних індексів інфляції за період з січня 1997 року по липень 2013 року включно, стягнути 29925,62 грн. у якості 3% річних від простроченої суми боргу за період з січня 1997 року по грудень 2012 року включно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.11.1996 р. у філії №7860/0336 Одеського міського відділення №7860 АТ "Ощадбанк" позивачу відкрито компенсаційний рахунок НОМЕР_2 та на нього зараховані грошові кошти у сумі 2937,25 грн., які знаходяться на рахунку по теперішній час.
5 серпня 2011 р. згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповідальним розпорядженням ВРМ №308552, виданим державним нотаріусом м. Теплодар, Одеської області Панасюк А.В., позивачем успадковані компенсаційні вклади НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, що належали його батькові - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, які були відкриті 09.01.2003 р. у філії №7860/0336 Одеського міського відділення №7860 АТ "Ощадбанк" та на яких наявні грошові кошти на загальну суму 12893,10 грн.
26 серпня 2011 р. зазначені вклади переоформлені у цьому відділенні АТ "Ощадбанк" на ім'я позивача, йому відкрито компенсаційні рахунки НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, на яких знаходяться кошти на загальну суму 12893,10 грн., та видані ощадкнижки за цими ра хунками.
5 серпня 2011 р. згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом ВРМ №308551, виданим державним нотаріусом Панасюк А.В., позивачем успадковані вклади №№ НОМЕР_1, НОМЕР_9, НОМЕР_10, що належали його батькові - ОСОБА_3, які були відкриті 29.04.1997 р., 01.03.1991 р. та 22.03.1991 р. відповідно у філії №7860/0272 Одеського міського відділення №7860 АТ "Ощадбанк" та на яких наявні грошові кошти на загальну суму 5777,76 грн.
29 серпня 2011 р. зазначені вклади переоформлені у цьому відділенні АТ "Ощадбанк" на ім'я позивача, йому відкрито компенсаційний рахунок НОМЕР_11, на якому знаходяться кошти у сумі 5774,35 грн., та видано ощадкнижку за цим рахунком.
Таким чином, у зазначених установах АТ "Ощадбанк" на момент подання позову знаходяться грошові кошти на загальну суму 21604,70 грн., які належать позивачу.
Під час переоформлення зазначених рахунків у філіях Одеського міського відділення №7860/0272 та №7860/0336 АТ "Ощадбанк" позивач усно звертався до керівництва зазначених установ з вимогами виплатити йому залишки грошових коштів з рахунків, що відкриті в них на його ім'я, як це передбачено умовами договору, укладеного під час відкриття рахунків, але його вимоги залишилися без задоволення.
01 вересня 2011 р. позивач звернувся з листом до відповідача з вимогою зобов'язати керівництво філій Одеського міського відділення №7860/0272 та №7860/0336 АТ "Ощадбанк" виплатити йому зазначену суму коштів та закрити відповідні рахунки, як це передбачено умовами договору, укладеного під час відкриття рахунків.
Листом від 21.09.2011 р. №11-29/М/10916 відповідач відмовив позивачу у задоволенні його вимог щодо виплати зазначеної суми коштів.
Відмова позивача добровільно виплатити кошти і стала приводом для звернення до суду.
Позивач у судове засідання з'явився, підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, просив суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на вимоги Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», надав до суду письмові заперечення проти позову.
Заслухавши думку сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до АТ „Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» про усунення порушень у користуванні власністю - грошовими коштами, які знаходяться на рахунках в установах Ощадбанку, стягнення зазначених коштів з урахуванням суми інфляції та 3% річних, задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що рахунок НОМЕР_2, відкритий 21.11.1996 року є компенсацією по поточному рахунку НОМЕР_12, відкритому 20 липня 1990 року на ім'я ОСОБА_1 (залишок вкладу по рахунку НОМЕР_13 становить 0,10 грн.). Залишок по рахунку НОМЕР_2 становить 2937,25 грн., що підтверджується даними, наданими відповідачем (а.с. 75, 145) та ощадною книжкою, наданою на огляд суду позивачем (а.с. 158).
Рахунок НОМЕР_6 було відкрито 26.08.2011 року, шляхом переоформлення на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповідальним розпорядженням, виданого державним нотаріусом Теплодарської міської державної нотаріальної контори Одеської області Панасюк А.В. 05.08.2011 року, реєстр. №1189, спадкова справа №31/2009 (а.с. 9), на ім'я ОСОБА_1 з рахунку НОМЕР_3, що належав ОСОБА_3,. Залишок по рахунку НОМЕР_6 становить 5416,30 грн., що підтверджується даними, наданими відповідачем (а.с. 75, 125) та ощадною книжкою, наданою на огляд суду позивачем (а.с. 158).
