іменем україни
11 вересня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,
Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Нікопольської районної спілки споживчих товариства до ОСОБА_3, брокерської контори № 3-БФ Правобережної товарної біржі - товариства з обмеженою відповідальністю «Лара», Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції, управління Державної казначейської служби України у м. Нікополі Дніпропетровської області про визнання протоколу, акту та договору купівлі-продажу майна з біржових торгів недійсними; за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лара», об'єднаної Державної податкової інспекції у м. Нікополі та управління Державної казначейської служби України у м. Нікополі Дніпропетровської області про визнання договору купівлі-продажу майна недійсним та повернення грошових коштів за касаційною скаргою управління Державної казначейської служби України у м. Нікополі Дніпропетровської області, до якої приєдналась Нікопольська об'єднана Державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби, на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 7 серпня 2012 року, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2013 року та додаткове рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2013 року,
У грудні 2011 року Нікопольська районна спілка споживчих товариств (далі - Нікопольська райспоживспілка) звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що згідно з протоколом № 1 від 26 липня 2011 року проведено біржові торги з продажу будівельних матеріалів в споруді незавершеного будівництва, а саме: плити перекриття залізобетонні 5,2 м х 1,17 м у кількості 37 шт., блоки фундаментні 2,4м х 0,5м х 0,5м у кількості 92 шт., блоки фундаментні 1,6м х 0,5м х 0,4м у кількості 71 шт., що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, поруч з гуртожитком по АДРЕСА_1, переможцем яких став ОСОБА_3, яким було внесено 20 тис. грн за реалізоване майно. 29 липня 2011 року між брокерською конторою № 3-БФ Правобережної товарної біржі - товариство з обмеженою відповідальністю «Лара» (продавець), та членом біржі ОСОБА_3 (покупець), укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ТОВ «Лара» продало, а ОСОБА_3 купив на біржових торгах лот № 1 - перелічені будівельні матеріали за 20 тис. грн. У зазначеному договорі зазначено, що продаж здійснено продавцем відповідно до рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі - Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області) № 3 від 28 квітня 2011 року «Про реалізацію безхазяйної речі, що перейшла у власність держави», акта опису, оцінки та передачі майна, від 7 червня 2011 року, угоди з Нікопольською ОДПІ Дніпропетровської області «Про зберігання, та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що перейшло у власність держави» № 1 від 5 січня 2011 року. Позивач зазначав, що зазначені документи складені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки незавершене будівництво належить Нікопольській райспоживспілці, тобто майно не є безхазяйним, а, відтак, ТОВ «Лара» не мало право відчужувати, а Нікопольська ОДПІ не мала права приймати рішення про відчуження майна та укладання договору купівлі-продажу майна, у зв'язку з чим вони підлягають визнанню недійсними.
У лютому 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на ті ж фактичні обставини, що Нікопольська райспоживспілка, просив визнати договір купівлі-продажу майна від 29 липня 2011 року недійсним та застосувати наслідки визнання правочину недійсним, передбачені ч. 1 ст. 216 ЦК України.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 7 серпня 2012 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним протокол № 1 проведення біржових торгів від 26 липня 2011 року, об'єктом продажу яких були будівельні матеріали в споруді незавершеного будівництва, а саме: плити перекриття залізобетонні 5,2 м х 1,17 м у кількості 37 шт., блоки фундаментальні 2,4м х 0,5м х 0,5м у кількості 92 шт., блоки фундаментальні 1,6м х 0,5м х 0,4м у кількості 7 шт., що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, поруч з гуртожитком по АДРЕСА_1. Визнано недійсним акт про проведення торгів з продажу безхазяйного майна та майна, що перейшло у власність держави від 29 липня 2011 року, об'єктом продажу яких були будівельні матеріали в споруді незавершеного будівництва, а саме: плити перекриття залізобетонні 5,2м х 1,17м у кількості 37 шт., блоки фундаментальні 2,4м х 0,5м х 0,5м у кількості 92 шт., блоки фундаментальні 1,6м х 0.5м х 0,4м у кількості 71 шт., що заходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, поруч з гуртожитком по АДРЕСА_1. Визнано недійсним укладений 29 липня 2011 року між брокерською конторою № 3-БФ Правобережної товарної біржі товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАРА» та членом біржі ОСОБА_3 договір купівлі-продажу майна 020-КиБи/Кр - будівельних матеріалів в споруді незавершеного будівництва, а саме: плити перекриття залізобетонні 5,2м х 1,17м у кількості 37 шт., блоки фундаментні 2,4м х 0,5м х 0,5м у кількості 92 шт., блоки фундаментні 1,6м х 0,5м х 0,4м у кількості 71 шт., що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, поруч з гуртожитком по АДРЕСА_1. Стягнуто з управління Державної казначейської служби у м. Нікополі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_3 20 тис. грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2013 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення коштів на користь ОСОБА_3 скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 17 тис. грн. Стягнуто з брокерської контори № 3-БФ Правобережної товарної біржі - товариства з обмеженою відповідальністю «Лара» на користь ОСОБА_3 3 тис. грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Додатковим рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2013 року доповнено рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2013 року та доповнено абзаци п'ятий, шостий, сьомий та восьмий резолютивної частини рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору скасовано, ухвалено нове рішення, яким стягнуто судові витрати з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 у розмірі 72 грн.
