Справа № 372/483/13-ц Головуючий у І інстанції Степанова О.С.
Провадження № 22-ц/780/4652/13 Доповідач у 2 інстанції Гуль
Категорія 44 19.09.2013
Іменем України
17 вересня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Гуль В.В.,
суддів Антоненко В.І, Касьяненко Л.І.,
при секретарі Власенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 червня 2013 року у справі за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації, Головного управління Держкомзему у Київській області до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Обухівської районної державної адміністрації, Головного управління Держкомзему у Київській області в інтересах яких діє заступник прокурора Київської області, за участю третіх осіб Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання добросовісним набувачем земельних ділянок,-
у березні 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати незаконними та скасувати розпорядження Київської обласної державної адміністрації №№ 592, 593, 594, 595, 596 та 597 від 09.04.2008 року "про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок у власність", якими затверджено проект землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП "Київське лісове господарство" (Обухівське лісництво квартал 44), переведено зазначені земельні ділянки із земель лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення, змінено їх цільове призначення із земель лісогосподарського призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення без права вирубки дерев та передано їх у власність ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 0,99 га кожному із зазначених відповідачів для ведення особистого селянського господарства на території Української міської ради Обухівського району Київської області за межами населеного пункту.
Також просив визнати недійсними державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки, видані 06.06.2008 року ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на підставі вищевказаних розпоряджень, та договори-купівлі продажу зазначених земельних ділянок, за якими відповідачі 7.07.2008 року відчужили їх відповідачу ОСОБА_2 Дані договори купівлі- продажу посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 Витребувати на користь держави в особі Обухівської районної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 5,7116 га розташовану в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області загальною вартістю 4954241,84 грн. та визнати за державою в особі обухівської районної державної адміністрації право власності на вказану земельну ділянку.
Позивач посилався на те, що Київська обласна державна адміністрація в порушення вимог ст. 14 Конституції України, ч. 6 ст. 1 Лісового кодексу України, ст. З та частин 5-6 т. 149 ЗК України в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваних розпоряджень, незаконно їх прийняла, оскільки в даному випадку уповноваженим державою органом на передачу спірних земельних ділянок у власність є Обухівська районна державна адміністрація, а не Київська обласна державна адміністрація. Адже земельні відносини в Україні регулюються ЗК України, інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить ЗК України.
В даному випадку спірні земельні ділянки вибули із власності держави з порушенням вимог чинного законодавства в порядку безкоштовної приватизації відповідно до вимог ст. 118 ЗК України і вказаними відповідачами отримані незаконні державні акти на право власності на земельні ділянки, а тому для відновлення становища, яке існувало до порушення, є всі правові підстави для визнання незаконними і скасування розпоряджень Київської обласної державної адміністрації від 09.04.2008 року №№ 592-597, визнання недійсними виданих на їх підставі відповідачам державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених на підставі незаконних розпоряджень та державних актів, витребування з незаконного володіння земельних ділянок та визнання права власності на них за державною в особі Обухівської райдержадміністрації з підстав, передбачених ст. ст. З, 118, 125, 149, 152-153, 188 ЗК України, ст. ст. 16, 115-116, ч. З, ст. 215, 321, 387-388, 392-393 ЦК України.
ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до Обухівської районної державної адміністрації Київської області Головного управління Держкомзему у Київській області, в інтересах яких діє заступник прокурора Київської області, за участю третіх осіб Київської обласної Державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання добросовісним набувачем земельних ділянок.
В обґрунтування зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 зазначив, що розпорядження від 09.04.2008 року за №№592-597, що стосуються вилучення із постійного користування ДП «Київське лісове господарство», зміни цільового використання та наступної передачі земельних ділянок лісогосподарського призначення розміром до 1 га, що розташовані за межами населених пунктів на території Української міської ради Обухівського району Київської області, прийняті компетентним органом в межах наданих повноважень. На підставі вказаних розпоряджень 06.06.2008 року громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, які по теперішній час є чинними. В подальшому ОСОБА_2 з вказаними особами уклав договори купівлі-продажу. Належних їм на праві власності земельних ділянок, які відповідають вимогам ст.ст. 203,209,210,215 ЦК України та не суперечить спеціальним вимогам, встановленим положеннями розділу ІV Земельного Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 червня 2013 року в задоволенні зустрічного позову. Первісний позов задоволений повністю.
Визнано незаконними та скасовано розпорядження Київської обласної державної адміністрації №№ 592, 593, 594, 595, 596, 597 від 09.04.2008 року «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність».
Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ за № 238555, № 238556, № 238557, № 238558, № 238559, № 238560.
Визнано недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок від 07.07.2008 року за №2825, №2827, № 2828, №2829,№2830.
Витребувано на користь держави в особі Обухівської районної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 5,7116 га, що розташована в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області загальною вартістю 4 954 241,84 грн.
Визнано за державою в особі Обухівської районної державної адміністрації право власності на земельну ділянку площею 5,7116 г, загальною вартістю 4 954 241,84 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати відмовивши у задоволенні первісного позову та задовольнивши його зустрічний позов, оскільки Київська обласна адміністрація діяла в межах своїх повноважень. Крім того він не знав, що відповідачі, які одержали державні акти при відчуженні земельної ділянки, не мали необхідного обсягу цивільної правоздатності тому він є добросовісним набувачем. Вважає, що відчуження відбулося належними власниками, при цьому підстав для застосування ст. 388 ЦК України, передбачених законом, не має.
А також, що cудом до спірних правовідносин неправильно застосовано норми земельного законодавства, не застосовано норми які підлягали застосуванню, а саме ст. 20 ЗК України, ст. ст. 31, 32 ЛК України.
