01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.01.2009 № 50/71
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від прокурора - не з"явились
від Київської міської ради - не з"явились
від відповідача -1) Синівська О.В. - (дов. № 2670 від 03.12.2007р.) 2) не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 31.10.2008
у справі № 50/71
за позовом Київський природоохоронний прокурор
до Шевченківська районна у м. Києві рада
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
про визнання недійсним правочину-договору оренди земельної ділянки від 31.07.2006
Київський природоохоронний прокурор звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Шевченківської районної у м. Києві ради та фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину - договору оренди земельної ділянки від 31.07.2006р.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.07.2008р. у справі № 50/71 позовні вимоги задоволено повністю.
Відповідач -2, не погоджуючись з рішенням Господарського суду звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити .
В судове засідання 20.01.2009р. представники апелянта, позивача та відповідача -2 не з'явились. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи).
Представник відповідача -1 підтримала апеляційну скаргу відповідача -2.
Розглянувши доводи скарги, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.
Київський природоохоронний прокурор звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Шевченківської районної у м. Києві ради та фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 31.07.2006р., для експлуатації та обслуговування діючого торгівельного кіоску з продажу продовольчих товарів площею 10 кв.м. на розі вулиць Багговутівської та Овруцької, укладеного між відповідачами. А також, зобов'язати останніх повернути зазначену земельну ділянку Київській міській раді, звільнивши її від кіоску.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вищезазначений договір оренди земельної ділянки укладений з порушенням вимог Конституції України та інших законодавчих актів України.
Місцевим судом позовні вимоги Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради про визнання недійсним правочину - договору оренди земельної ділянки від 31.07.2006р. задоволено повністю.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, враховуючи наступне.
Між Шевченківською районною у м. Києві радою (надалі відповідач-1) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі відповідач-2) було укладено договір оренди земельної ділянки від 31.07.2006р. (надалі - договір).
Відповідно до п.п. 1.1 Договору, орендодавець на підставі рішення Київради від 21 лютого 2006р. №686 надає, а орендар приймає у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 10 кв.м. на розі вул.. Багговутівської та вул. Овруцької.
Відповідно до п.п. 1.2 Договору земельна ділянка надана на умовах короткострокової оренди для експлуатації та обслуговування діючого кіоску з продажу продовольчих товарів, терміном до 31.03.2009р.
Позивач, в свою чергу, зазначає про те, що в оспорюванному договорі не було визначено наступні істотні умови: строки та умови орендної плати, розмір сплати орендної плати і не визначено умови і строки передачі земельної ділянки орендарю. Також не визначено сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві та існуючи обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.
Крім цього, на думку прокурора, зазначений договір не містить такі невід'ємні частини договору оренди землі, як акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акт приймання-передачі об'єкта оренди.
Також, позивач вказує на те, що по формі, зазначений договір не відповідає типовому договору оренди землі, затвердженому Постановою КМУ від 03.03.2004р. № 220, що суперечить п. 1.4 Рішення Київської міської ради № 164/885 від 08.06.2000р. “Про передачу окремих повноважень районним в м. Києві радам з питань регулювання земельних відносин».
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, ст. 1 Земельного кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Стаття 2 цього кодексу України визначає, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Згідно ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території, зокрема, віднесено: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу. Відповідно до п. 5 ст. 83 цього кодексу , орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними органи.
Так, ст. 11 Земельного кодексу встановлено, що повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин визначаються міськими радами. При цьому, відповідно до ч.1 ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначених законом,, приймають рішення, які обов'язкові до виконання на відповідній території.
Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням № 164/885 від 08.06.2000 .Про передачу окремих повноважень районним в м.Києві радам з питань регулювання земельних відносин", яке було чинне на день укладення спірного договору, Київська міська рада передала районним в м. Києві радам повноваження щодо надання в оренду земельних ділянок, обмеживши їх компетенцію межами земельних ділянок, що можуть надаватись в оренду для тимчасового розміщення малих «архітектурних форм та переліком об'єктів, під розміщення яких ці земельні ділянки можуть надати.
А відповідно до п. 3.2 цього рішення передбачено плату за оренду таких земельних ділянок в розмірі - не менше 5 відсотків грошової оцінки земельної ділянки на рік.
При цьому, судом встановлено, що спірним договором оренди земельної ділянки від 31.07.2006р. передбачена орендна плата в розмірі 1,5 % грошової оцінки землі, яка визначається довідкою Головного управління земельних ресурсів КМДА на рік, що в свою чергу, суперечить п. 3.2 рішення Київської міської ради № 164/885 від 08.06.2000., тобто суперечить актам цивільного законодавства України.
Крім того, ст. 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом; такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. А згідно ст. 20 Закону України «Про оренду землі" укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.
Підпунктом 2 п. «б" ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, повноваження щодо реєстрації права користування землею і договорів на оренду землі.
Відповідно до п.п. 3, 4 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 №2073, передбачено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради. Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки; забезпечення реєстрації договорів оренди покладається па відповідні державні органи земельних ресурсів, зокрема. Київське міське управління земельних ресурсів.
Як вбачається з матеріалів справи, Київська міська рада рішенням № 164/885 від 08.06.2000 «Про передачу окремих повноважень районним в м. Києві радам з питань регулювання земельних відносин» не передавала (делегувала) районним в місті Києві радам повноваження щодо проведення державної реєстрації вказаних у даному рішенні договорів оренди земельних ділянок, оскільки у цьому рішенні про це не йдеться, та й сама Київська міська рада не наділена повноваженнями щодо проведення державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, тому не може їх і делегувати.
Водночас судом встановлено, що вищезазначений договір оренди земельної ділянки, не пройшов процедури державної реєстрації в Київській міській державній адміністрації, про що свідчить відсутність на ньому гербової печатки та підпису голови Київської міської державної адміністрації та даних про реєстрацію його у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться в Київській міській державній адміністрації, у зв'язку з чим, не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.
Проте, в матеріалах справи вищезазначений акт приймання-передачі об'єкта оренди відсутній, також не було зазначено про відповідний акт і в договорі.
Відповідно до ст.14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.
Статтею 15 Закону України "Про оренду землі", встановлено істотні умови договору оренди землі: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Згідно ч. 4 ст.15 Закону України "Про оренду землі» невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст. 4-6. 11. 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що договір оренди земельної ділянки, укладений 31.07.2006 між Шевченківською районною в місті Києві радою та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, є недійсним, оскільки при його укладенні були недодержані вимоги ст. 19 Конституції І України, ст.ст. 14, 15, 17 Закону України "Про оренду землі" та п. 1.1. 1.4 Рішення Київської міської ради № 164/885 від 08.06.2000. а тому його дія припиняється з моменту набрання чинності даним рішенням суду.
Крім цього, згідно ст.ст. 211, 212 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, як зокрема, укладення угод з порушенням земельного законодавства; самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, позовна вимога про зобов'язання другого відповідача повернути позивачу вищевказану земельну ділянку, звільнивши її від кіоску, підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у разі порушення або загрози порушень державних інтересів. При цьому, прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, другим відповідачем не були надані суду належні докази на підтвердження вимог апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог.
Таким чином, рішення Господарського суду м. Києва від 31.10.2008р. відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, отже підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія, -
Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва у справі № 50/71 від 31.10.2008р. залишити без змін.
Матеріали справи № 50/71 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді