Номер провадження № 22-ц/785/6426/13
Головуючий у першій інстанції Кравець Ю.І.
Доповідач Суворов В. О.
18.09.2013 року м. Одеса
Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області
в складі:
головуючого - Суворова В.О.
суддів - Сватаненко В.І.
- Артеменко І.А.
при секретарі - Орловій С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 13 червня 2013 р. по справі за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_3 про відшкодування витрат за період навчання у сумі 32 535 грн. 35 коп. та судових витрат, -
29 листопада 2011 року позивач звернувся з зазначеним позовом. Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що відповідач після отримання освіти не пропрацював в органах внутрішніх справ три роки у зв'язку з його звільнення за власним бажанням, чим порушив умови укладеного договору, відповідно до якого він повинен відшкодувати витрати за період навчання.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що був вимушений звільнитися у зв'язку з хворобою, а також вважає, що відсутні правові підстави для стягнення витрат з 2005 р. по 05 жовтня 2007 року.
Рішенням суду першої інстанції від 13 червня 2013 року позов задоволений в повному обсязі : стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Одеського державного університету внутрішніх справ суму у розмірі 32 535 гривень 35 копійок; стягнуто з ОСОБА_3 витрати пов'язані з оплатою судового збору в розмірі 325 гривень 35 копійок на користь Одеського державного університету внутрішніх справ.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах вимог скаржника і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно п.14 постанови КМУ №992 від 22.08.1996р., яка діяла на момент вступу ОСОБА_3 до інституту, у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.
Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України (далі - Порядок) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313 "Про затвердження порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України" (далі - Постанова).
Відповідно до ст. 1 Порядку визначено механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України прирівнюється до проходження військової служби, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі:
- дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни;
- відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.
Згідно зі ст. 3 Порядку витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, Головним управлінням або управлінням Міністерства внутрішніх справ України та особою.
Сторонами такого договору є: виконавець - навчальний заклад, замовник - Головне управління або управління Міністерства внутрішніх справ України, особа - курсант.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Порядку у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати стягнення їх здійснюється в судовому порядку.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 15 серпня 2005 року відповідно наказу №95 ректора Одеського юридичного інституту національного університету внутрішніх справ, який було реформовано в ОДУВС на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року № 77, відповідача було прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом 1-го курсу факультету підготовки слідчих.
05 жовтня 2007р. між інститутом та відповідачем укладено договір про підготовку фахівця у Одеському юридичному інституті Харківського національного університету внутрішніх справ , за умовами якого інститут прийняв на себе зобов'язання щодо підготовки ОСОБА_3 фахівцем за державним замовленням на денній формі навчання, забезпечивши його безкоштовним житлом, харчуванням за нормами курсантського пайка, з виплатою грошового утримання та працевлаштуванням після закінчення навчання. Пунктом 2.5 контракту ОСОБА_3 прийняв на себе зобов'язання відшкодувати МВС України витрати за період навчання у разі звільнення з органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу до встановленого 3-річного терміну за власним бажанням без поважних причин або за порушення службової дисципліни, вчинення проступку, несумісного перебування на службі в органах внутрішніх справ.
Відповідно п.2.3.6. Договору у разі звільнення з органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу до встановленого 3-річного терміну перебування на службі в зв'язку з відмовою від подальшого проходження служби ОСОБА_3 зобов'язався відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком. Пунктом 4.4. Договору визначено, що у разі відмови ОСОБА_3 добровільно відшкодувати витрати стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку.
Наказом Одеського державного університету внутрішніх справ № 105 о/с від 11липня 2009р. у зв'язку з випуском курсантів факультету підготовки слідчих, лейтенанта міліції ОСОБА_3, було відкомандировано до ГУМВС України в Одеській області факультет підготовки фахівців транспортної міліції з 13 липня 2009 р., для подальшого проходження служби.
Наказом ГУМВС України в Одеській області №115 о/с від 22 березня 2012р. ОСОБА_3 - лейтенанта міліції було звільнено за власним бажанням з посади слідчого слідчого відділення Южненського МВ ГУМВС України в Одеській області з 30 березня 2012р.. Таким чином , ОСОБА_3 було звільнено з займаної посади органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу до встановленого 3-річного терміну перебування на службі, що вказує на порушення умов Договору від 05 жовтня 2007р.
Вартість утримання відповідача за період його навчання в 2005-2009 р.р. у навчальному закладі склала: 1 курс - 4430,02 гривень; 2 курс - 6397,65 гривень; 3 курс - 7740,48 гривень; 4 курс - 13967,20 гривень, а всього було витрачено 32535,35 гривень.
В зв'язку з викладеним судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі закону задовольнив позов.
Доводи апелянта про те, що рішення підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову в задоволенні позову у зв'язку з тим, що на час його навчання не діяла постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року , не заслуговує на увагу з наступних підстав. На час початку навчання відповідача була діючою постанова КМУ №992 від 22 серпня 1996р., в якій були прописані аналогічні вимоги щодо зобов'язання проходження служби в органах внутрішніх справ протягом трьох років після закінчення навчання. У разі порушення вказаної умови особи, які не виконали вказані вимоги, повинні були відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням та навчанням, учбовому закладу.
Крім того, судова колегія розглядаючи справу звертає увагу, що укладений договір відповідає вимогам ст. 213,215 ЦК України. При цьому згідно з ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення відповідача при укладенні вказаного правочинну було вільним і відповідало його внутрішній волі.
Стосовно доводів про те , що звільнення було вимушено незадовільним станом його здоров'я, то вони спростовуються наказом про його звільненням за власним бажанням, яке відбулося на підставі заяви відповідача. Крім того , відповідач був звільнений в березні 2012 року, а лікування він проходив у жовтні 2012 року. Будь-яких доказів, що захворювання у нього виникло під час проходження служби, відповідач не надав. У зв'язку з викладеним судова колегія вважає, що відповідач в відповідності до ст. 60 ЦПК України не довів свої доводи, які виклав в апеляційній скарзі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, за таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія , -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 13 червня 2013 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою суду законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов
І.А. Артеменко
В.І. Сватаненко