05 вересня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Леванчука А.О., Макарчука М.А., Писаної Т.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4, який діє через представника ОСОБА_6, на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 25 червня 2013 року,
У березні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення матеріальних збитків у розмірі 135 863,78 грн та компенсації моральної шкоди у розмірі 500 тисяч грн.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 25 червня 2013 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Судами встановлено, що 18 травня 2004 року під час виконання робіт по ремонту покрівлі автомайстерень на території ТОВ «ЗЕФ «Вікон», ОСОБА_4, перебуваючи у трудових відносинах з вказаним підприємством, був уражений електрострумом та отримав тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого йому було ампутовано верхні кінцівки та встановлена І група інвалідності по загальному захворюванню (рішення МСЕК від 13 серпня 2004 року). Призначено передбачені законодавством платежі.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 08 грудня 2011 року в справі № 22ц-3032/11 встановлено факт нещасного випадку, що стався з позивачем 18 травня 2004 року при виконанні трудових обов'язків на території ТОВ «ЗЕФ «Вікон» таким, що пов'язаний з виробництвом та зобов'язано скласти відповідний акт. На виконання цього судового рішення був складений акт форми Н-5 від 17 квітня 2012 року, та акт № 1 від 17 квітня 2012 року форми Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.
Також, згідно з вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 жовтня 2012 року, який було змінено ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 12 лютого 2013 року, встановлено, що ОСОБА_5, як генеральний директор ТОВ ЗЕФ «Вікон», неналежно виконував свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, у зв'язку з чим останній був визнаний винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України (службова недбалість).
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, вірно виходив із того, що хоча бездіяльність призвела до тяжких наслідків, однак ці наслідки сталися внаслідок нещасного випадку на виробництві при виконанні позивачем трудових обов'язків, у зв'язку з чим належні до сплати платежі підлягають стягненню у порядку, встановленому законодавством, що регулює відповідні правовівідносини.
За таких обставин заявлена до стягнення сума саме з відповідача, є безпідставною.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Отже, оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє через представника ОСОБА_6, відхилити.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 25 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
А.О. Леванчук М.А. Макарчук Т.О. Писана