4
Справа №0907/18696/2012
Провадження № 22ц/779/2123/2013
Категорія 27
Головуючий у І інстанції: Бойчук О.В.
Суддя-доповідач: Ковалюк Я.Ю.
18 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Ковалюка Я.Ю.
суддів: Горейко М.Д., Девляшевського В.А.
секретаря Петріва Д.Б.
з участю: апелянтів- ОСОБА_4., ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника позивача-Ворох А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Богородчанського району в інтересах держави - публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі територіально відокремленого безбалансового відділення №10008/055 філії Івано-Франківського обласного відділення до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором , за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 08 липня 2013 року,-
Прокурор звернувся в суд із зазначеним позовом та просив стягнути з відповідачів заборгованість в сумі 12918,56 грн.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 08 липня 2013 року позов прокурора Богородчанського району в інтересах держави - ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Івано-Франківського обласного відділення до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ«Державний ощадний банк України» заборгованість в сумі 12918, 56 грн. за кредитним договором №105 від 12.06.2007 року та по 74,47 грн. сплаченого судового збору з кожного.
На дане рішення ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких посилаються на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянт ОСОБА_4 зазначає, що судом не взято до уваги те, що відносно посадової особи «Державний ощадний банк України» - ОСОБА_5 , яка видала кредит на даний час розглядається питання про притягнення її до кримінальної відповідальності за незаконне привласнення та заволодіння коштами банку.
Апелянт також вказує, що поза увагою суду залишилась і та обставина, що він грошові кошти на погашення взятих на себе зобов'язань передавав особисто ОСОБА_5, котрий мав вносити їх на погашення кредиту. Однак останній цього не робив, використовуючи своє службове становище.
Вважає, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про зупинення провадження в справі до моменту винесення вироку в кримінальній справі.
Апелянти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказують на те, що між ними банком та ОСОБА_4 було укладено договори поруки відповідно №№105-1 та 105-2 на забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором. Вважають, що строк основного зобов'язання за кредитним договором № 105 від 12.06.2007 закінчився 20.06.2010 року, а вимогу їм пред'явлено лише 19.10.2012 року, в зв'язку з чим кредитором пропущено строк пред'явлення вимоги до них, як поручителів.
На думку апелянтів, суд даним обставинам не дав належної оцінки та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.
З вище наведених підстав просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні апелянти підтримали доводи апеляційних скарг.
Представник позивача доводи апеляційних скарг заперечив, вважає їх безпідставними, а рішення суду законним і обґрунтованим, яке просив залишити в силі.
Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 постанови №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, що позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Висновок суду не в повній мірі відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Як встановлено судом першої інстанції та доводиться матеріалами справи, 12.06.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі в.о. керуючого філією Богородчанським відділенням Ощадбанку № 6378 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 105, згідно з яким банк надав позичальнику кредит в сумі 14 000,00 грн. з терміном погашення до 20.06.2010 року, сплатою 24% річних.
20.06.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії -Богородчанського відділення ВАТ «Державний ощадний банк України» укладено договір поруки №105-1 з ОСОБА_2 та договір поруки № 105-2 з ОСОБА_3, згідно з якими поручителі зобов'язувались перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за кредитним договором №105 від 12.06.2007 року, а також за додатковими умовами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.
Проте відповідач систематично порушував умови кредитного договору та станом на 27.11.2012 року заборгованість відповідача становила 12918,56 грн., з яких: прострочений борг - 3431,84 грн.; пеня - 9486,72 грн. Зазначена обставина нічим не спростована.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок договору, в даному випадку - кредитного договору №105 від 12.06.2007 року.
Відповідно до п. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
19.10.2012 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було отримано вимоги відповідно за № № 415 та 416 від ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі в.о. керуючого філією Богородчанським відділенням Ощадбанку № 6378 ОСОБА_6, про погашення заборгованості за кредитним договором № 105 від 12.06.2007 року.
Згідно положень п. 3.6. вищезазначеного договору поруки, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання по кредитному договору № 105 від 12.06.2007 року не пред'явить вимог до поручителя.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, а якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимог до поручителя.
Згідно положень п. 24 постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Як вбачається із матеріалів справи, строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором № 105 від 12.06.2007 року закінчився 20 червня 2010 року, а вимогу поручителям було пред 'явлено лише 19.10.2012 року.
Таким чином, кредитором було пропущеного строк пред 'явлення вимоги до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, як до поручителів, а позовні вимоги стосовно останніх є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам договору поруки та нормам ЦК України.
Посилання ОСОБА_4 на те, що грошові кошти на погашення взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 105 від 12.06.2007 року він передавав особисто ОСОБА_5, котрий повинен був вносити їх на погашення кредиту, однак, останній цього не робив, використовуючи своє службове становище, не заслуговують на увагу, як такі , що не обумовлені умовами кредитного договору № 105 від 12.06.2007 року. А відтак і відмова суду першої інстанції у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про зупинення провадження в даній справі, згідно п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України в зв'язку з тим, що на даний час ОСОБА_5 та ОСОБА_7 притягуються до кримінальної відповідальності по справі № 327763, щодо привласнення та заволодіння коштами ВАТ «Державний ощадний банк України» за ознаками злочину передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 2. ст. 366, ч. 2 ст. 28 КК України, в ході розгляду якої вирішується питання щодо кредитного договору № 105 від 12.06.2007 року є підставною.
Аналізуючи в сукупності здобуті докази, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні даного питання, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині слід залишити без змін та скасувати його в частині вимог до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 і ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в позові до останніх.
Керуючись ст.ст. 218, 307-309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 08 липня 2013 року в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі територіально відокремленого безбалансового відділення №10008/055 філії Івано-Франківського обласного відділення заборгованості за кредитним договором №105 від 12.06.2007 року в сумі 12918.56 грн. та по 74.47 грн. сплаченого судового збору з кожного скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позовних вимог прокурора Богородчанського району в інтересах держави - публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі територіально відокремленого безбалансового відділення №10008/055 філії Івано-Франківського обласного відділення до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №105 від 12.06.2007 року в сумі 12918.56 грн. та судових витрат відмовити.
В решті рішення Івано-Франківського міського суду від 08 липня 2013 року залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Я.Ю. Ковалюк
Судді: М.Д. Горейко
В.А. Девляшевський