Справа № 184/899/13-ц
Номер провадження 2/184/223/13
24.09.2013м. Орджонікідзе
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Томаш В.І.,
при секретарі - Попівніч І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Орджонікідзе цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 «про визнання недійсним договору іпотеки № 014/3140/149326/82-26-юр-08 від 3 червня 2008 року», -
Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги викладені у позовній заяві та просить суд визнати недійсним договір іпотеки № 014/3140/149326/82-26-юр-08 від 3 червня 2008 року з підстав вказаних у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала та просила залишити його без задоволення по підставам вказаним у наданому суду запереченні.
Треті особи - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, про місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені вимоги необґрунтовані, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, виступила майновим поручителем свого чоловіка ОСОБА_5, в результаті чого між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено Договір іпотеки № 014/3140/149326/82-26-юр-08 від 3 червня 2008 року. Відповідно до підпункту 1.1. Договору іпотеки, ОСОБА_1 забезпечує вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», що витікають з Кредитного договору № 014/3140/149326/82 від 3 червня 2008 року, укладеного між ОСОБА_5 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого ОСОБА_5 зобов'язується перед ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» повернути кредит у розмірі 18000 (вісімнадцять тисяч) доларів США, еквівалент 87300 (вісімдесят сім тисяч триста) гривень, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штраф) в розмір, строки та у випадках передбачених Кредитним договором, а також виконати інші умови Кредитного договору та відшкодувати ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов Кредитного договору.
У відповідності до підпункту 1.2. Договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно: житловий АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, на праві власності на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Орджонікідзевського міського нотаріального округу 7 листопада 2001 року та зареєстровано в реєстрі № 7709.
Позивач вважає, що укладений Договір іпотеки не містить істотних умов договору, передбачений Законом України «Про іпотеку», а Банк вважає та це повністю підтверджується Договором іпотеки, що договір повністю відповідає вимогам діючого законодавства України та містить необхідні істотні умови договору, а саме в преамбулі договору зазначено повну назву Іпотекодавця та Іпотекодержателя з вказанням ІПН для фізичних осіб та коду ЄДРПОУ для юридичних осіб, зазначено осіб які мають право підписувати договір за дорученням; відповідно до п.1.1 Договору іпотеки зазначено зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання; в п. 1.2 договору іпотеки зазначено опис предмета іпотеки; в п.1.5 договору іпотеки зазначено, що заставна не оформляється.
Згідно із ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.
Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника. Майновий поручитель не є стороною основного договору, забезпеченого іпотекою, він лише зобов'язується перед кредиторами відповідати за виконання боржником договірних зобов'язань в межах вартості переданого ним в іпотеку майна.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення саме за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Таким чином, іпотека є різновидом застави і окремим засобом забезпечення зобов'язання, а тому будь-яка зміна основного зобов'язання не потребує згоди майнового поручителя.
Відповідно до п.8.5. Договору іпотеки сторони дійшли згоди, що у разі внесення змін до Кредитного договору щодо зміни розміру процентів по кредиту (в тому числі при їх збільшенні) до цього Договору зміни не вносяться, і розмір процентів у випадку звернення стягнення на Предмет іпотеки підтверджується відповідними угодами про внесення змін до Кредитного договору.
Також укладаючи зміни до Кредитного договору, майновий поручитель - ОСОБА_1 була присутня при підписанні відповідних змін, про що мається письмова відмітка майнового поручителя на Додаткових угодах з текстом наступного змісту: - «Цим я ОСОБА_1, ІНН НОМЕР_1, надаю згоду на зміну умов Кредитного договору відповідно до вищевикладеної Додаткової угоди та підтверджую, що іпотека, встановлена Договором іпотеки зберігається та забезпечує виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором із врахуванням змін».
Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» визначає випадки припинення іпотеки, а саме іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору, реалізації предмета іпотеки, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, визнання іпотечного договору недійсним, з інших підстав, передбачених цим законом. При цьому зміна основного зобов'язання не є підставою припинення відносин іпотеки.
У відповідності до ст. 215 ЦК України та п.8 постанови Пленуму Верховного суду №9 від 06.11.2009 року, підставою недійсності правочину є недодержання сторонами саме на момент вчинення такого правочину вимог встановлених ст. 203 ЦК України.
В своїй позовні заяві позивач не посилається про те, яку вимогу законодавства сторонами було нібито порушено в момент укладення даного правочину.
Згідно положень ст. 203 ЦК України, де викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:
- Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
- Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
- Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
- Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
- Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Жодного доказу щодо порушення вимог ст. 203 ЦК України позивачем не надано в супереч вимогам ст. 60 ЦПК України, де вказано, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
За положеннями ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Законодавство не пов'язує припинення іпотеки зі зміною основного зобов'язання. До припинення іпотеки, згідно ст. 17 Закону України «Про іпотеку», призводить не зміна, а припинення основного зобов'язання.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України «Про заставу», статей 1,11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553-559 ЦК) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підстави своїх вимог. Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд вважає, що позивач не надав до суду достатніх та достовірних доказів, які б підтверджували його позовні вимоги щодо визнання недійсним договору іпотеки.
Суд дає критичну оцінку доводам позивача, висловлені нею в позовній заяві та доводам її представника, висловлені ним в судовому засіданні, оскільки вони є голослівними і безпідставними, нічим не підтверджені і спростовуються стабільними поясненнями представника відповідача, наданими ним письмовими доказами, матеріалами справи в їх сукупності.
Таким чином суд, вважає необхідним з підстав викладених вище відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 «про визнання недійсним договору іпотеки № 014/3140/149326/82-26-юр-08 від 3 червня 2008 року».
Керуючись ст. ст.. 15, 16, 526, 527, 530, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 18, 19, 33, 39, 40 закону України «Про іпотеку», ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209 - 213 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 «про визнання недійсним договору іпотеки № 014/3140/149326/82-26-юр-08 від 3 червня 2008 року».
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 - днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Орджонікідзевський міський суд.
Суддя Орджонікідзевського
міського суду Томаш В.І.