17 березня 2009 р.
№ 32/113-18/99
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. - головуючого, Грека Б. М., Разводової С. С., за участю представника відповідача -Дячка І. О. дов. № 22/в від 15.01.2009 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 серпня 2008 року у справі господарського суду м. Києва за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" до ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" про стягнення суми,
У січні 2007 року Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" звернулося до господарського суду з позовом до ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" про повернення попередньої оплати та стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору.
Справа розглядалась в судах неодноразово.
Рішенням господарського суду м. Києва від 3 червня 2008 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 серпня 2008 року рішення господарського суду м. Києва залишено без змін, а апеляційну скаргу Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" без задоволення.
У касаційній скарзі Українсько-американське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" просить скасувати судові рішення і передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення вимог щодо всебічного та повного встановлення дійсних обставин справи, неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
У судове засідання не з'явився представник заявника касаційної скарги.
Враховуючи, що про час і місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за його відсутності.
Вислухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 2 березня 2005 року сторони уклали договір купівлі-продажу № 02/03р, відповідно до якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача, а позивач - прийняти та оплатити товар.
Згідно п. 5.1 договору оплата здійснюється в порядку 100% попередньої оплати товару, а відповідно до п. 3.2 договору строк поставки товару встановлюється в додаткових угодах до даного договору.
У п. 6.7 договору визначено, що у випадку не поставки товару протягом 14 днів з моменту закінчення строку поставки, обумовленого п. 3.2 договору, відповідач зобов'язаний повернути протягом трьох банківських днів отриману попередню оплату в повному обсязі, а також сплатити штраф у розмірі 30% від суми попередньої оплати.
Пунктом 7.4 договору передбачено, що будь-які зміни та доповнення до договору є його невід'ємною частиною і дійсні тільки в тому випадку, якщо вони оформлені в письмовій формі та підписані повноважними представниками сторін.
3 березня 2005 р. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №1 до договору, відповідно до якої сторони домовились вважати ціною товару 88% середньоринкової ціни, що склалася на 10 серпня 2005 р., про що підписати додаткову угоду не пізніше 12 серпня 2005 р. Пунктом 5 додаткової угоди №1 передбачено, що загальна сума поставки складає 45 000,00 грн.
Відповідно до п. 6 додаткової угоди №1 в забезпечення договірних зобов'язань відповідача останній зобов'язаний надати простий вексель на суму 45 000,00 грн. зі строком платежу -30 серпня 2005 р. та відсотковою ставкою 36% річних.
4 березня 2005 р. між сторонами укладена додаткова угода №2 до договору, за умовами якої відповідач зобов'язався передати у власність позивача насіння соняшника врожаю 2005 р.; строком поставки визначено 30 вересня 2005 р.; ціною товару сторони домовились вважати 90% середньоринкової ціни, що склалась на 15 вересня 2005 р., про що домовились підписати додаткову угоду не пізніше 17 вересня 2005р.; загальною сумою поставки визначили 200 000,00 грн.
Пунктом 6 додаткової угоди №2 передбачено, що відповідач з метою забезпечення виконання зобов'язань зобов'язаний надати простий вексель на суму 200 000,00 грн. зі строком платежу -30 вересня 2005 р. та відсотковою ставкою 36% річних.
24 травня 2005 р. між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору, за умовами якої сторони визначили додаткову угоду №1 від 03 березня 2005 р. та №2 від 04 березня 2005 р. такою, що втратила чинність; попередню оплату у розмірі 245 000,00 грн. вважати попередньою оплатою до наступних угод.
24 травня 2005 р. між сторонами укладена додаткова угода № 4 до договору, відповідно до якої відповідач зобов'язався передати позивачеві насіння соняшника врожаю 2005 року на суму 245 000,00 грн. по ціні, що склалась станом на 01 вересня 2005 р.; строк поставки визначений до 20 вересня 2005 р.
01 вересня 2005 р. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 5 до договору, за умовами якої сторони домовились вважати ціною товару 1 080,00 грн. за одну метричну тонну; кількість товару сторони визначили у кількості 226,251 тонн.
В якості попередньої оплати товару позивач перерахував на користь відповідача 245 000,00 грн. згідно з платіжними дорученнями № 186 від 22 квітня 2005 р. на суму 100 000,00 грн., № 197 від 27 квітня 2005 р. на суму 100 000,00 грн. та № 85 від 2 березня 2005 р. на суму 45 000,00 грн.
Судами встановлено, що згідно з додатковими угодами № 1 та № 2 до договору відповідач, в забезпечення договірних зобов'язань, передав на користь позивача прості векселі № 3222831789 від 14.06.2005 р. на суму 45 000,00 грн. зі строком платежу -30.09.2005 р. та № 3222831705 від 26.04.2005 р. на суму 200 000,00 грн. зі строком платежу - 30.09.2005 р., що підтверджується актами приймання -передачі векселів від 14.06.2005 р. та від 26.04.2005 року, тобто, виконав зобов'язання за додатковими угодами № 1 та № 2.
Відповідно до вимог позовної заяви та касаційної скарги позивач наголошує на тому, що відповідачем належним чином не було виконано умов договору та не повернено передплату за договором.
Проте, доводи касаційної скарги не спростовують ті, встановлені судами попередніх інстанцій обставини, що сума попередньої оплати була забезпечена вексельним зобов'язанням відповідача на цю ж суму за додатковими угодами № 1 та № 2 до договору, вказані векселі опротестовані нотаріусом та звернені до примусового стягнення і виконавчі написи нотаріуса знаходяться на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби.
Відтак, вбачається, що відмовляючи в задоволенні позову, суди повністю перевірили доводи сторін та надані ними докази, правильно застосували норми матеріального та процесуального права та прийшли до юридично обґрунтованого висновку про безпідставність вимог позивача.
З огляду на викладене, оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду скасуванню чи зміні не підлягає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117-1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 серпня 2008 року -без зміни.
Головуючий Т. Козир
Судді Б. Грек
С. Разводова