12 вересня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/4980/13-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сич С.С.,
при секретарі - Мекенченко М.А.,
за участю:
представників позивача - Наливайко Т.С., Рубан Н.Б.,
представника відповідача - Паська Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
12 серпня 2013 року Комунальне виробниче підприємство "Комсомольськтеплоенерго" (далі по тексту - позивач, КВП "Комсомольськтеплоенерго") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2013 року № 0004972204.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене за результатами проведеної відповідачем позапланової документальної виїзної перевірки КВП "Комсомольськтеплоенерго" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.20.2011 по 30.06.2012, що набрала форму акта від 17.07.2013 № 327/22-02-12-13940851. Вважає помилковими висновки акту перевірки про порушення п. 198.1, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України за результатами господарських взаємовідносин з ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та СП ТОВ «Техносервіс», оскільки висновки перевіряючих щодо нікчемності укладених з вказаними контрагентами договорів ґрунтуються виключно на недоліках діяльності контрагентів позивача. Натомість, вважає, що у разі, якщо контрагенти не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
29 серпня 2013 року до суду надійшли письмові заперечення проти позову, у яких на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач посилається на висновки акту перевірки від 17.07.2013 № 327/22-02-12-13940851 та зазначає, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 5089 грн. Висновки про нікчемність договорів, укладених позивачем з ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та СП ТОВ «Техносервіс», обґрунтовує актом та довідкою перевірки контрагентів позивача.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що КВП "Комсомольськтеплоенерго" /ідентифікаційний код 13940851/ є юридичною особою, знаходиться на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 04.01.2002 року за № 956 та у перевіряємому періоді було зареєстроване платником податку на додану вартість з 10.01.2002 року, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 23521481 від 10.01.2002 року, індивідуальний податковий номер 139408516029.
У термін з 04.07.2013 по 10.07.2013 посадовою особою Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку КВП "Комсомольськтеплоенерго" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.20.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт № 327/22-02-12-13940851 від 17.07.2013 /а.с. 9-21/.
За висновками перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 5089 грн., у тому числі:
- за грудень 2011 року на суму 575 грн.;
- за травень 2012 року на суму 2938 грн.;
- за червень 2012 року на суму 1576 грн.
В акті перевірки контролюючий орган зазначає про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України при укладенні правочинів з ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та СП ТОВ «Техносервіс», висновки про нікчемність яких формує виключно на підставі довідки Глухівської ОДПІ ДПС Сумської області «Про результати проведення зустрічної звірки СП ТОВ «Техносервіс» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД», та платниками податків-покупцями за період з 01.01.2012 по 30.11.2012» від 18.04.2013 № 472/22/21113435 та акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.10.2011 по 30.04.2012» № 1691/22.8/37635291 від 17.05.2013.
31 липня 2013 року на підставі акту перевірки від 17.03.2013 № 327/22-02-12/13940851 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0004972204/115, яким КВП "Комсомольськтеплоенерго" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 7633 грн. 50 коп., з них: за основним платежем - в сумі 5089 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 2544 грн.50 коп. /а.с. 6/.
Позивач не погодився з даними податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 31 липня 2013 року № 0004972204/115, суд виходить з наступного.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Позивач має право здійснювати наступні види діяльності: 71.12. Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 35.30. Постачання пари, гарячої води та кондиційного повітря, 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи, 42.21. Будівництво трубопроводів, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія якого наявна у матеріалах справи / а.с. 53-54/.
Як поясненили представники позивача у судових засіданнях, з метою здійснення власної господарської діяльності позивачем укладено договори та придбано товари (засувки, регулятор тиску та клапан) у СП ТОВ «Техносервіс» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» на загальну суму ПДВ 5089 грн.
Так, 27.04.2012 року між КВП "Комсомольськтеплоенерго" (Покупець) та СП ТОВ «Техносервіс» (Постачальник) укладено договір № 19, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець - прийняти та оплатити, дані іменований товар: трубопроводну запірну арматуру на суму 17628 грн., у т.ч. ПДВ - 2938 грн. /а.с. 29/. Згідно п. 2.4 даного договору при поставці товару постачальник зобов'язаний надати покупцеві: відвантажувальну накладну, податкову накладну та рахунок. Відповідно до п. 3.1 договору вартість товару відповідає рахункам, доданим до даного договору, включаючи ПДВ 20%. Оплата за товар проводиться у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника /п. 3.2 договору/. Згідно з п. 6.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року.
На виконання умов договору СП ТОВ «Техносервіс» виписало наступні рахунки: № 90 від 09.04.2012, № 162 від 14.06.2012, № 69 від 15.06.2012 та № 158 від 11.06.2012 /а.с. 30, 35, 36, 44/ та податкові накладні, копії яких наявні у матеріалах справи: № 43 від 10.05.2012 на суму ПДВ 2938 грн. /а.с. 33/, № 66 від 18.06.2012 на суму ПДВ 1518 грн. /а.с. 42/ та № 63 від 12.06.2012 на суму ПДВ 58грн. /а.с. 47/.