Рахунок № НОМЕР_7 було відкрито 26.08.2011 року, шляхом переоформлення на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповідальним розпорядженням, виданого державним нотаріусом Теплодарської міської державної нотаріальної контори Одеської області Панасюк А.В. 05.08.2011 року, реєстр. №1189, спадкова справа №31/2009 (а.с. 9), на ім'я ОСОБА_1 з рахунку № НОМЕР_4, що належав ОСОБА_3. Залишок по рахунку № НОМЕР_7 становить 5416,30 грн., що підтверджується даними, наданими відповідачем (а.с. 76, 125) та ощадною книжкою, наданою на огляд суду позивачем (а.с. 159).
Рахунок № НОМЕР_8 було відкрито 26.08.2011 року, шляхом переоформлення на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповідальним розпорядженням, виданого державним нотаріусом Теплодарської міської державної нотаріальної контори Одеської області Панасюк А.В. 05.08.2011 року, реєстр. №1189, спадкова справа №31/2009 (а.с. 9), на ім'я ОСОБА_1 з рахунку № НОМЕР_5, що належав ОСОБА_3. Залишок по рахунку № НОМЕР_8 становить 2060,50 грн., що підтверджується даними, наданими відповідачем (а.с. 76, 125) та ощадною книжкою, наданою на огляд суду позивачем (а.с. 159).
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 143), компенсаційні рахунки НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_3 були закриті.
Рахунок НОМЕР_11 був відкритий на ім'я ОСОБА_1 у ТВБВ №10015/0569 шляхом переоформлення на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Теплодарської міської державної нотаріальної контори Одеської області Панасюк А.В. 05.08.2011 року, реєстр. №1189, спадкова справа №31/2009 (а.с. 10), з рахунку № НОМЕР_1, що належав ОСОБА_3. Залишок по рахунку НОМЕР_11 становить 5774,35 грн., що підтверджується даними, наданими відповідачем (а.с. 146) та ощадною книжкою, наданою на огляд суду позивачем (а.с. 160).
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 125), рахунки №№ НОМЕР_1, НОМЕР_9, НОМЕР_10 на ім'я ОСОБА_3 були закриті.
Враховуючи викладене, як підтвердили в судовому засіданні позивач і представник відповідача, та як вбачається з матеріалів справи (а.с. 11-16, 75-76, 125-127, 143-147, 158-165) рахунки НОМЕР_2, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_11, відкриті на ім'я ОСОБА_1 в Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України», є компенсаційними, суми на цих рахунках утворено в результаті індексації залишків вкладів громадян станом на 1 січня 1992 року згідно з Законом України від 21.11.1996 року №537/96-ВР «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України». Компенсаційні рахунки відкривалися без участі вкладників протягом 1996-1997 років.
За інформацією, наданою до суду відповідачем на виконання ухвали суду про витребування доказів від 18.03.2013 року (лист філії - Одеського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» від 19.06.2013 року вих.№18-12/5585, а.с. 125-126), операції за рахунками не здійснювалися, зазначені рахунки внесено до Центрального реєстру вкладів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», на підставі цього Закону встановлюються зобов'язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в установах Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, у тому числі облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР. встановлюється зобов'язання держави перед громадянами компенсувати знецінені грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» держава зобов'язується забезпечити збереження та відновлення реальної вартості заощаджень громадян і гарантує їх компенсацію у встановленому порядку.
Отже, цим Законом визначено, що зобов'язання по відновленню знецінених заощаджень громадян прийняла на себе держава і необхідні для цього кошти є внутрішнім державним боргом України, а не боргом за зобов'язаннями, що виникли між сторонами.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться починаючи з 1997 року в грошовій формі за рахунок коштів Державного бюджету України та інших формах відповідно до законодавства. Компенсація втрат від знецінення грошових заощаджень, поміщених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в таких установах, проводиться їх власникам у готівковій чи безготівковій формі через установи Ощадного банку України після внесення в інформаційно-аналітичну систему "Реєстр вкладників заощаджень громадян" відомостей про них, необхідних для ідентифікації вкладника під час відкриття рахунку. Обслуговування громадян, пов'язане із внесенням зазначених відомостей, здійснюється безоплатно. Кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею. Порядок проведення компенсації, у тому числі перерахування коштів, передбачених у Державному бюджеті України, установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху, визначається Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України може залучати для проведення компенсаційних виплат позабюджетні кошти, у тому числі кошти, залучені до Державного бюджету України через спеціальні податки, встановлені законами України, а також від здійснення операцій з державними цінними паперами.
