01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.10.2008 № 37/61
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Попейко С.О. (дов. №10/1342-341 від 01.02.2008)
Від відповідача: Пилипчук О.С. (дов. № 11-01/3-Д від 11.01.2008)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Вугілля України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.03.2008
у справі № 37/61
за позовом Відкрите акціонерне товариство "Дніпроенерго"
до Державне підприємство "Вугілля України"
про стягнення 1301,57 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.03.2008 у справі №37/61 позов задоволено: стягнуто з Державного підприємства «Вугілля України» на користь Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» - 1301,57 грн. збитків та судові витрати.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.09.2008 у справі №37/61 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що позивач нарахував витрати за користування вагонами відповідно до відомостей плати за користування вагонами, однак відповідно до умов договору постачальник компенсує витрати з моменту отримання виклику, а не за весь час простою.
Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме позивачем не надіслано відповідачу жодного додатку до позовної заяви.
Позивачем було надано відзив на апеляційну скаргу в якому він повністю не погоджується з доводами, які викладені в апеляційній скарзі, просить оскаржуване рішення залишити без змін.
Ухвалою від 17.09.2008 розгляд апеляційної скарги було призначено на 21.10.2008.
Представники сторін в судове засідання з'явилися, представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, а представник відповідача підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, заперечення на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
Відкрите акціонерне товариство «Дніпроенерго» звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства «Вугілля України» 1301,57 грн. - збитків, спричинених позивачу неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №02-ПР/2-П від 25.06.2007р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Відкрите акціонерне товариство «Дніпроенерго» посилається на те, що відповідач неналежно виконав умови договору постачання вугілля, яке виражене в постачанні неякісного вугілля в жовтні 2007р., що підтверджується телеграмами, актами відбору, обробки проб та приймання вугілля за якостю №3646 від 03.10.2007, №3644 від 02.10.2007 та пов'язаний з цим час, протягом якого вагони з неякісним вугіллям відставлялись в очікуванні представника відповідача для сумісного приймання за якістю.
Відповідач відповідно до ст.ст. 33,59 Господарського процесуального кодексу України не надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву з викладенням доказів, які б обгрунтовували відхилення позовних вимог (повне чи часткове), з доданням до відзиву всіх документів, які б підтверджували заперечення проти позову.
Судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав:
Між Відкритим акціонерним товариством «Дніпроенерго» (покупець) та Державним підприємством «Вугілля України»(постачальник) був укладений договір поставки № 02-ПР/2-П від 25.06.2007 року (далі - Договір) та додаткова угода № 10/07-П-2 до нього (далі - Додаткова угода), відповідно до умов яких постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти до оплати вугільну продукцію (вугілля): в жовтні 2007 року - вугілля марки Антрацит з граничним якісними показниками для вугілля ґатунку АШ (0-6): зольність - 30%, вологість 10,0%, для вугілля ґатунку АШконц. - зольність 28,0%, вологість - 10,0%.
Відповідно до пункту 2.1 Договору вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDР залізнична станція призначення, згідно міжнародним правилам тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року за реквізитами покупця, вказаних додатках до договору. Мінімальна норма відвантаження - 2 напіввагони.
Пунктами 4.1, 4.4, 4.9 Договору сторони погодили порядок приймання вугілля по кількості та по якості. Приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року № П6 та № 117 від 25.04.1966 року з подальшими змінами та доповненнями, ДСТУ 1137-64 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Правила приймання по якості», ДСТУ 4083-2002 «Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови». ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань». ГТР 34.09.110-2003 «Вихідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи» та/або іншими нормативними актами України, прийнятими щодо цих питань на зміну або доповнення вищесказаних в частині, що не суперечить даному договору. Приймання партії вугілля за якістю у покупця здійснюється відповідно до даних хімічного аналізу атестованої хімічної лабораторії вантажовідправника. Якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину більше верхнього значення, допустимої похибки випробування, вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів, зобов'язаний викликати вантажовідправника та постачальника для проведення спільного опробування вугілля. У разі неприбуття представника вантажовідправника, протягом 24 - х годин з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймаються показники отримані та визначені лабораторією вантажовідправника.
При прийманні спірного вугілля позивачем встановлений факт поставки вугілля, якість якого перевищила якісні показники, вказані в договорі, а підтвердження чого сторонами складені відповідні акти відбору, обробки, проб й приймання вугілля з якості, копії яких долучені до матеріалів справи.
За твердженням позивача, за час затримки вагонів в очікуванні представників відповідача для опробування та складання акту ним були понесені витрати, пов'язані зі сплатою за користування вагонами.
Про поставку неякісного вугілля позивач повідомив відповідача та вантажовідправника телеграмами № 643458/1255/24, 643458/1256/24, 643458/1257/24 від 03.10.2007 року, які передбачені Інструкцією П-7 та п. 4.9 Договору.
Для контрольного випробування, відповідно до п.4.12 Договору, було повторно відібрано вугілля. Результати спільного опробування вугілля за договором №02-ПР/2-П від 25.06.2007 року підтвердили висновок про невідповідність показників якості вугілля умовам договору в редакції додатку № 10/07-П-2 від 05.10.2007року, що підтверджується актом спільного опробування, який підписаний представниками позивача та вантажовідправника.
