ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-49/13429-2012 11.09.13
За заявою Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради
Про визнання незаконними дій державного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.06.2013 №ВП №36303211
За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
До Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради
Про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 6 868 669,91 грн.
Суддя Митрохіна А.В.
Представники сторін:
Від заявника (стягувача, позивача) не з'явилися
Від боржника (скаржника, відповідача) Поліщук Л.П. - за дов. №120-Д від 25.12.2012р.
Від відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві не з'явилися
Обставини справи:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2012р. у справі №5011-49/13429-212 позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради заборгованість за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №9347008 від 14.11.2003р. у розмірі 6 868 669,91 грн., з яких 6 766 559,34 грн. -основного боргу, 102 110,57 грн. - три проценти річних.
На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2012р., було видано накази на примусове виконання від 11.12.2012.
26.07.2013 Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця, а саме просить визнати дії державного виконавця незаконними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 27.06.2013 №ВП №36303211.
Згідно з положеннями ч.2 ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
У зв'язку з виходом судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 було передано скаргу на дії державного виконавця по справі №5011-49/13429-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 6 868 669,91 грн. судді Митрохіній А.В.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.07.2013 розгляд заяви призначено на 21.08.2013.
Представник заявника (стягувача, позивача) у судове засідання 21.08.2013 не з'явилися, про причини неявки суд не подомили, заяв та клопотань не подали, вимоги ухвали суду від 30.07.2013 по справі №5011-49/13429-2012 не виконали.
Представник (скаржника, відповідача) у судове засідання 21.08.2013 з'явився, надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у скарзі на дії державного виконавця.
Представники відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві у судове засідання 21.08.2013 не з'явилися, про причини неявки суд не подомили, заяв та клопотань не подали, вимоги ухвали суду від 30.07.2013 по справі №5011-49/13429-2012 не виконали.
В обгрунтування своєї скарги заявник посилався на наступне.
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», про стягнення заборгованості за період з 01.11.2009р. по 01.09.2012р. у розмірі 6 868 669,91 грн.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2012р., позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» на користь ПАТ «Київенерго» 6 766 559,34 грн.- основного боргу, 102 110,57 грн. - 3% річних, 64 380,00 грн. - судового збору.
Як стверджує скаржник, на момент відкриття Постанови про відкриття виконавчого провадження (05.02.2013р.) ним були уже здійснені часткові оплати за судовим рішенням, а саме на суму 1 573 049,91 грн., що підтверджується платіжними дорученнями у період з 18.01.2013р. по 01.02.2013р. (копії яких містяться в матеріалах справи). Тоді як залишок заборгованості у розмірі 5 295 620,00 грн. скаржник оплатив до отримання Постанови про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується платіжними дорученнями у період з 13.02.2013 по 22.03.2013, а саме станом на 22.03.2013, зі слів скаржника, заборгованість була ним повністю оплачена скаржником.
Про повне самостійне виконання рішення суду скаржник повідомив державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, однак, в супереч Закону України «Про виконавче провадження» останнім було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №36303211 від 27.06.2013р., яку скаржник отримав лише 22.07.2013р. (вхідний №1882 ).
Згідно з ч. 1 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Частинами 1, 2 ст. 25 Закони України "Про виконавче провадження", Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
З доданих до скарги документів вбачається, що Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №36303211 від 05.02.2013р. разом з супровідним листом (ВП №36303211 від 05.02.2013) була отримана скаржником 27.03.2013 за вхідним №1882, що підтверджується відтиском почтового штампу від 21.03.2013р.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Зважаючи на те, що Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №36303211 від 05.02.2013р. була винесена 05.02.2013 та враховуючи Закон України "Про виконавче провадження", пунктом 2 зазначеної постанови боржнику було надано семиденний термін для самостійного виконання рішення.
Проте, скаржник про відкрите виконавче провадження по виконанню рішення Господарського суду м. Києва та встановлений строк для добровільного виконання цього рішення дізнався з великим запізненням, а саме 27.03.2013, коли й отримав постанову відкриття виконавчого провадження ВП №36303211 від 05.02.2013р., що є грубим порушенням з боку державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.
Відповідно до статті 35 Закону України "Про виконвче провадження" за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Матеріалами доданих до скарги документів передбачено, що скаржник 29.03.2013 звернувся з листом №6345/юр. до державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бялого М.Г. з проханням відкласти виконавче провадження до 05.04.2013 року, зважаючи на те, що останова про відкриття виконавчого провадження надійшла на підприємство з запізненням була отримана із значним запізненням.
Однак, зазначеий лист був залишений без належної відповіді та реагування.
Крім того, 01.04.2013 скаржник вдруге звернувся до державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бялого М.Г., відповідно до якого повідомив про повне добровільне виконання рішення Господарського суду м. Києва.
Проте, не зважаючи на те, що скаржник звертався до державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про відкладення виконавчого провадження та про повне добровільне виконання рішення (22.03.2013), державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №36303211 від 27.06.2013р., яку скаржник отримав 22.07.2013р. (вхідний №1882 ).
Нарахування виконавчого збору пов'язано із початком примусового виконання судового наказу шляхом застосування певних заходів примусового виконання судового рішення, перелічених у Законі України «Про виконавче провадження».
Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 26.12.2003р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» встановлено, що відповідно і: статей 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження» (ст. 28 в гедакції чинній станом на дату відкриття виконавчого провадження) витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.
Згідно із ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вазує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання терном документального підтвердження виконання рішення буде розпочато примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених Законом.
Частиною 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, повязані з оранізацією за проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Як підтверджено доданими до скарги документами рішення суду виконано в добровільному порядку у встановлені законом строки, тоді як державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві було грубо порушено норми Закону України "Про виконавче провадження" стосовно направлення постанови про відкриття виконавчого провадження, повне ігнорування звернень скаржника щодо відкладення виконавчого провадження та винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №36303211 від 27.06.2013р.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного у скарзі.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Розглянувши скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві, уважно дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника боржника (скаржника, відповідача) суд вважає, що вимоги викладені у скарзі є обгрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, -
У Х В А Л И В :?
1. Скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради №7385 від 25.07.2013р. задовольнити повністю.
2. Визнати незаконними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бялого М.Г. незаконними.
3. Скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 27.06.2013 №ВП №36303211.
4. Копію ухвали направити учасникам провадження по справі.
Суддя А.В.Митрохіна