9 вересня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Кафідової О.В., Коротуна О.В., Мазур Л.М., Юровської Г.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 червня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз» про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 5 грудня 2012 року позов задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_6 на роботі на посаді заступника начальника цеху технологічного транспорту Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз» публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - ПАТ «Укрнафта») з 29 серпня 2011 року.
Стягнуто з ПАТ «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз» на користь ОСОБА_6 112 808 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30 серпня 2011 року по 5 грудня 2012 року.
Стягнуто з ПАТ «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз» на користь ОСОБА_6 5 тис. грн заподіяної моральної шкоди, 1 300 грн за надання юридичної допомоги.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_6 на посаді та стягнення 7 839, 29 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.
Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 лютого 2013 року рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 5 грудня 2012 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Не погодившись із рішенням апеляційного суду, ОСОБА_6 оскаржив його у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 червня 2013 року касаційну скаргу відхилено, ухвалене у справі судове рішення залишено без змін.
Після постановлення зазначеної ухвали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_6 про її перегляд з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Розглянувши заяву про перегляд судового рішення, додані до неї документи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що заява про перегляд судового рішення не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 354 ЦПК України сторони та інші особи, які брали участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень у цивільних справах після їх перегляду в касаційному порядку.
Згідно з положеннями статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Встановлений статтею 355 ЦПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень у цивільних справах є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Заява про перегляд судових рішень у цивільних справах із підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 355 ЦПК України, може бути подана за сукупності таких умов:
· судом (судами) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права;
· справи стосуються спорів, які виникли з подібних правовідносин;
· має місце ухвалення різних за змістом судових рішень судом (судами) касаційної інстанції.
В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення заявник зазначав, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовано положення пункту 2 частини 1 статті 41, частини 1 статті 43 КЗпП України та статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
На підтвердження підстав, встановлених пунктом 1 частини 1 статті 355 ЦПК України, заявник посилався на:
· ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2011 року;
· ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2012 року;
· ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року;
· ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2012 року.
Однак в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2011 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року та в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2012 року містяться висновки суду касаційної інстанції про незаконність звільнення працівника із зазначених у пункті 2 частини 1 статті 41 КЗпП підстав у зв'язку із недоведеністю неправомірних дій працівника і його вини.
Неоднакове застосування норм процесуального права не може бути підставою для подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до пункту 1 частини 1 статті 355 ЦПК України.
Таким чином, доводи заявника стосуються правильності застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права щодо доказування обставин та оцінки доказів, а відтак ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 червня 2013 року не підлягає перегляду Верховним Судом України з підстав, встановлених пунктом 1 частини 1 статті 355 ЦПК України.
Крім цього, пунктом 1 частини 1 статті 358 ЦПК України передбачено, що до заяви додаються копії різних за змістом судових рішень, в яких має місце неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Судовими рішеннями, на які заявник посилається як на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 355 ЦПК України, можуть бути рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ; Вищого адміністративного суду України; Вищого господарського суду України; Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалені як судом касаційної інстанції; апеляційних судів загальної юрисдикції як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ» від 22 лютого 2007 року № 697-V.
Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним. Обов'язковою є умова, що цими рішеннями, які набрали законної сили, вирішено спір по суті, та в них судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права.
Проте ухвала суду касаційної інстанції, про перегляд якої подано заяву, та ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2012 року, яка надана для порівняння неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, ґрунтуються на різних фактичних обставинах.
Крім цього, не може бути взято до уваги посилання заявника на постанову Верховного Суду України від 21 березня 2012 року як на підтвердження підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах, адже така постанова ухвалена Верховним Судом України не як судом касаційної інстанції та нею спір не вирішувався по суті.
Неоднакового застосування положень частини 1 статті 43 КЗпП України та статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії» заявником не доведено.
За таких обставин підстави для задоволення заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України та допуску справи до провадження відсутні.
Керуючись статтями 354-356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
У допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз» про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 червня 2013 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді:О.В. Кафідова
В.М. Коротун
Л.М. Мазур
Г.В. Юровська