Відповідно до умов п. 4.9 Договору для організації приймання вугілля позивачем були затримані вагони № 60826900, 67895953, 66239377, 66312919, про що постачальник та вантажовідправник були повідомлені.
Поставкою вугілля, якість якого не відповідає умовам договору, позивачу було завдано збитків на загальну суму 1301,57 грн., а саме:
- плати за користування вагонами за час простою вагонів в розмірі 371,52 грн.
- плати за повторне випробування вагонів в розмірі 930,05 грн.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, позивач зазнав збитків в розмірі 1301,57 грн.
Частинами 2, 3 статті 690 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем(одержувачем), або розпорядитись ним в розумний строк. Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право повернути його продавцеві. Витрати покупця у зв'язку із зберіганням неприйнятого товару та його поверненням продавцеві підлягають відшкодуванню.
Згідно пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, отримані Техпд заносить на особовий рахунок платника і списує їх з розрахунку в міру надходження розрахункових документів за здійсненні перевезення і надані послуги.
Згідно пункту 7.1 Договору сторони домовляються, що «всі спори та суперечності, які можуть виникнути в зв'язку з виконанням цього Договору, повинні розв'язуватись в досудовому порядку (шляхом переговорів, розгляду та задоволення претензій тощо) згідно з чинним законодавством». Тож на виконання цієї умови, з метою вирішення спору в досудовому порядку, а також керуючись ст.ст. 5,6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ВАТ «Дніпроенерго» надіслало відповідачу рекомендованим листом претензію № 10607/24 від 02.11.07р.
У відповідності до ст. 6 ГПК України до претензії були додані належним чином завірені копії усіх документів, необхідних для розгляду претензії.
У зв'язку з тим, що відповідач не відповів на претензію № 10607/24 від 02.11.2007р, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва за захистом свого порушеного права.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управленою стороною.
Оскільки сторонами передбачено у договорі, що порядок прийняття продукції за якістю здійснюється відповідно до Інструкції П-7, а при виявленні невідповідності якості поставленої продукції “одержувач зобов'язаний викликати для участі в прийманні продукції і оформлення двохстороннього акту представника іногороднього виробника (відправника) (абзац 2 пункту 16 Інструкції П-7).
Представник іногороднього виробника (виробника) зобов'язаний з'явитися не пізніше ніж у триденний строк після отримання виклику.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ст. 14 ЦК України).
Відповідно до Інструкції П-7 та п. 4.9 Договору позивач телеграмами № № 643458/1255/24, 643458/1256/24, 643458/1257/24 від 03.10.2007 року повідомив вантажовідправника ДП “Ровенькиантрацит» та постачальника ДП “Вугілля України» про надходження на електричну станцію ВАТ “Дніпроенерго» вугілля, якість якого не відповідає посвідченню якості, а також граничним показникам.
Як вбачається із розрахунку претензії, а також і із розрахунку з позовної заяви, позивач врахував плату за користування вагонами з моменту вручення телеграм.
Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України за час затримки вагонів, позивачем була сплачена плата за користування вагонами Придніпровській залізниці в розмірі 371,52 грн., а також понесені додаткові витрати в розмірі 930.05 грн., які пов'язані із повторним випробуванням якості поставленого вугілля.
Відповідно до п. 6.4 Договору за постачання неякісного вугілля, постачальник несе відповідальність у вигляді відшкодування всіх збитків покупця, пов'язаних з постачанням такого вугілля.
Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який неналежно виконав умови Договору.
Судова колегія критично оцінює посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення норм процесуального права, а саме, що суд першої інстанції не задовольнив клопотання відповідача про зобов'язання ВАТ «Дніпропроенерго» надіслати йому документи, перелічені в позовній заяві. Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити витяги, знімати копії тощо, то відповідач мав процесуальне право ознайомитися та зняти копії всіх документів, які знаходяться в матеріалах справи №37/61.
В своїй скарзі відповідач наголошує на тому, що позивачем невірно зроблений розрахунок ціни позову, оскільки позивачем було нараховано збитки за користування вагонами за весь час простою, а потрібно, на думку відповідача, тільки з моменту виклику повноважних представників, дане тверження скаржника є безпідставне з наступних підстав:
При прийманні спірного вугілля позивачем встановлений факт поставки відповідачем вугілля, якість якого невідповідала якісним показникам, які передбачені умовами договору, що і спричинило затримку вагонів.
У п. 6.4 Договору № 02-ПР/2-П від 25.06.07р. йдеться що “ За постачання неякісного вугілля Постачальник несе відповідальність у вигляді відшкодування всіх збитків Покупця, зв'язаних з постачанням такого вугілля». Тобто, позивачем вірно нараховано плату за користування вагонами з моменту вручення телеграм.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 18.03.2008 у справі №37/61 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2008 у справі№37/61 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугілля України» - без задоволення.
2. Матеріали справи № 37/61 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді