11 вересня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А.,
суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В.,Нагорняка В.А.,Юровської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Майданської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про поділ спільного майна подружжя, вселення, визнання недійсним рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності на частину будинковолодіння, виділення в натурі, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2012 року,
У березні 2009 року позивачка звернулася до суду із позовом до відповідачів, в якому просила здійснити поділ майна подружжя, вселити до спірного будинковолодіння, визнати недійсним рішення Майданської сільської ради від 29 травня 2009 року, визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17 липня 2009 року, визнати право власності на ј частину будинковолодіння та виділити її в натурі як власнику.
Свої позовні вимоги вона обгрунтовувала тим, що з відповідачем ОСОБА_7 вона перебувала у шлюбі з 1990 року, і цього ж року почала жити з ОСОБА_7 у літній кухні, де також і проживали його батьки. За період шлюбу ними збудовано новий будинок та проведено ремонтні роботи. У вказаному шлюбі у них народилося троє дітей: ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_11 - ІНФОРМАЦІЯ_3. У зв'язку із тим, що подальше сумісне проживання у неї з відповідачем ОСОБА_7 стало неможливим, а також тому, що відповідач не допускає її в житловий будинок та чинить перешкоди у користуванні житлом та придбаним ними майном, вона змушена проживати у найманій квартирі з жовтня 2008 року. З часу одруження вона з відповідачем ОСОБА_7 та його батьками проводили роботи по облаштуванню житлового будинку в АДРЕСА_1. За час спільного проживання вона з відповідачем ОСОБА_7 у половині спірного будинку провели євроремонт, газифікували будинок, інші роботи по облаштуванню будинку.
Крім цього вона зі своїм чоловіком придбала речі домашнього вжитку, які просила поділити.
30 січня 2007 року за спільною домовленістю між сторонами Майданською сільською радою на підставі поданих заяв були прийняті рішення № 4 та № 5 про оформлення права власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 на відповідачку ОСОБА_8 - матір чоловіка та ОСОБА_7 - чоловіка позивачки. 16 лютого 2007 року Івано-Франківським ОБТІ їм видано свідоцтва про право спільної сумісної власності по Ѕ частині на вказане будинковолодіння. Позивачка вважає, що Ѕ частина вказаного будинковолодіння набута нею та її колишнім чоловіком ОСОБА_7 в період шлюбу, а тому належить їм на праві спільної сумісної власності. Однак, 29 травня 2009 року Майданською сільською радою Тисменицького району Івано-Франківської області прийнято рішення про відміну рішення виконкому від 30 січня 2007 року № 4 та № 5 про оформлення права власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 на відповідачку ОСОБА_8 та ОСОБА_7 водночас прийнято рішення про оформлення виключного права власності на вказане будинковолодіння тільки за ОСОБА_8 16 липня 2009 року Майданською сільською радою Тисменицького району Івано-Франківської області видано свідоцтво про право власності на вказане будинковолодіння на ім'я ОСОБА_8
Посилаючись на зазначені обставини позивачка просила здійснити поділ речей домашнього вжитку, вселити в частину будинковолодіння по АДРЕСА_1; визнати недійсним рішення Майданської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 29 травня 2009 року про відміну рішення виконавчого комітету сільської ради від 30 січня 2007 року № 4 та № 5; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - домоволодіння по АДРЕСА_1 від 16 липня 2009 року, виданого Майданською сільською радою Тисменицького району Івано-Франківської області на ім'я ОСОБА_8; визнати за нею право власності на ј частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 та виділити її в натурі, як співвласнику; стягнути з відповідачів судові витрати.
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2012 року позов задоволено частково.
Здійснено поділ рухомого майна (речей домашнього вжитку), виділивши у власність ОСОБА_6 майно на загальну суму 22 530 грн. та 22 400 грн. ОСОБА_7
В решті вимог відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову - скасувати, а позов задовольнити, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що 30 вересня 1990 року ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7
27 квітня 2010 року шлюб між ними розірвано.
Рішенням виконавчого комітету Майданської сільської ради від 30 січня 2007 року № 4 за результатами розгляду заяви ОСОБА_7 дозволено ОСОБА_7 оформити право власності на Ѕ частину будинковолодіння в АДРЕСА_1
Відповідно до рішення виконавчого комітету Майданської сільської ради від 30 січня 2007 року № 5, за результатами розгляду заяви ОСОБА_8 дозволено їй оформити право власності на Ѕ частину будинковолодіння на спірний будинок.
На виконання зазначених рішень ОСОБА_8 та ОСОБА_7 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно по Ѕ частці спірного будинковолодіння.
За результатами розгляду заяв ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_12, рішенням XVI Майданської сільської ради V скликання від 29 травня 2009 року скасовано рішення виконавчого комітету Майданської сільської ради від 30 січня 2007 року № 4 та № 5 про оформлення права власності будинковолодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 і ОСОБА_7 та вирішено оформити право власності на будинковолодіння в АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 одноосібно.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку доходу. Вважаються, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Звертаючись із позовом до суду ОСОБА_13 посилалася на те, що спірний житловий будинок було збудовано спільно з колишнім чоловіком в період шлюбу та батьками відповідача, за кошти провели ремонт та газифікацію будинку.
Заперечуючи проти позову ОСОБА_12 батько відповідача, посилався на те, що спірний будинок, до дня реєстрації шлюбу між його сином та позивачем, був недобудований.
Таким чином судам необхідно було встановити об'єкт спільного майна подружжя, готовність спірного будинку на час реєстрації шлюбу, чи збільшилася вартість будинку внаслідок спільних трудових чи грошових затрат другого з подружжя, а тому дійшли передчасного висновку для відмову у задоволенні позову.
Встановлення цих фактичних обставин у справі є необхідною умовою для правильного вирішення спору та застосування норм права, які регулюють спірні правовідносини.
Оскільки суд апеляційної інстанції недоліків суду першої інстанції не виправив, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, судові рішення не можна визнати законними та обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2012 року скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає
Головуючий М.А. Макарчук
Судді:А.О. Леванчук
А.В. Маляренко
В.А. Нагорняк
Г.В. Юровська