01 квітня 2009 р.
№ 7/289-08-4564
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., -головуючого,
Коваленка В.М. (доповідач у справі),
Малетича М.М.
розглянувши
касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва
на ухвалу
та постанову
від 02.12.2008 р. господарського суду Одеської області
від 18.11.2008 р. господарського суду Одеської області
у справі
№ 7/289-08-4564 господарського суду Одеської області
за заявою
товариства з обмеженою відповідальністю "Барун", м. Київ
до боржника
товариства з обмеженою відповідальністю "Голд менеджмент ЛТД", м. Одеса
про
визнання банкрутом
в судовому засіданні взяв участь представник:
Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва
Перепелюк О.В., довір.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.10.2008 року порушено провадження у справі № 7/289-08-4564 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Голд менеджмент ЛТД" (далі -Банкрут, Товариство 2) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Барун" (далі -Кредитор, Товариство 1) в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).
Постановою господарського суду Одеської області від 18.11.2008 року Боржника визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура, з призначенням ліквідатором ініціюючого кредитора -ТОВ "Барун".
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.12.2008 року (суддя -Лепеха Г.А.) затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника, останнього ухвалено припинити, як юридичну особу, припинено провадження у справі та визначені інші правові наслідки у зв'язку з цим.
Не погоджуючись з прийнятими постановою та ухвалою Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва (далі -ДПІ, Інспекція), посилаючись, зокрема, на вимоги ст. 107 ГПК України, звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу від 02.12.2008 року та постанову господарського суду Одеської області від 18.11.2008 року, а провадження у справі припинити.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції ст.ст. 52, 129 Конституції України, норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 52 Закону про банкрутство, ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", а також норм процесуального права.
Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Стаття 52 Закону про банкрутство встановлює особливості правового регулювання банкрутства відсутнього боржника. Разом з тим, це не виключає регулювання зазначених відносин також загальними нормами, якщо інше не передбачено спеціальними.
Тому, аналізуючи, зокрема, положення п. 7 ст. 52 Закону про банкрутство, колегія суддів зазначає, що при проведенні процедури ліквідації такого банкрута є необхідність застосування також положень статей 31 та 32 згаданого закону.
Перевіряючи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, касаційна інстанція зазначає, що:
Суд першої інстанції не зобов'язував ліквідатора банкрута здійснити публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом, а докази здійснення ліквідатором банкрута такої публікації за власною ініціативою в матеріалах справи відсутні. Проте, суд першої інстанції в постанові про визнання боржника банкрутом зобов'язав ліквідатора письмово повідомити про визнання боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника та здійснити інші заходи, передбачені ст. 52 Закону про банкрутство.
Такі вимоги суду відповідають положенням ч. 5 статті 52 Закону про банкрутство, якими передбачений особливий порядок виявлення кредиторів відсутнього боржника. Відповідно до цього порядку кредиторів боржника виявляє ліквідатор, який письмово повідомляє усіх відомих йому кредиторів про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом.
Отже, на ліквідатора Банкрута, як вимогами закону, так і вимогами суду був покладений обов'язок виявлення кредиторів боржника та направлення повідомлень усім відомим кредиторам боржника.
Проте, матеріали справи не містять доказів направлення ліквідатором Банкрута жодного відповідного повідомлення, зокрема Інспекції, та про це також не зазначено в звіті ліквідатора.
Отже, Інспекція своєчасно не була сповіщена про справу про банкрутство Товариства 2.
На вказане суд першої інстанції увагу не звернув та не дав цьому відповідної правової оцінки при затверджені звіту ліквідатора.
Крім цього, відповідно до п. 1 ст. 25 Закону про банкрутство на ліквідатора з дня його призначення також покладені повноваження, зокрема, щодо здійснення аналізу фінансового стану банкрута.
Пунктом 1 ст. 32 закону про банкрутство встановлено, що після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.
Отже, на ліквідатора відсутнього боржника також покладені повноваження щодо аналізу фінансового стану банкрута, інвентаризації та належної оцінки його майна у тому випадку, якщо воно виявлено.
Проте, як вбачається, матеріали справи не містять жодних доказів проведення ліквідатором аналізу фінансового стану Товариства 2, складення та аналізу вимог кредиторів, відповідно, виконання вимог п. 1 ст. 25 та п. 1 ст. 32 Закону про банкрутство, тоді як згідно звіту ліквідатора про результати проведення процедури ліквідації Товариства 2 у останнього відсутнє майно та кошти на поточному рахунку.
Між тим, згідно наявних у справі та доданих Інспекцією до заяви про визнання кредиторських вимог податкової декларації з податку на прибуток за три квартали 2008 року та довідки ДПІ, Банкрутом визначене податкове зобов'язання в сумі 371 грн. 00 коп., а питання щодо необхідності залучення відповідної податкової інспекції у якості кредитора не розглядалось.
Визначені обставини судом першої інстанції не перевірялись та не досліджувались, у зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що ліквідатором банкрута не виконані належним чином покладені на нього Законом про банкрутство обов'язки виявлення усіх можливих кредиторів боржника, у тому числі щодо звернення до податкових органів з метою з'ясування наявності у Боржника заборгованості по сплаті податків та зборів, а також обов'язки щодо оцінки та аналізу фінансового стану Боржника та виконання всіх дій у ліквідаційній процедурі, направлених на виявлення та погашення вимог кредиторів, що призвело до порушення вимог ст.ст. 32, 40, 52 цього Закону.
Більш того, матеріали справи свідчать про те, що ліквідатор Банкрута, в порушення вищезгаданих норм закону, представив суду тільки звіт ліквідатора та фінансовий звіт. Тоді як усі інші дії, в порушення, зокрема, ст. 52 Закону про банкрутство, виконував суд першої інстанції згідно до ухвали про порушення провадження у справі від 30.10.2008 року (л.с. 1 -на звороті). Самі ж ліквідаційні заходи тривали усього сім днів. Так, постанова про визнання банкрутом прийнята 18.11.2008 року (л.с. 45), а звіт ліквідатора зареєстрований господарським судом Одеської області 25.11.2008 року (л.с. 49).
До викладеного слід додати, що при розгляді справи та прийнятті оскаржуваних судових рішень, місцевим господарським судом не були дослідженні обставини та не витребувані докази щодо того, чи є ТОВ "Голд менеджмент ЛТД" правонаступником ТОВ "Регіонпостач", у зв'язку зі зміною назви. На це, зокрема, наголошує ініціюючий кредитор у своїй заяві про порушення провадження у справі про банкрутство (л.с. 2).
Таким чином, судом першої інстанції передчасно затверджені звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс та припинено провадження у справі.
За таких обставин, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а справа -передачі на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідації в іншому складі суду. Місцевому господарському суду при новому розгляді справи слід усунути вищезазначені порушення та вирішити питання щодо відновлення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців запису щодо юридичної особи -Товариства 2 (у випадку внесення даних про припинення юридичної особи).
Поряд з цим, враховуючи що оскаржувана Інспекцією постанова про визнання боржника банкрутом вже була предметом касаційного перегляду за скаргою ДПІ, за результатами якого касаційне провадження згідно ухвали Вищого господарського суду України від 11.02.2009 року було припинено, колегія суддів, виходячи із системного аналізу положень ГПК України та керуючись нормами п. 2 ст. 80 ГПК України дійшла висновку про необхідність припинення провадження за касаційною скаргою Інспекції на оскаржувану у даному провадженні постанову суду першої інстанції. Касаційні ж вимоги про припинення провадження у справі не підлягають задоволенню, оскільки прийняття такого рішення судом касаційної інстанції у даній справі обмежено його повноваженнями згідно ст. 1117 ГПК України.
З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 25, 32, 40, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. п. 2 ст. 80, ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111, 11112, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду Одеської області від 02.12.2008 р. у справі № 7/289-08-4564 скасувати. Справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області на стадію ліквідації в іншому складі суду.
3. Касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову господарського суду Одеської області від 18.11.2008 р. у справі № 7/289-08-4564 припинити.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
М.М. Малетич