Постанова
Іменем України
16 березня 2009 року
Справа № 2-18/10877-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Гонтаря В.І.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Меблеве виробниче об'єднання "КРИММЕБЛІ";
відповідача: не з'явився, виробничий кооператив "Кримський республіканський дитячий оздоровчий табір-пансіонат "Золотий берег";
розглянувши апеляційну скаргу виробничого кооперативу "Кримський республіканський дитячий оздоровчий табір-пансіонат "Золотий берег" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.) від 09.02.2009 у справі № 2-18/10877-2008
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Меблеве виробниче об'єднання "КРИММЕБЛІ" (вул. Кім, 3-5,Сімферополь,95018)
до виробничого кооперативу "Кримський республіканський дитячий оздоровчий табір-пансіонат "Золотий берег" (вул. Маяковського, 2,Євпаторія,97400)
про стягнення 59447,47 грн.
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Меблеве виробниче об'єднання "КРИММЕБЛІ", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, виробничого кооперативу "Кримський республіканський дитячий оздоровчий табір-пансіонат "Золотий берег", про стягнення з останнього заборгованості в сумі 59447,47 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 56487,00 грн., пені в сумі 1777,95 грн., 3% річних в сумі 222,24 грн. та індексу інфляції в сумі 960,28 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на приписи статей 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору №95 від 01.08.2008, укладеного між сторонами, не здійснив у повному обсязі оплату за отриманий товар, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2009 у справі № 2-18/10877-2008 (суддя І.К. Осоченко) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Меблеве виробниче об'єднання "КРИММЕБЛІ" задоволено в повному обсязі. Судом вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, виробничий кооператив "Кримський республіканський дитячий оздоровчий табір-пансіонат "Золотий берег" звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що при прийнятті рішення суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідальність відповідача передбачена умовами договору, оскільки він у разі затримки виконання своїх зобов'язань повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення, у той час як статтею 625 Цивільного кодексу України, приписи якої застосував суд, передбачена ставка пені у розмірі 3 %, при цьому, вона застосовується тільки у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Таким чином, на думку скаржника, суд неправомірно стягнув суму 3 % річних.
У судове засідання, призначене до розгляду на 16.03.2009 року, представники сторін не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з врахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін.
Також судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду звертає увагу й на той факт, що сторонами не заявлено клопотань стосовно відкладення справи розглядом, а згідно зі статтею 101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення (ухвали) місцевого господарського суду у повному обсязі.
Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, 01.08.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Меблеве виробниче об'єднання "КРИММЕБЛІ" (виконавець) та виробничим кооперативом "Кримський республіканський дитячий оздоровчий табір-пансіонат "Золотий берег" (замовник) був укладений договір № 95, за умовами якого виконавець прийняв на себе зобов'язання здійснити роботи з продажу меблів, а замовник прийняти та оплатити товар на умовах зазначеного договору (а.с. 22-23).
Кількість товару визначається згідно Специфікації №1 (а.с. 24-26), яка є невід'ємною частиною договору (пункт 1.2 договору). Сума договору становить 96487,00 грн.
У відповідності до пункту 1.4 договору приймання-передача меблів оформлюється сторонами накладними, які підписуються представниками сторін.
Розділом третім договору передбачений порядок розрахунків, згідно з яким замовник оплачує роботу виконавця наступним чином: 50% передплатою, а залишкову суму протягом 3-х банківських днів з моменту отримання товару.
Виконавець, у відповідності з пунктом 3.1 договору, виконує зобов'язання за договором протягом 20 робочих днів з моменту надходження передоплати.
21.08.2008 відповідач здійснив попередню оплату товару в сумі 40000,00 грн.
Також встановлено, що на виконання умов договору, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 96487,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:
- № РН-000095 від 27.09.2008 на суму 39783,55 грн.;
- № РН-000095/2 від 06.10.2008 на суму 47403,45 грн.;
- № РН-0000106 від 06.10.2008 на суму 9300,00 грн. (а.с. 27, 29, 30).
Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача у графі “отримав“ у вказаних накладних та довіреностями на одержання товару №183 від 27.09.2008, № 217 від 06.10.2008 (а.с. 28, 31).
Однак, відповідач в порушення умов договору, в подальшому повну оплату за отриманий товар не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 56487,00 грн., несплата якої стала підставою для звернення позивача до суду з вимогою сплати основного боргу, пені за кожен день прострочення та штрафних санкцій.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам у справі, тому підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення відсутні, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що за своїми ознаками укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.
Укладення договорів купівлі-продажу регулюється нормами параграфу 1 розділу III Цивільного кодексу України.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку з наведеним, встановивши, що відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, оплату отриманого товару згідно умов договору здійснив не у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в сумі 56487,00 грн.
Такі висновки суду є правильними, оскільки узгоджуються з нормами законодавства та відповідають дійсним обставинам справи.
Розділом 5 договору, а саме пунктом 5.3 встановлено, що у випадку затримки замовником остаточного розрахунку понад передбачених пунктом 2.1 строків, він сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки.
Прострочення виконання грошового зобов'язання є підставою для застосування пені, яка визначена частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, як неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Стягуючи суму неустойки у розмірі 0,24 % від суми боргу за кожен день прострочення за період з 10.10.2008 по 26.11.2008 згідно з розрахунком позивача (а.с. 7), правильність якого не викликає у судової колегії сумніву, господарський суд першої інстанції вірно врахував умови договору та приписи цивільного та господарського законодавства України стосовно того, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк, а в разі порушення вимог щодо строку виконання грошових зобов'язань до сторони, яка несвоєчасно виконала зобов'язання застосовуються штрафні санкції у вигляді пені.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого товару в строк, суд першої інстанції зробив в оскаржуваному рішенні правильні висновки щодо виникнення у відповідача обов'язку погасити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за час прострочення платежу в сумі 960,28 грн. за жовтень 2008 року та 3 % річних в сумі 222,24 грн. за період з 10.10.2008 по 26.11.2008 (а.с. 8-9).
При цьому, судова колегія зазначає, що три проценти річних не є неустойкою (пенею). Неустойка, за своєю юридичною природою є видом (способом) забезпечення виконання зобов'язання (Глава 49, стаття 549 ЦК України), у той час як три проценти річних та інфляційні збитки визнаються однією із форм цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання (Глава 51, стаття 625 ЦК України), у зв'язку з чим, твердження відповідача в апеляційній скарзі про неправомірне стягнення судом пені у розмірі 3 % є помилковими, адже відповідач змішує поняття процентів річних з неустойкою, що є необгрунтованим.
Також судовою колегією визнаються необґрунтованими доводи скаржника про прострочення позивача, що виключає прострочення відповідача, адже розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат розраховано позивачем з 10.10.2008, тобто зі спливом 3-х днів з моменту останньої поставки товару згідно накладних № РН-0000106, № РН-000095/2 від 06.10.2008 року, що узгоджується з умовами договору, укладеного сторонами.
Таким чином, з врахуванням безпідставності доводів заявника апеляційної скарги та встановлених фактичних обставин у справі, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду, адже судом повно й всебічно досліджені обставини у справі і зроблені висновки, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу виробничого кооперативу "Кримський республіканський дитячий оздоровчий табір-пансіонат "Золотий берег" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2009 у справі № 2-18/10877-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді В.І. Гонтар
Ю.М. Гоголь