Вказані податкові накладні внесені позивачем до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних відповідно за травень та червень 2012 року /а.с. 106, 113/ та суми ПДВ згідно даних податкових накладних включені до складу податкового кредиту позивача у травні 2012 року в розмірі 2938 грн. /а.с. 159/ та червні 2012 року на суму 1576 грн. /а.с. 165/.
Із пояснень представників позивача у судовому засіданні встановлено, що між позивачем та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» було укладено усну угоду про купівлю-продаж товару-регулятору тиску, про що ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» виписано рахунок на оплату № 57 від 22.12.2011 року на суму 3450 грн., у т.ч. ПДВ - 575 грн. /а.с. 23/.
ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» виписано позивачу податкову накладну № 593 від 23.12.2011 на суму ПДВ 575 грн., копія якої наявна у матеріалах справи/а.с. 25/.
Вказана податкова накладна внесена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2011 року /а.с. 101/ та сума ПДВ згідно даної податкової накладної включена до складу податкового кредиту позивача у грудні 2011 року в розмірі 575 грн. /а.с. 154/.
СП ТОВ «Техносервіс» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» на момент виписки податкових накладних та здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Так, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість СП ТОВ «Техносервіс» № 25553252 діє з 19.06.2002 року /а.с. 170/; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» № 100344632, видане 14.07.2011, було анульовано лише 20.09.2012 /а.с. 168/.
Таким чином, станом на момент укладення договорів, видачі податкових накладних та здійснення господарських операцій СП ТОВ «Техносервіс» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» були зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Факт передачі товарів за укладеним договором поставки з СП ТОВ «Техносервіс» позивач підтверджує накладними, податковими накладними, деклараціями про приймання вантажу та товарно-транспортними накладними, копії яких наявні у матеріалах справи /а.с. 31-33, 37-42, 45-47/. Факт передачі товарів ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» позивач підтверджує видатковою та податковою накладною, копії яких наявні у матеріалах справи /а.с24-25/.
На уточнююче запитання суду представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що у Кременчуцької ОДПІ відсутні будь-які зауваження щодо оформлення податкових накладних та інших документів бухгалтерського обліку.
Фактичне перерахування коштів позивачем на виконання умов договорів, укладених з СП ТОВ «Техносервіс» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», здійснено у безготівковій формі та підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи /а.с. 26, 34, 43/.
Як вбачається з видаткової накладної, виписаної ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», та накладних, виписаних СП ТОВ «Техносервіс», товар отримувався за довіреностями. Копія витягу з журналу реєстрації виданих доручень надана позивачем до матеріалів справи /а.с. 93-95/.
На підтвердження оприбуткування придбаного у спірних контрагентів товарів та використання його у власній господарській діяльності, позивачем надано до матеріалів справи копії прибуткових ордерів, вимоги № 69 від 22.02.2012, актів списання матеріалів, нарядів та карточок матеріалів по рахунку 201 та 207 /а.с. 118- 141/.
Сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, сторони один до одного претензій не мають. Виконання договору характеризується передачею майна у власність та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідачем не спростовано надані позивачем докази реальності та товарності господарських операцій: факту передачі-отримання товарів за накладними та податковими накладними, проведеного розрахунку за товари, оприбуткування товарів позивачем та їх використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави
Згідно із пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України : 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.
Відповідачем не доведено, що договори позивача з СП ТОВ «Техносервіс» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача, СП ТОВ «Техносервіс» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» не встановлені.
Посилання відповідача на те, що СП ТОВ «Техносервіс» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД» не є підтвердженням нікчемності укладеної угоди між позивачем та СП ТОВ «Техносервіс», оскільки відповідачем не доведено взаємозв'язку між ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Тесей ЛТД» та підприємством позивача.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності за місцезнаходженням ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та не наданням останнім пояснень та їх документального підтвердження на підтвердження даних податкової звітності та розрахунків по податках та інших обов'язкових платежах до бюджету з посиланням на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.10.2011 по 30.04.2012» № 1691/22.8/37635291, оскільки вказаний акт було складено лише 17.05.2013 року /а.с. 70/, тоді як господарська операція з позивачем відбувалася у грудні 2011 року, а можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності як ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», так і СП ТОВ «Техносервіс», не впливать на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідачем не надано також доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та СП ТОВ «Техносервіс» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», недійсними відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.
У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п. 198.1, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, тобто винесене без врахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є неправомірним.
Зважаючи на те, що податкове повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення, натомість, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (Комсомольське відділення) від 31.07.2013 року № 0004972204/115, яким КВП "Комсомольськтеплоенерго" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" за основним платежем на суму 5089 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2544 грн. 50 коп.
Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (Комсомольське відділення) від 31.07.2013 року № 0004972204/115.
Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38742715) на користь Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" (ідентифікаційний код 13940851) витрати зі сплати судового збору в розмірі 114 грн. 70 коп. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 17 вересня 2013 року.
Суддя С.С. Сич