05 вересня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Умнової О.В., Савченко В.О., Фаловської І.М., Гримич М.К., Висоцької В.С., Умнової О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, ЛКП «Листопадове» про реальний розподіл будинку та визнання права власності на 43/100 частин будинку, за касаційною скаргою ОСОБА_6, подану представником ОСОБА_8 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2009 року та на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 травня 2013 року,
У серпні 2007 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом про реальний розподіл будинку та визнання права власності на 43/100 частин будинку АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивувала тим, що є власником 1/3 частини будинку, їй належить весь другий поверх та дві сходові клітки, крім того, в будинку є підвали, порядку користування якими не визначено.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 30 травня 2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_8 - представник ОСОБА_6, не погоджуючись з рішенням та ухвалою судів попередніх інстанцій, звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на невірне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Із матеріалів справи встановлено, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Судами попередніх інстанцій повно встановлені фактичні обставини справи на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів та вірно застосовані норми матеріального права до спірних правовідносин.
Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про її відхилення та залишення без змін рішення Франківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2009 року та ухвали апеляційного суду Львівської області від 30 травня 2013 року, оскільки вони є законними та обґрунтованими.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_6, подану представником ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М.К. Гримич В.С. Висоцька О.В. Умнова