ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/9680/13 09.09.13
За позовом Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»
до Аграрного фонду
про стягнення 51 365,69 грн.
Суддя Митрохіна А.В.
Представники сторін:
Від позивача Половінкін О.В. - за дов. №295 від 03.06.2013р.
Від відповідача Деруга Н.О. - за дов. №293 від 16.04.2013р.
Позивач - Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Аграрного фонду про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 51 365,69 грн. за договором складського зберігання зерна №120/11 від 19.04.2011р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору складського зберігання зерна №120/11 від 19.04.2011р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2013 було порушено провадження у справі №910/9680/13 та призначено розгляд справи на 10.06.2013.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.06.2013 розгляд справи було відкладено на 22.07.2013, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 справу №910/9680/13 було передано в провадження судді Пукшин Л.Г.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу №910/9680/13 до свого провадження та призначила до розгляду на 07.08.2013.
У зв'язку з виходом судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 справу №910/9680/13 було передано в провадження судді Митрохіній А.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/9680/13 до свого провадження.
У судовому засіданні від 07.08.2013 було оголошено перерву до 19.08.2013.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.08.2013 розгляд справи було відкладено на 09.09.2013, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача у судовому засіданні 09.09.2013 року надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.
Відповідач у поданому у відзиві проти позову заперечує з огляду на наступне.
31.12.2011 між Аграрним фондом та TOB «Хліб Інвестбуд» були укладені біржові контракти Аграрної біржі №564АБ та №565АБ. Згідно умов яких продавець (TOB «Хліб Інвестбуд») продав, а покупець (Аграрний фонд) купив товар - жито 2 та 3 класів та гречку 3 класів та гречку 3 класу 2011 року врожаю.
31.12.2011 між Аграрним фондом та TOB «Хліб Інвестбуд» були підписані акти приймання - передавання до біржових контрактів Аграрної біржі від 31.12.2011 №564АБ та №565АБ. Відповідно до зазначених вище актів передавання - приймання TOB «Хліб Інвестбуд» передавав, а Аграрний фонд прийняв жито 2 та 3 класів та гречку 3 класів та гречку 3 класу 2011 року.
Пунктом 2 актів передавання - приймання до біржових контрактів Аграрної біржі від 31.12.2011 №564 АБ та №565 АБ визначено, що продавець гарантує, що оплата за зберігання даного зерна до 31.12.2011, оплачуються продавцем за власний рахунок. Виходячи з пункту 2 актів передавання - приймання до біржового контракту саме ТОВ «Хліб Інвестбуд» має здійснювати оплату за зберігання зерна до 31.12.2011.
Відповідач звертає увагу на те, що акт виконаних робіт до договору складського зберігання від 19.04.2011 №120/11, що доданий до позовної заяви навіть не підписано Аграрним фондом, так як він не мав права його підписувати у зв'язку з тим, що не був його власником станом на 30.12.2011, а отже у Аграрного фонду відсутні підстави для оплати послуг за зберігання зерна, у який це зерно Аграрного фонду не належало.
Представник відповідача в судове засідання 09.09.2013 з'явився, надав пояснення по справі та повністю підтримав заперечення викладені у відзиві на позовну заяву.
У письмовому відзиві просив справу розглядати без участі представника відповідача.
У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97р. №02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/9680/13.
В судовому засіданні 09.09.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
19 квітня 2011 року між Державним підприємством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - Зерновий склад) та Аграрним фондом (далі - Поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна №120/11 (далі - Договір).
На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від: 06.06.2011 №593 «Про внесення зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 р. №764» Державне підприємство 18.11.2011 реорганізовано шляхом перетворення в Публічне акціонерне товариство «Державна продоволъчо-зерновс корпорація України» (далі - ПАТ «ДПЗКУ») та є правонаступником всіх прав обов'язків Державного підприємства.
Відповідно до п. 1.1 Договору, Поклажодавець зобов'язується передати на зберігання Зерновому складу зерно пшениці, жита, кукурудзи, ячменю (об'єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку Поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а Зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим Договором умовах і в установлений строк повернути його Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання зерна кукурудзи, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 51 365,69 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (Поклажодавцем), і повернути її Поклажодавцеві у схоронності.
Згідно п. 3.1.1., п. 3.1.6. Договору, Зерновий склад зобов'язаний прийняти від Поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск Поклажодавцеві всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску. Зберігати зерно протягом строку, визначеного в Договорі.
З матеріалів справи вбачається, що TOB «Хліб Інвестбуд» переоформило у власність Аграрного фонду: відповідно до складської квитанції на зерно №515 від 14.09.2011 серії АУ №945656 - 563 756 кг. жита 2 кл., відповідно до складської квитанції на зерно №516 від 14.09.2011 серії АУ №945657 - 211 740 кг. жита 3 кл., відповідно до складської квитанції на зерно №275 від 05.12.2011 серії АФ №078767 - 129 320 кг. гречки 3 кл., відповідно до складської квитанції на зерно №940 від 05.12.2011 серії АФ №078653 переоформлено у власність Аграрного фонду 65 000 кг. жита 2 кл., яке переоформлено з ТОВ «Хліб Інвестбуд».
Згідно п. 24 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» складські документи на зерно це - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.
Згідно п. 1 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 510 від 11.04.2003, підставою для видачі складських документів на зерно (далі - складські документи) є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.
Наказом Міністерства аграрної політики України № 198 від 27.06.2003 затверджено Положення про обіг складських документів на зерно (далі - Положення).
Згідно п. 1.1. Положення складськими документами на зерно є : складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва.
