м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
12.01.2009 року Справа № 8/1зз
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :
головуючого судді Якушенко Р.Є.
суддів Бородіної Л.І.
Іноземцевої Л.В.
Склад судової колегії призначено розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 15.12.2008.
при секретарі
судового засідання Яковлевій І.А.
за участю представників сторін:
від заявника ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 23.01.2001
від ТОВ «ВКФ «Ремо» Антипенко О.О., дов. №ю-4 від 10.04.2008
Розглянувши
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
«Виробничо-комерційна фірма «Ремо»,
м. Луганськ
на ухвалу
господарського суду Луганської області
від 07.11.2008
у справі № 8/1зз (суддя -Середа А.П.)
за заявою Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Свердловськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо»,
м. Свердловськ
про вжиття запобіжних заходів
Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.11.08 у справі №8/1зз (суддя Середа А.П.) задоволено заяву фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Свердловськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо», м. Свердловськ про вжиття запобіжних заходів. З урахуванням ухвали від 01.12.08 у цій справі, якою виправлено описки в ухвалі від 07.11.08, вжито запобіжні заходи, а саме:
Покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо», ідентифікаційний код НОМЕР_2, яке знаходиться за адресою: юридична: АДРЕСА_1; фактична: АДРЕСА_2, - обов'язок надати Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області для здійснення вилучення в порядку, встановленому Законом України від 21.04.99 року №606-ХІУ «Про виконавче провадження», та наступної передачі до господарського суду Луганської області (91000, місто Луганськ, площа Героїв Великої вітчизняної війни, 3-а), ОРИГІНАЛИ наступних документів бухгалтерського обліку:
- прибуткового касового ордеру №422 від 30.05.06 року - про отримання від Приватного підприємця ОСОБА_1 готівкових коштів у сумі 30000 (тридцять тисяч) гри. 00 коп. за метало-пластикові вікна та двері;
- журналу (книги) реєстрації прибуткових касових ордерів Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо», ідентифікаційний код НОМЕР_2, - за 30.05.06 року;
- касової книги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо», ідентифікаційний код НОМЕР_2, - за 30.05.06 року;
- книги обліку доходів та витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо», ідентифікаційний код НОМЕР_2, - за 30.05.06 року;
- книги обліку розрахункових операцій Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо», ідентифікаційний код НОМЕР_2, - за 30.05.06 року;
У разі, якщо книги та журнали, перелічені у цьому пункті ухвали суду містять дані не тільки за 30.05.2006, але і за інші періоди до чи після 30.05.2006 -надати до суду такі книги та журнали.
У пункті 3 ухвали зазначено, що відповідно до частини 1 статті 436 Господарського процесуального кодексу України ця ухвала підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень, а вилучені у такий спосіб Відділом державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області бухгалтерські документи, перелічені у пункті 2 цієї ухвали, зобов»язати останній невідкладно надати на адресу господарського суду Луганської області.
Вищезазначена ухвала господарського суду мотивована доведеністю заявником обставин, що витребування необхідних доказів стане неможливим або утрудненим.
ТОВ «ВКФ «Ремо», відносно якого вжито запобіжні заходи, не погодилося з прийнятою господарським судом ухвалою від 07.11.08 у справі №8/1зз та подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що строк подачі позову у приватного підприємця ОСОБА_1 закінчився 17.11.08, позов до теперішнього часу не подано, що є порушенням вимог ст. 435 Господарського процесуального кодексу України.
ОСОБА_1 письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав, у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що позов не зміг подати через те, що ТОВ «ВКФ «Ремо» не виконало ухвалу суду про вжиття запобіжних заходів та не подало оригіналів бухгалтерських документів.
Заслухавши доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційної інстанції
ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, зареєстрований виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області 21.03.05 року в якості фізичної особи-підприємця, про що до ЄДР внесено реєстраційний запис за НОМЕР_4 (а.с. 7).
В період з 07.04.99 року по 03.01.07 року він працював у Виробничо-комерційній фірмі «Ремо» (м. Свердловськ Луганської області) в якості начальника будівельної дільниці, що підтверджується записами №№20 та 21 трудової книжки БТ-І №1743723, виданої на його ім'я 20.09.76 року (а.с. 8-9).
Згідно копії прибуткового касового ордеру №422 від 30.05.06 року, ТОВ «ВКФ «Ремо» отримало того ж дня від Приватного підприємця ОСОБА_1 отримано 30000,00 грн. «за металопластикові вікна та двері» (а.с. 4).
Факт отримання вказаної суми грошових коштів на підставі вказаного прибуткового касового ордеру також підтверджується ксерокопією витягу з журналу реєстрації прибуткових касових ордерів ТОВ «ВКФ «Ремо» (а.с. 5).
Заявник вважає, що ці грошові кошти є його власністю, якою ТОВ «ВКФ «Ремо» неправомірно заволоділо та утримує, у зв»язку з чим він заявив у судовому засіданні та у своїй заяві від 07.11.08 року за вих. № б/н про те, що має намір звернутися з позовом до господарського суду Луганської області про їх витребування.
Раніше він не звертався до суду з таким позовом, оскільки очікував на результати касаційного перегляду рішення Свердловського міського суду Луганської області від 02.10.07 року за позовом ТОВ «ВКФ «Ремо» до нього про стягнення 31505 грн. 15 коп.