Стягнуто судові витрати з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Нікопольської районної спілки споживчих товариств у розмірі 62 грн 74 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі управління Державної казначейської служби України у м. Нікополі Дніпропетровської області, до якої приєдналась Нікопольська об'єднана Державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині стягнення сум і судових витрат та відмовити в позові.
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що кошти у розмірі 20 тис. грн, сплачені ОСОБА_3, надійшли на рахунок до місцевого бюджету, тому вони підлягають стягненню з управління Державної казначейської служби у м. Нікополі Дніпропетровської області.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення коштів на користь ОСОБА_3, апеляційний суд виходив з того, що при відчуженні майна були порушені права власника майна, Нікопольської райспоживспілки, а також порушено порядок набуття права власності за державою на безхазяйне майно. У зв'язку із цим кошти, що сплачені ОСОБА_3, підлягають йому поверненню, проте з Державної казначейської служби у розмірі 17 тис. грн і 3 тис. грн з брокерської контори, яку вона отримала як комісійну винагороду.
Додатковим судовим рішенням апеляційний суд стягнув судові витрати з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 у розмірі 72 грн.
Проте повністю погодитись з такими висновками судів не можна, оскільки до них суди дійшли з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до рішення № 3 від 28 квітня 2011 року «Про реалізацію безхазяйного майна, що перейшло у власність держави», прийнятого начальником Нікопольської ОДПІ, було вирішено реалізувати безхазяйне майно, яке було взяте на облік 2 квітня 2010 року та перейшло у власність держави.
Згідно протоколу № 1 від 26 липня 2011 року про проведення біржових торгів брокерською конторою № 3-БФ Правобережної товарної біржі - ТОВ «Лара» було проведено біржові торги з продажу будівельних матеріалів в споруді незавершеного будівництва, а саме: плити перекриття залізобетонні 5,2м х 1,17 м у кількості 37 шт., блоки фундаментні 2,4м х 0,5м х 0,5м у кількості 92 шт., блоки фундаментні 1,6м х 0,5м х 0,4м у кількості 71 шт., що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, поруч з гуртожитком по АДРЕСА_1, переможцем яких став ОСОБА_3
За результатами проведених торгів 29 липня 2011 року було складено акт, згідно з яким ОСОБА_3 було внесено 20 тис грн, а 29 липня 2011 року між брокерською конторою № 3-БФ Правобережної товарної біржі - ТОВ «Лара» та членом біржі ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу майна № 020-КиБи/Кр про продаж спірного майна за 20 тис. грн.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 перераховано грошові кошти у розмірі 20 тис. грн на рахунок ТОВ «Лара», яке в свою чергу перерахувало кошти у розмірі 13 666 грн 67 коп. до місцевого бюджету м. Нікополя. Комісійна винагорода ТОВ «Лара» за продаж вказаного майна склала 15 % від кінцевої ціни, тобто 3 тис. грн.
Отже, грошові кошти перераховані на рахунок місцевого бюджету, а не на рахунок управління Державної казначейської служби України у м. Нікополі Дніпропетровської області чи на рахунок Державної казначейської служби України.
Відповідно до ст. 164 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного права.
У ст. 176 цього Кодексу зазначено, що юридичні особи, створені державою не відповідають за зобов'язаннями держави.
Тобто, Державна казначейська служба України не уособлює собою державу Україна, а її рахунки не уособлюють собою Державний бюджет України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Відповідно до повноважень органів Державної казначейської служби України, визначених ст. 43 Бюджетного кодексу України, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, органами Державного казначейства здійснюються функції: операції з коштами Державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контролю за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, взятті бюджетних зобов'язань та проведенні дотримання учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства, бухгалтерського обліку та складання звітності при виконанні Державного бюджету.
З вказаного випливає, що законодавством не передбачено стягнення коштів, зарахованих до місцевого бюджету, з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку або з органів Державної казначейської служби.
Відповідно до п. 19 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників» від 3 серпня 2011 року № 845, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
Суди в порушення вимог ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України зазначене не врахували та не з'ясували, чи є управління Державної казначейської служби України у м. Нікополі Дніпропетровської області чи Державна казначейська служба України належними відповідачами у даній справі, і хто саме має бути залучений до участі в розгляді справи у якості відповідача та повертати сплачені кошти; з якого рахунку та з якого бюджету ці кошти повертаються.
Крім того, апеляційний суд стягнув зазначені кошти та судові витрати з Державної казначейської служби України, яка взагалі не була стороною у справі.
Таким чином, ураховуючи, що судами не встановлені всі фактичні обставини від яких залежить правильне вирішення справи, та допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу управління Державної казначейської служби України у м. Нікополі Дніпропетровської області, до якої приєдналась Нікопольська об'єднана Державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби, на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 7 серпня 2012 року, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2013 року та додаткове рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2013 року задовольнити частково.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 7 серпня 2012 року, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2013 року та додаткове рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
А.О. Лесько
С.Ф. Хопта
М.Є. Червинська