Пункт 1.7. Положення визначає, що зерновий склад на бажання поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна.
Відповідно до п.п. 1.19., 1.20. Положення після заповнення реквізитів складського документа на зерно, реєстрації його у Реєстрі складських документів на зерно з присвоєнням порядкового номера, один примірник оригіналу заповненого бланка складського документа передається Поклажодавцеві або вповноваженій ним особі, а другий залишається на складі. Поклажодавець чи вповноважена ним особа на підтвердження отримання складського документа ставить власний підпис у Реєстрі складських документів на зерно, що ведеться зерновим складом.
Згідно п.п. 2.1. п. 2 розділу V Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення. У заяві вказуються культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника.
Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» листом від 14.09.2011 звернулося до філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Сумський КХП» з проханням переоформити жито 3 класу у кількості 211 740 кг. та жито 2 класу у кількості 563 756 кг у власність Аграрного фонду.
При цьому, TOB «Хліб Інвестбуд» було видано довіреність №СУМ-233/Х від 14.09.2011 на переоформлення жита 3 класу у кількості 212 тон та жита 2 класу у кількості 564 тон.
05.12.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» листом від 05.12.2011 звернулося до філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Сумський КХП» з проханням переоформити жито 2 класу у кількості 65 000 кг. та гречки 3 класу у кількості 129 320 кг у власність Аграрного фонду.
При цьому, TOB «Хліб Інвестбуд» було видано довіреність №СУМ-363/Х від 05.12.2011 на переоформлення жита 2 класу у кількості 65 тон та гречки 3 класу у кількості 130 тон
Пункт 1 статті 938 Цивільного кодексу України встановлює, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Строк дії договору встановлено до 31.12.2011 (п. 8.1 Договору).
Згідно п. 3.3.2. Договору, Поклажодавець зобов'язаний відшкодувати витрати з приймання, зберігання, відвантаження, а також витрати, що виникають в порядку визначеному підпунктом 3.1.4. цього Договору.
Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунки відшкодування витрат по зберіганню проводяться Поклажодавцем в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість.
Пунктом 4.3. Договору визначено розмір відшкодування витрат за зберігання за 1 (одну) тонну за 30 календарних днів в сумі 17,50 грн. з ПДВ.
Поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна Поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання (п. 4.4. Договору).
Зі слів Позивача ним було надано Відповідачу послуги зі зберігання зерна за Договором №120/11 за період з 14.09.2011 по 31.12.2011 у розмірі 51 365,69 грн.
Проте, як стверджує Позивач, з моменту отримання послуг за вказаний період та станом на дату подання позовної заяви до суду (23.05.2013) він неодноразово звертався до Аграрного фонду з проханням оформити акти виконання робіт по Договору №120/11 та відповідно сплатити заборгованість у розмірі 51 365,69 грн. за вказаний період. Проте, зазначене звернення Відповідач залишив без належної відповіді та реагування.
Крім того, у матеріалах справи відсутня і мотивована відповідь щодо відмовити від їх підписання.
Враховуючи те, що умови договору не містять строку виконання зобов'язання по сплаті послуг зберігання, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (зазначеної позиції дотримується ВГСУ у своїй постанові від 06.09.2012р. по справі №5011-3/3705-2012).
Зі слів Позивача акти наданих послуг та розрахунок обсягів коштів за зберігання об'єктів державного цінового регулювання були надані Відповідачу нарочно. Вдруге, вищезазначені документи (акт наданих послуг та розрахунок) з вимогою підписання та сплати були направлені Аграрному фонду 28.04.2012.
Проте, Відповідач залишив зазначені документи без належної відповіді та реагування.
Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за обумовлені договором послуги в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача складає:
17,50 грн. х 563,756 тонн (жито 2 кл.): 30 днів у вересні х 17 днів зберігання = 5590,58 грн.
17,50 грн. х 211,740 тонн (жито 3 кл.) : 30 днів у вересні х 17 днів зберігання = 2099,75 грн.
17,50 грн. х 563,756 тонн (жито 2 кл.): 31 день у жовтні х 31 день зберігання = 9865,73 грн.
17,50 грн. х 211,740 тонн (жито 3 кл.): 31 день у жовтні х 31 день зберігання = 3705,45 грн.
17,50 грн. х 563,756 тонн (жито 2 кл.): 30 днів у листопаді х 30 днів зберігання = 9865,73 грн.
17,50 грн. х 211,740 тонн (жито 3 кл.) : 30 днів у листопаді х 30 днів зберігання =3705,45 грн.
17,50 грн. х 563,756 тонн (жито 2 кл.): 31 день у грудні х 31 день зберігання = 9865,73 грн.
17,50 грн. х 211,740 тонн (жито 3 кл.): 31 день у грудні х 31 день зберігання = 3705,45 грн.
17,50 грн. х 65,000 тонн (жито 2 кл.): 31 день у грудні х 27 днів,зберігання=990,73 грн.
17,50 грн. х 129,320 тонн (гречка 3 кл.): 31 день у грудні х 27 днів зберігання=1971,09 грн.
Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за обумовлені договором послуги в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача складає 51 365,69 грн.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову стягнення судового збору покладається на відповідача.
За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) або будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, код ЄДРПОУ 37243279) заборгованість за договором складського зберігання зерна №120/11 від 19.04.2011р. у розмірі 51 365,69 грн.
3. Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) або будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, код ЄДРПОУ 37243279) 1 720,50 грн. - судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
6. Дата складення повного рішення 13.09.2013р.
Суддя А.В.Митрохіна