Згідно копії постанови Свердловського міського суду Луганської області від 21.06.07 року (справа №1-288 за 2007 рік), заявникОСОБА_1 дійсно притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів, передбачених частиною 2 ст. 195 та частиною 1 ст. 364 Кримінального кодексу України, але провадження по справі закрито у зв'язку із застосуванням до нього п. «б»ст. 1 та ст. 6 Закону України від 24.04.07 року «Про амністію». З названої постанови вбачається, що підсудний повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованих йому злочинів. В той же час, питання щодо відшкодування заподіяних злочинами збитків в межах кримінальної справи не вирішувалося (а.с. 6).
06.11.08ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Луганської області із заявою про вжиття запобіжних заходів.
Ухвалою від 07.11.08 місцевий господарський суд задовольнив заяву приватного підприємця ОСОБА_1 та вжив запропоновані ним запобіжні заходи.
Зазначена ухвала була 10.11.08 надіслана заявнику, особі відносно якої вжито запобіжні заходи та виконавчому органу -ВДВС Свердловського МУЮ.
01.12.2008 ВДВС повернув зазначену ухвалу без виконання постановою про відмову у відкритті виконавчого провадження від 12.11.08 посилаючись на те, що резолютивна частина ухвали від 07.11.08 не містить зобов'язань про проведення Державною виконавчою службою примусових дій щодо вилучення документів.
Ухвалою від 01.12.08 місцевий господарський суд виправив описки допущені в п. 2, 3 резолютивної частини ухвали від 07.11.08 (а.с. 25-26), визначив обов'язок ВДВС Свердловського міського управління юстиції щодо виконання ухвали місцевого господарського суду про вжиття запобіжних заходів та направив цю ухвалу на виконання до виконавчого органу.
Постановою від 05.12.08 ВДВС Свердловського МУЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Луганської області №8/1зз від 01.12.08.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Розділ V1 Господарського процесуального кодексу України регулює питання, пов'язані із вжиттям господарськими судами запобіжних заходів.
Відповідно до статті 431 цього розділу Господарського процесуального кодексу України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.
Статтею 432 цього кодексу визначені види запобіжних заходів, які виключають:
1) витребування доказів;
2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав;
3) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.
Порядок розгляду заяви про вжиття запобіжних заходів встановлений статтею 434 Господарського процесуального кодексу України.
У вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості, адекватності вимог;
- наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк встановлений частиною третьою статті 433 ГПК;
- імовірності настання обставин, зазначених у статті 431;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Матеріали справи свідчать, що місцевий господарський суд, дотримуючись встановленого статтею 434 ГПК України порядку розгляду заяви про вжиття запобіжних заходів, здійснив належну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування, правомірно прийняв ухвалу від 07.11.08, вжив запобіжні заходи шляхом витребування у ТОВ «ВКФ «Ремо» доказів, перелічених у заяві.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт послався на частину 3 статті 433 ГПК України, відповідно до якої заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня винесення ухвали про вжиття запобіжних заходів. Після подання заявником позовної заяви запобіжні заходи діють як заходи забезпечення позову.
Судовою колегією під час апеляційного провадження встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльностіОСОБА_1 не подав до господарського суду протягом 10 днів позов, що підтверджується повідомленням місцевого господарського суду від 09.01.09 №01-05 та не заперечується самим ОСОБА_1. Проте, зазначена обставина не є підставою для скасування в апеляційному порядку ухвали господарського суду від 07.11.08, прийнятої відповідно до вимог норм Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 439 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що запобіжні заходи припиняються у разі неподання заявником відповідної позовної заяви у 10-ти денний строк.
Матеріалами справи підтверджено, що заявник у 10-ти денний строк відповідну позовну заяву не подав, що є підставою для припинення запобіжних заходів.
Судова колегія звертає увагу на те, що Господарським процесуальним кодексом України не встановлено, що про припинення запобіжних заходів господарський суд виносить ухвалу.
Ці заходи припиняються в силу і як наслідок юридичних фактів, визначених у статті 439 ГПК України.
Оскільки ухвала про вжиття запобіжних заходів підлягає виконанню державним виконавцем, припинення запобіжних заходів є підставою для закінчення виконавчого провадження, яке було відкрите за ухвалою про вжиття запобіжних заходів.
Проте, Закон України «Про виконавче провадження» не містить такої підстави для закінчення виконавчого провадження, як припинення дії виконавчого документа, а тому необхідно доводити державному виконавцю факти, які відповідно до статті 439 ГПК України є підставою для припинення запобіжних заходів.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, місцевий господарський суд дав належну оцінку доводам заявника щодо необхідності вжиття запобіжних заходів та прийняв ухвалу від 07.11.08, яка відповідає нормам процесуального права.
Відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України та частини 1 пункту 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито" №7-93 від 21.01.1993 сплачене ТОВ «ВКФ «Ремо» за квитанцією №00605 від 11.12.2008 при поданні апеляційної скарги державне мито в сумі 43 грн. 00 коп. підлягає поверненню ТОВ «ВКФ «Ремо».
Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись статтями 47, 99, 101, п. 1 ст. 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» на ухвалу господарського суду Луганської області від 07.11.2008 у справі №8/1зз залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Луганської області від 07.11.2008 у справі №8/1зз залишити без змін.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма «Ремо», м.Свердловськ, вул. Глінки, буд. 1а, ідентифікаційний код НОМЕР_2 з Державного бюджету України державне мито в сумі 43 грн. 00 коп., сплачене за квитанцією №00605 від 11.12.2008 через АБ «Укркомунбанк», м. Луганськ.
Підставою для повернення державного мита є дана постанова, скріплена печаткою суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Р.Є. Якушенко
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.В. Іноземцева