01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.04.2008 № 4/20
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Куровського С.В.
Михальської Ю.Б.
при секретарі: Василів О.В.
За участю представників:
від позивача 1 - не з'явився,
від позивача 2 - Виниченко С.М. (задов.),
від відповідача - не з'явився,
від прокуратури Дніпровського району м.Києва - Ходоківський М.П. (посвідчення №7 від 11.01.2007),
від прокуратури м.Києва - Костюк М.А. (посвідчення №38 від 25.01.2007),
розглянувши апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Український сувенір"
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.02.2008
у справі № 4/20 (Борисенко І.І.)
за позовом Заступник прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах державив особі Дніпровської районної у м.Києві держаної адміністрації та Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Український сувенір"
про стягнення 9641,50 грн.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 25.02.2008 у справі № 4/20 позовні вимоги задоволено: підлягає до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Український сувенір» на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва 9641,50 грн. - основного боргу, 198,11 грн. - пені та в дохід Державного бюджету України 102,00грн. - державного мита і до Державного підприємства «Судовий Інформаційний центр» 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідачем порушено умови договору оренди № 2065 від 14.12.2005 нежилого приміщення, а саме, не виконані зобов'язання щодо внесення орендних платежів.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 25.02.2008 у справі № 4/20 та прийняти нове, яким відмовити у позові.
Скаргу мотивовано тим, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права.
Скаржник звертає увагу на те, що договір оренди між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія» або з іншим підприємством, яке займається продажем фармацевтичних товарів, своєчасно не укладено, тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Український сувенір» безкоштовно передало медикаменти головному управлінню МВС України в Київській області, а приміщення передано Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва.
В зв'язку з зазначеним, відповідач вважає, що його вини у несвоєчасній передачі орендованого приміщення немає, тому підприємство не повинно сплачувати орендну плату за січень - лютий 2007р.
У запереченнях на апеляційну скаргу від прокуратури, вказується на те, що після перевірки було встановлено, що в порушення пунктів 3.3., 3.6 договору оренди № 2065 від 14.12.2005 нежилого приміщення орендар не вносить платежі своєчасно та в повному обсязі, тому станом на 13.04.2007 заборгованість відповідача зі сплати орендної плати складає 9641,50 грн.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, заперечення на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
Заступник прокурора Дніпровського району м. Києва звернувся до Господарського суду м.Києва в інтересах держави в особі Дніпровської районної у м. Києві ради та Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Український сувенір» 9641,50 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди № 2065 від 14.12.2005 нежилого приміщення за адресою: м. Київ, бул. Перова, 54, загальною площею 193,5 кв.м.
Позовна заява ґрунтується на п. 2 ст. 121 Конституції України, яким встановлено, що представництво громадян або держави у суді покладено на органи прокуратури, які самостійно визначають, в чому порушені інтереси держави.
Згідно ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру» прокурор звертається з позовом до суду від імені держави та в її інтересах у разі наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій фізичних або юридичних осіб.
Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що договір оренди між КП УЖГ Дніпровського району м. Києва та ТОВ «Вікторія" або з іншим підприємством, яке займається продажем фармацевтичних товарів, своєчасно не укладено, ТОВ «Український сувенір» безкоштовно передало медикаменти головному управлінню МВС України в Київській області на суму 30107 грн. 62 коп., а приміщення, підготовлене до можливості використання в аптечному профілі, передано КП УЖГ Дніпровського району м. Києва.
За таких обставин, ТОВ «Український сувенір» вважає, що його вини у несвоєчасній передачі приміщення по б-р. Перова, 4 іншому підприємству немає, а тому не повинно сплачувати орендну плату за спірний період.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія повністю підтримує оскаржуване рішення суду першої інстанції з наступних підстав:
Прокуратурою Дніпровського району міста Києва проведена перевірка щодо дотримання чинного законодавства з оренди державного та комунального майна по результатом, якої було встановлено, що між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва (орендодавець), яке є структурним підрозділом Дніпровської районної у місті Києві ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Український сувенір» (орендар) укладено договір № 2065 від 14.12.2005 оренди нежилого приміщення за адресою: м.Київ, бул. Перова, б. 4, загальною площею 193, 5 кв. м. (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору, орендодавець на підставі Розпорядження №1629 від 14.12.2005 Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення (будівлю), за адресою: м.Київ, бул. Перова, б. 4, для розміщення аптеки площею 129,1 кв.м., магазину автозапчастин площею 64,4 кв.м.