Згідно з ст. 7 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» заощадження повертаються поетапно, залежно від суми вкладу в межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік. Перелік груп вкладників і порядок проведення виплат проіндексованих грошових заощаджень, а також обсяг виплат згідно із статтею 8 цього Закону у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, зазначеним Законом держава встановила порядок і запровадила компенсаційні рахунки на захист інтересів своїх громадян, які є об'єктом права приватної власності громадян, при цьому обмежила право володіння користування та розпорядження цим майном, що не суперечить вимогам ст. 13, 41, 64 Конституції України, а тому немає підстав вважати, що права позивача порушені вказаним ним в позові відповідачем. Держава з власної волі взяла себе зобов'язання відшкодувати громадянам ці витрати і тому мала право, на те щоб передбачити порядок виплати цієї компенсації.
Право держави обмежити володіння, користування та розпорядження майном визначено і Протоколом до Конвенції про захист прав та основних свобод 1950 року. Відповідно до ст. 1 Протоколу Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Вказані приписи також знайшли своє підтвердження і в рішенні Конституційного суду України N 13-рп/2001 від 10.10.2001 р. по справі N 1-23/2001 та остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 02.07.2002 р. щодо неприйнятності заяв №№ 45526/99, 46099/99, 47088/99, 47176/99, 47177/99, 48018/99, 48043/99, 48071/99, 48580/99, 48624/99, 49426/99, 50354/99, 51934/99, 51938/99, 53423/99, 53424/99, 54120/00, 54124/00, 54136/00, 55542/00, 56019/00, поданих ОСОБА_4 та іншими проти України.
Зокрема, Конституційний Суд України вважає, що положення статті 7 Закону, відповідно до яких заощадження повертаються "поетапно", "залежно від суми вкладу", "у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік", хоча і обмежують конституційне право власності громадян, але не суперечать статтям 13, 41, 64 та іншим статтям Конституції України.
Як зазначено у вищевказаному рішенні Європейським судом з прав людини, стаття 13 Конвенції гарантує наявність у внутрішній правовій системі засобів захисту, що дозволяють забезпечувати права і свободи згідно з Конвенцією в тому розумінні, в якому вони в ній закріплені. Наслідком цієї статті є вимога наявності внутрішнього засобу захисту, чим компетентна національна інстанція наділяється правом розглянути скаргу з посиланням на Конвенцію, а також присудити відповідне відшкодування у випадку, коли на це є підстави... Щодо випадків, про які йдеться, Суд констатував, що всі позови, подані заявниками з метою повернення коштів, заощаджених в Ощадному банку СРСР, що є предметом спору, були розглянуті по суті судовими органами України. Стосовно відхилення всіх позовів за мотивом відсутності законної підстави на відшкодування, Суд нагадав, що спосіб захисту не перестає бути "ефективним" згідно зі статтею 13 Конвенції через те, що стан матеріального права, яке застосовується, позбавляє його будь-яких шансів на успіх...
Враховуючи викладене, позивач не може претендувати на негайну виплату коштів з компенсаційних рахунків в обсязі йому необхідному, оскільки це не передбачено законодавством України. Суд також роз'яснює позивачу, що у разі ж невиконання Ощадбанком, де відкриті компенсаційні рахунки на його ім.'я, відповідних постанов Уряду про повернення частин коштів з компенсаційних рахунків, він не позбавлений можливості звернутись до суду за захистом своїх прав.
Враховуючи викладене, суд вважає позов ОСОБА_1 до АТ „Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» про усунення порушень у користуванні власністю - грошовими коштами, які знаходяться на рахунках в установах Ощадбанку, стягнення зазначених коштів з урахуванням суми інфляції та 3% річних, таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 6, 7 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», ст. ст.10, 11, 174, 213-215 ЦПК України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» про усунення порушень у користуванні власністю - грошовими коштами, які знаходяться на рахунках в установах Ощадбанку, стягнення зазначених коштів з урахуванням суми інфляції та 3% річних, - відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Л.С. Єршова