іменем україни
11 вересня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,
Червинської М.Є., Черненко В.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Глухівської міської державної нотаріальної контори про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання права власності на спадкове майно за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Сумської області від 16 квітня 2013 року,
У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька, ОСОБА_5, та ІНФОРМАЦІЯ_2 її матері, ОСОБА_6, вона та її сестра - ОСОБА_4 звернулися до нотаріальної контори для оформлення спадщини, яка складається з будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 3,64 га, розташованої на території Привільської сільської ради Глухівського району Сумської області. Відповідачкою до нотаріальної контори було подано копію паспорту та будинкову книгу, за даними яких вона була зареєстрована та фактично проживала разом із спадкодавцями. Відповідачка претендує на ѕ частки у спадщині, вважаючи, що після смерті батька лише вона та її мати прийняли спадщину. Зазначала, що ОСОБА_4 не має права на таку спадщину, так як її сестра не проживала з батьком ОСОБА_5, оскільки постійно в цей час проживала в Російській Федерації, а тому вони з відповідачкою мають успадкувати після смерті її матері по Ѕ частині майна, що входить до складу спадщини. У звґязку з цим позивач просила суд визнати за нею та відповідачкою право власності на Ѕ частину спадкового майна за кожною.
Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 27 лютого 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 16 квітня 2013 року рішення міськрайонного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на спадкове майно ОСОБА_6, що складається з житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, та земельної ділянки, площею 3,64 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Привільської сільської ради Глухівського району Сумської області, по Ѕ частині за кожною. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що належних та допустимих доказів того, що відповідачка має постійне місце проживання в Російській Федерації позивачем не надано, на час смерті її батька відповідачку не було знято з реєстрації за місцем відкриття спадщини, а тому вона є такою, що фактично прийняла спадщину після смерті батька разом зі своєю матір'ю по Ѕ частині кожна; позивачка ж із заявою про прийняття спадщини після смерті батька у встановлений законом строк не зверталася, у спірній квартирі не зареєстрована і не проживала.
Скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи частково позов, апеляційний суд виходив із того, що на час смерті батька відповідачка постійно не проживала із спадкодавцем, хоча й була зареєстрована за місцем відкриття спадщини; у визначений законом строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталась, відтак, вона своєчасно спадщину не прийняла і не є такою, що набула право власності на спадкове майно після смерті батька. Оскільки спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла лише його дружина, ОСОБА_6, то після її смерті спадщина ділиться порівну між її дітьми, які подали заяву до нотаріальної контори.
Проте повністю з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Судом установлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого згідно з рішенням виконавчого комітету Глухівської міської ради Сумської області від 12 березня 1987 року № 82.
Земельна ділянка, загальною площею 3,64 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Привільської сільської ради Глухівського району Сумської області, належала ОСОБА_5 на праві приватної власності згідно державного акту на право приватної власності на землю, виданого 15 лютого 2002 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, який є батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_4, помер. Їх мати, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Судом також встановлено, що на час смерті її батька, ОСОБА_5, відповідачка ОСОБА_4 була зареєстрована за місцем відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).
У п. 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, чинної на дату відкриття спадщини після померлого ОСОБА_5, визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
У порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України апеляційний суд на вказані вимоги закону та обставини справи уваги не звернув, не перевірив доводи відповідачки про те, що після смерті батька вона була зареєстрована за місцем відкриття спадщини, тому лише вона і її мати прийняли спадщину, відтак, висновки апеляційного суду з посиланням на певні докази того, що ОСОБА_4 тимчасово виїжджала за межі України, не спростовують факту прийняття спадщини ОСОБА_4 згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Сумської області від 16 квітня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
А.О. Лесько
М.Є. Червинська
В.А. Черненко