Ухвала
04 вересня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів cудової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів: Гончара В.П., Гримич М.К.,
Карпенко С.О., Умнової О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Дністровського міжрайонного управління водного господарства про поновлення на роботі за касаційною скаргою Дністровського міжрайонного управління водного господарства на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 вересня 2012 року,
У березні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування посилаючись на те, що з 1972 року він працював у Дністровському міжрайонному управлінні водного господарства (далі - Дніпровське МУВГ) спочатку на посаді старшого інженера, а потім на посаді начальника відділу водних ресурсів Дніпровського МУВГ. Наказом начальника Дніпровського МУВГ від 12 березня 2012 року № 15-ОС позивача звільнено з посади начальника відділу водних ресурсів Дніпровського МУВГ на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату. Позивач вважав звільнення незаконним, оскільки відповідачем фактично не було отримано згоди профспілкового органу на його звільнення та йому не було запропоновано іншу роботу на тому ж підприємстві. У зв'язку з викладеним позивач просив поновити його на роботі на посаді начальника відділу водних ресурсів Дніпровського МУВГ.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 18 квітня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21 вересня 2012 року, позов задоволено. Поновлено ОСОБА_3 на посаді начальнику відділу водних ресурсів Дністровського міжрайонного управління водного господарства. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі Дністровське МУВГ просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що при звільнені ОСОБА_3 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату відповідач допустив порушення вимог трудового законодавства, а саме не запропонував позивачу іншу роботу на тому ж підприємстві відповідно до вимог ст. ст. 42, 49-2 КЗпП України.
Такий висновок судів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам процесуального права.
Судами встановлено, що ОСОБА_3 з 1972 року працював у Дніпровському МУВГ спочатку на посаді старшого інженера, а потім на посаді начальника відділу водних ресурсів Дніпровське МУВГ.
На підставі наказу № 68 від 29 квітня 2011 року Державного комітету України по водному господарству Одеського обласного виробничого управління по водному господарству 10 січня 2012 року начальник Дніпровського МУВГ видав наказ № 11 про скорочення штату у зв'язку із зменшенням обсягу робіт в відділі водних ресурсів, припинення здійснення заходів з державного нагляду, переведення працівників п'яти північних районів з відділу водних ресурсів в Одеську гідролого-меліоративну експедицію.
Відповідно до п. 1 наказу № 11 від 10 січня 2012 року об'єднано відділ водних ресурсів з відділом водокористування та скорочено посаду начальника відділу водних ресурсі.
10 січня 2012 року ОСОБА_3 повідомлено про наступне скорочення посади начальника відділу водних ресурсі Дніпровського МУВГ з 12 березня 2012 року та про відсутність на підприємстві вакантних посад за штатним розписом.
Наказом начальника Дніпровського МУВГ від 12 березня 2012 року № 15-ОС ОСОБА_3 звільнено з посади начальника відділу водних ресурсів Дніпровського МУВГ на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату.
Відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 19 постанови від 06 листопада 1992 року № 24 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання
підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції у порушення вимог ст. 213, 214 ЦПК України не з'ясував чи були наявні на підприємстві вакантні посади на момент скорочення ОСОБА_3 відповідно до штатного розпису підприємства; не перевірив доводи позивача про те, що він мав переважне право на залишення на роботі та яку саме посаду не було запропоновано позивачу; не перевірив заперечення відповідача про те, що на підприємстві на момент скорочення чисельності штату були відсутні вакантні посади, тому передчасно дійшов висновку про задоволення позову та поновлення ОСОБА_3 на посаді начальнику відділу водних ресурсів Дністровського міжрайонного управління водного господарства.
Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України вищевказані порушення суду першої інстанції не усунув, не спростував доводи апеляційної скарги та передчасно дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки допущені судами порушення норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Дністровського міжрайонного управління водного господарства задовольнити частково.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 вересня 2012 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.С. Висоцька
Судді: В.П. Гончар
М.К. Гримич
С.О. Карпенко
О.В. Умнова