Термін дії договору визначений п. 7.1 з 28.12.2005р. по 26.12.2006р.
Орендар зобов'язаний вносити орендні платежі щомісяця, незалежно від наслідків його господарської діяльності, не пізніше 20-го числа поточного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця (п.3.3 Договору).
Пунктом 3.6. Договору встановлено, що орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату. В разі порушення орендарем терміну внесення орендної плати, він сплачує пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ України.
Перевіркою прокуратури було встановлено, що в порушення п.п. 3.3, 3.6 Договору орендар не вносить платежі своєчасно та в повному обсязі.
Орендна плата за користування об'єктом оренди визначалася Методикою розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном районної комунальної власності із подальшими змінами, затвердженою рішенням Дніпровської районної у м. Києві ради №182 від 21.02.2001.
Станом на 13.04.2007 заборгованість відповідача зі сплати орендної плати склала 9 641, 50 грн.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» можливість стягнення заборгованості по орендній платі в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Дана норма не позбавляє орендодавця права на стягнення заборгованості за договором оренди у судовому порядку.
Районні у містах ради та їх виконавчі органи відповідно до Конституції України та законів України здійснюють управління нерухомим майном, що належить до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання (ст. 41 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні»).
Єдиним засновником Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва є Дніпровська районна у м. Києві рада.
Статтею 17 “Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що комунальне підприємство в своїй діяльності підзвітне та підконтрольне Дніпровській районній у м. Києві раді.
Плата за оренду нежитлових приміщень, після сплати податків розподіляється наступним чином: 6% - Комунальному підприємству, решта коштів спрямовується до бюджету району.
Несвоєчасне та неповне надходження плати за оренду об'єктів комунальної власності до бюджету району порушує економічні інтереси держави, оскільки не дає можливості належним чином фінансувати соціально-економічні програми району.
Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян і держави в судах.
Згідно ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру» прокурор звертається з позовом до суду від імені держави та в її інтересах у разі наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій фізичних або юридичних осіб.
Пунктом 3 Рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р, щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), поняття інтереси держави визначено як здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності державного кордону України, гарантування її державної, економічної, екологічної безпеки, охорону землі як соціального багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами або договором.
Стаття 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Сторонами у п. 3.8 Договору було погоджено, що у разі звільнення орендарем об'єкта оренди без письмового попередження, без складання акту про передачу об'єкта, а також використання об'єкта оренди після закінчення строку дії цього договору, орендар несе відповідальність за нанесені у зв'язку з цим збитки в повному їх розмірі та сплачує орендодавцю подвійну орендну плату за користування об'єктом оренди за весь час прострочення.
Відповідно до Акту від 06.03.2007 орендар передав, а орендодавець прийняв нежиле приміщення загальною площею 193,5 м2 по бул. Перова, 4.
Зважаючи на вищезазначене, відповідачем не надано доказів погашення заборгованості з орендної плати за період з січня по березень 2007р., відповідно до умов п.п.3.1, 3.2, 3.3, 3.8 Договору та відсутні докази того що з незалежних від нього обставин до повернення майна із оренди був повністю позбавлений можливості користуватись орендованим майном.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести, що у нього відсутній борг у сумі 9 641, 50 грн. (разом с пенею), адже орендоване приміщення було повернуто у березні 2007р., що підтверджується Актом прийому передачі від 06.03.2007, який було підписано сторонами.
За таких обставин, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги у частині стягнення основного боргу.
Крім того, позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення пені у розмірі 198,11 грн. (п. 3.6. Договору).
Відповідно до п.3.6 Договору, за несвоєчасну здійснення плати за найм, що встановлено договором, наймач сплачує пеню у розмірі діючої на момент прострочення подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва від 25.02.2008 у справі №4/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український сувенір» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м.Києва від 25.02.2008 у справі №4/20 - без змін.
2. Матеріали справи №4/20 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Кондес Л.О.
Судді Куровський С.В
Михальська Ю.Б.
14.04.08 (відправлено)