іменем україни
11 вересня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А.,
суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,
Маляренка А.В., Матвєєвої О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони Російської Федерації, 1997 відділення морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації (далі - 1997 ВМІС ЧФ РФ) про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
за касаційною скаргою Міністерства оборони Російської Федерації в особі представника Осипова В'ячеслава Вікторовича на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 04 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 28 березня 2013 року,
У лютому 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони Російської Федерації, 1997 ВМІС ЧФ РФ, в якому просив:
- визнати незаконним його звільнення з посади сторожа 1997 ВМІС ЧФ РФ у м. Севастополі від 10 лютого 2011 року на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України;
- поновити його на раніше займаній посаді сторожа 1997 ВМІС ЧФ РФ у м. Севастополі;
- стягнути з 1997 ВМІС ЧФ РФ у м. Севастополі на його користь 8000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди;
- стягнути з 1997 ВМІС ЧФ РФ у м. Севастополі на його користь середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу по день ухвалення рішення;
- стягнути з 1997 ВМІС ЧФ РФ у м. Севастополі на його користь середній заробіток за весь час затримки при звільненні по день фактичного розрахунку;
- визнати незаконним наказ № 22 від 04 лютого 2011 року начальника 1997 ВМІС ЧФ РФ у м. Севастополі про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 13 березня 2010 року працював у відповідача на посаді сторожа 1 розряду. 04 лютого 2011 року наказом відповідача за № 22 його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а наказом № 13 від 10 лютого 2011 року звільнено із займаної посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з систематичним невиконанням обов'язків, покладених трудовим законодавством та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Вважає, що відповідач незаконно застосував до нього дисциплінарні стягнення, оскільки за весь час роботи жодного разу не порушував умови трудового законодавства та правила внутрішнього трудового розпорядку, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 1-3).
Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 04 грудня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано незаконними накази № 22 від 04 лютого 2011 року і № 10 від 10 лютого 2011 року.
Поновлено ОСОБА_3 на посаді сторожа 1997 ВМІС ЧФ РФ у м. Севастополі.
Стягнуто з Міністерства оборони РФ на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 26 400 грн та моральну шкоду у сумі 500 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Присуджено рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць піддати негайному виконанню.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 28 березня 2013 року апеляційну скаргу Міністерства оборони Російської Федерації відхилено, рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 04 грудня 2012 року залишено без змін.
У касаційній скарзі представник Міністерства оборони Російської Федерації - Осипов В.В., мотивуючи свої доводи неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 на підставі трудового договору з робітником від 13 березня 2010 року працював у відповідача на посаді сторожа 1 розряду (а.с. 5-12, 67).
Відповідно до наказу № 22 начальника 1997 відділення морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації від 04 лютого 2011 року ОСОБА_3 за халатне відношення до виконання своїх функціональних обов'язків притягнуто до дисциплінарної відповідальності (а.с. 14), з яким останній ознайомився 10 лютого 2011 року.
Наказом № 13 від 10 лютого 2011 року ОСОБА_3 звільнено із займаної посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з систематичним невиконанням обов'язків, покладених трудовим законодавством та правилами внутрішнього трудового розпорядку (а.с. 15).
Вимогами ч. 1 ст. 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.
Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці (ч. 1 ст. 148 КЗпП України).
Згідно із п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, у матеріалах справи відсутні належні докази систематичного невиконання ОСОБА_3 своїх функціональних обов'язків.
Колегія суддів касаційного суду вважає, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку, правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про незаконність притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності, у зв'язку з відсутністю належних доказів систематичного невиконання покладених на нього функціональних обов'язків.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій по їх оцінці.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваних рішень.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Міністерства оборони Російської Федерації в особі представника Осипова В'ячеслава Вікторовича відхилити.
Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 04 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 28 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.А. Макарчук
Судді: А.О. Леванчук
Л.М. Мазур
А.В. Маляренко
О.А. Матвєєва