Крім того не звернув суд уваги, що була проведена державна експертиза.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи первісний позов суд виходив з того, що приймаючи спірні розпорядження про вилучення земельних ділянок, зміну цільового призначення, передачу їх у власність Київська обласна державна адміністрація перевищила надані нею Земельним Кодексом України повноваження, тому ця земля була передана незаконно і громадяни, які цю землю набули у власність та згодом розпорядилися нею не мали права такою землею розпорядитися в зв'язку з чим земля вибула з володіння власника без його згоди, тому підлягає поверненню.
В частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу землі, суд виходив з того, що розпорядження про передачу цієї землі у власність визнана судом недійсними, земля вибула із власності Обухівської РДА Київської області незаконно, тому є всі підстави, передбачені ст. 388 ЦК України для її витребування з чужого незаконного володіння, оскільки у провдавця в зв'язку з цим, не було необхідного обсягу цивільної правоздатності на відчуження землі тому договори купівлі-продажу землі визнаються недійсними.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд виходив з того, що позивач звернувся не у спосіб, передбачений законодавством.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Вбачається, що спірні землі знаходяться в Обухівському районі Київської області за межами населених пунктів і були вилучені відповідачем на підставі ст. 30-32 ЛК України, при цьому змінено їх цільове призначення та передані у властність громадянам.
Згідно ст. 30-31 ЛК України передбачено, що Київська обласна рада у сфері суспільних відносин має право передавати у власність ліси для нелісогосподарських потреб, про те такі доводи апеляційної скарги про те, що у даному випадку Київська обласна адміністрація діяла в межах повноважень, спростовуються вимогами законодавства, оскільки відповідачем не землі лісів надані у власність, а земі сільськогосподарського призначеня.
Відповідно до ст. 1 ч. 6 ЛК України, земельна лісова ділянка - це земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.
Згідно ст. 2 ЛК України лісовими відносинами є суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпорядження лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.
Спірними ж розпорядженнями земельні ділянки були вилучені із постійного користування ДП ''Київське лісове господарство'' та одночасно змінено їх цільове призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення.
З викладеного вбачається, що така дія в розумінні ст. 2 ЛК України лісовими відносинами не являється, оскільки ці відносини не стосуються володіння, користування та розпорядження лісами та не спрямовується в зв'язку з цим на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, оскільки предметом даного питання визначається не ліси, а земля, яка була вилучена і за своїм цільовим призначенням змінена на іншу категорію, якою ліси не являються.
А також така дія не узгоджується і в розумінні ст. 1 ч. 6 ЛК України щодо надання або вилучення у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.
Питання щодо володіння, користування і розпорядження землею у суспільних відносинах встановлені і визначаються ЗК України.
Дійсно ст. 30 Лісового Кодексу України передбачено повноваження Обласної ради у сфері лісових відносин, а саме як сам відповідач так і особа, яка подала апеляційну скаргу зауважує щодо цього.
Проте згідно ч. 5 ст. 149 ЗК України вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населенних пунктів в тому числі для сільськогосподарського використання передбачено право районних державних адміністрацій на їх територіях.
Пунктом 6 цього ж Кодексу Обласним районним адміністраціям надано право вилучати земельні ділянки державної власності за межами населених пунктів, проте із застереженням крім випадків, передбачених п. 5 цієї статті тобто крім вилучення землі для сілськогосподарських потреб.
Таким чином, оскільки спірна земля знаходиться за межами населенних пунктів на території Обухівської районної державної адміністрації вилучити земельну ділянку для сілськогосподарських потреб Київська обласна державна адміністрація відповідно до земельного законодавства не уповноважена, оскільки таке право надано районним державним адміністраціям, тому суд прийшов до правильного висновку, що спірні розпорядження є незаконними і підлягають скасуванню.
Державні акти на право власності на земельні ділянки посвідчують лише право, яке відповідно до ст. 118 ЗК України громадяни набувають таке право на земельні ділянки в тому числі на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Таким чином, коли спірні розпорядження, на підставі яких громадяни набули право на земельні ділянки, є незаконними та скасовані, не може вважатися, що на їх підставі ці громадяни право власності на земельні ділянки набули в зв'язку з чим і не мали права ці земельні ділянки відчужувати, оскільки розпорядитися землею може лише її власник.
Тому з цих підстав суд правильно визнав спірні договори купівлі-продажу недійсними і доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, оскільки спір у даних правовідносинах згідно вимог ЦПК України вирішується на момент виникнення спірних правовідносин тому, якщо на час видачі незаконних розпоряджень громадяни право на землю не набули, правових підстав їх відчужувати у них не було.
Інші доводи апеляційної скарги про те, що проводилася державна експертиза не мають правового значення, оскільки повноваження державних адміністрацій встановлюються не такою експертизою, а законодавством.
Згідно ст. 388 ЦК України передбачено, якщо з володіння його майно вибуло не з його волі, коли це майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати своє майно з чужого незаконного володіння.
Таким чином, коли судом встановлено, що громадяни право власності на землю не набули і відчужувати це майно не мали право, коли договори купівлі-продажу оплатні, суд правильно застосував до спірний правовідносин вимоги ст. 388 ЦК України, в зв'язку з чим доводи апеляційної скарги і в цій частині не грунтуються на вимогах закону.
Крім того правильно судом відмовлено і в задоволені зустрічного позову, оскільки саме по собі встановлення факту добросовісності набувача не є вимогами, які пов'язуються із передбаченими законодавством способами порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
За таких обставин рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 209, 307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційну ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді