79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
24.03.09 Справа № 15/115
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Кузь В.Л. Слука М.Г.
при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) компанія «Інвестжитлобуд»від 25.11.2008р. № 11/13
на рішення Господарського суду Рівненської області від 12.11.2008р.
у справі № 15/115
за позовом Рівненського міжрайонного управління водного господарства, м. Рівне
до відповідача ТзОВ компанія «Інвестжитлобуд», м. Рівне
про стягнення 5140 грн.
за участю представників:
від позивача -Табаков В.М. -головний спеціаліст;
від відповідача - не з'явився.
Відповідно до розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.03.2008р. у зв'язку з хворобою судді Городечної М.І. введено у склад колегії суддів замість судді Городечної М.І. суддю Слуку М.Г.
Відповідач належним чином повідомлений про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції -листів, якими надіслано ухвалу апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду та відкладення розгляду справи у судовому засіданні), які є в матеріалах справи.
Права та обов'язки сторін, передбачені ст.22 ГПК України, роз'яснено, заява про відвід суддів не поступала, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.11.2008р. у справі № 15/115, суддя Коломис В.В., позов задоволено, стягнуто з ТзОВ компанія «Інвестижитлобуд», м. Рівне на користь Рівненського міжрайонного управління водного господарства, м. Рівне 5140, 00 грн. заборгованості та 220 грн. судових витрат.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідач в порушення умов договору оплату за наданні послуги не здійснив, чим порушив взяті на себе зобов'язання у відповідності до договору, і за станом на 12.11.2008 р. його заборгованість перед позивачем складає 5140,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ компанія «Інвестижитлобуд», відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 12.11.2008р. у справі № 15/115 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи свої доводи тим, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, як таке, що суперечить фактичним обставинам та не ґрунтується на належних доказах. Зокрема, апелянт зазначає, що фактично заборгованість відповідача перед позивачем по розрахунках за надання послуг землерийною та автомобільною технікою відсутня. Довідка зустрічної звірки № 17-14-18/115 від 04.08.2008 р. реального стану розрахунків між сторонами не відображає.
Рівненське міжрайонне управління водного господарства подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Господарського суду Рівненської області від 12.11.2008 р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено.
Позивач участі свого уповноваженого представника в судовому засіданні від 03.02.2009 р. не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення. Клопотання про відкладення розгляду справи не надходило.
Львівський апеляційний господарський суд вважає можливим розгляд апеляційної скарги ТзОВ компанії «Інвестжитлобуд», м. Рівне без участі його представника, оскільки сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, суд встановив наступне.
Рівненське міжрайонне управління водного господарства, м. Рівне звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ТзОВ компанії «Інвнестжитлобуд», про стягнення 5140,00 грн. заборгованості за надані послуги.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 03.03.2008 р. між ТзОВ компанія “Інвестжитлобуд», в особі директора Пугайко В.В., що діє на підставі Статуту (Замовник) та Рівненським міжрайонним управлінням водного господарства, в особі в.о. начальника, Сірика С.О., що діє на підставі «Положення про державне підприємство» (Підрядник), було укладено договір № 4 на надання послуг землерийною та автомобільною технікою робіт (далі по тексту -договір), відповідно до якого сторони приймають на себе виконання обов'язків, передбачених цим договором та несуть майнову відповідальність за невиконання чи неналежне їх виконання, а також за втрачену вигоду (а.с. 7).
На виконання умов договору позивачем в період з 04.03.2008 р. по 30.06.2008 р. було надано відповідачу послуги автомобільною технікою (автомобілем КАМАЗ 5410 № 13-05 АС) на загальну суму 21000 грн.
У підтвердження належного виконання своїх зобов'язань по наданню послуг згідно договору позивач копії представив товарно-транспортних накладних № 5 за березень 2008 р., № 11 за квітень 2008 р., № 19 за травень 2008 р., № 28 за червень 2008 р., підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств (а.с. а.с. 51,52,53,54).
З наведеного вбачається, що відповідач повинен був оплатити послуги, надані позивачем, на загальну суму 21000 грн.
Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 4 договору Замовник (відповідач) перед початком проведення робіт виконує попередню оплату в розмірі 50 % від запланованих ним обсягів робіт, а в кінці місяця зобов'язується провести повний розрахунок з Підрядником (позивачем).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань та умов договору попередньої оплати не здійснив.
У зв'язку з частковою оплатою боргу позивачем протягом березня-червня 2008 року (докази - виписки з банку наявні у матеріалах справи, а.с. 57-64) на загальну суму 15860 грн., до розгляду справи в суді першої інстанції, позовні вимоги заявлено на суму 5140 грн.
Докази, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати на цю суму вартості наданих послуг і відновлення тим самим порушених майнових прав позивача, відповідачем не подано.
Позивачем були надіслані на адресу ТзОВ компанії «Інвестжитлобуд» претензії № 432 від 01.08.2008 року, № 456 від 13.08.2008 р., № 535 від 19.09.2008 р. про наявність заборгованості у товариства за надані позивачем у червні місяці 2008 р. послуги автомобіля КАМАЗ в сумі 5140 грн. згідно договору № 4 від 03.03.2008 р. та необхідність погашення даної заборгованості (а.с. 10,11,12).
Також, факт надання послуг Рівненським міжрайонним управлінням водного господарства для ТзОВ компанії «Інвестжитлобуд» та наявність боргу в товариства в сумі 5140 грн. підтверджується довідкою від 04.08.2008 р. за вих. № 17-14-18/115 зустрічної звірки щодо документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків між ТзОВ компанії «Інвестжитлобуд» та Рівненським міжрайонним управлінням водного господарства за 2007 рік I півріччя 2008 року, проведеної Контрольно-ревізійним управлінням у Рівненській області (а.с. 13-14).
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції у тому, що сторони досягли згоди щодо умов договору, зокрема, щодо строків оплати наданих послуг.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Тобто, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст.11 ЦК України, вони виникають зокрема з договорів (що і є у цьому випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.
Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.174 ГК України Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними і виписками з банку сума боргу не спростована документальними доказами відповідачем у відповідності до договору становить 5140 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Відтак, такими, що підлягають до задоволення, оскільки ґрунтуються на положеннях ст.ст. 509, 525, 526, 530, 901, 903 ЦК України та ст.ст. 173, 193 ГК України, є позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за надані послуги в розмірі 5140 грн.
За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи позивача про порушення його майнових прав правомірними, документально підтвердженими та не спростовними відповідачем в установленому законом порядку, а тому, згідно ст. 15 ЦК Кодексу України, порушене право Рівненського міжрайонного управління водного господарства підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача заборгованості.
Доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідачем не подано місцевому господарському суду та апеляційному господарському суду доказів про відсутність заборгованості перед позивачем.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:
1. Залишити рішення Господарського суду Рівненської області від 12.11.2008 року у справі № 15/115 без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ компанії «Інвестжитлобуд», м. Рівне - без задоволення.
2. Судові витрати покласти на скаржника.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Процик Т.С.
Суддя Кузь В.Л.
Суддя Слука М.Г.