11 вересня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А.,
суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М., Матвєєвої О.А., Маляренка А.В, -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Управління житлово-комунального господарства Івано-Франківського міськвиконкому, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання свідоцтва про право власності недійсним та реєстрації місця проживання незаконною, зобов'язання вчинити дії щодо приватизації квартири, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу судді апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2013 року,
У червні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом про визнання свідоцтва про право власності на житло від 18 вересня 1998 року недійсним та реєстрації місця проживання відповідачів у квартирі АДРЕСА_1 незаконною, зобов'язання вчинити дії щодо приватизації квартири.
Позивач посилалася на те, що своєї згоди, як основного квартиронаймача, на реєстрацію у квартирі АДРЕСА_1, своєї дочки ОСОБА_7 та онуки ОСОБА_8, вона не надавала, станом на 1 червня 1996 року у квартирі мешкала та була зареєстрована лише вона.
Позивач вважала, що квартира приватизована з порушенням норм чинного законодавства, а тому свідоцтво про право власності на житло від
18 вересня 1998 року слід визнати недійсним.
У процесі розгляду справи позивач також просила про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
ОСОБА_6, не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернулася із скаргою до апеляційного суду.
Ухвалою судді апеляційного суду Івано-Франківської області від
23 квітня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 лютого
2013 року визнано неподаною й повернуто заявнику.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу, постановлену судом апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, із направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Визнаючи апеляційну скаргу неподаною та повертаючи її ОСОБА_6, суддя апеляційного суду виходив із того, що заявником у наданий строк не були усунуті недоліки, зазначені в ухвалі суду від 10 квітня 2013 року.
Проте такий висновок судді апеляційного суду не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати судового збору застосовуються положення статті
121 цього Кодексу.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною та повертається позивачеві.
Цивільний процесуальний кодекс України не передбачає форми усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки головним є їх усунення.
З матеріалів справи та доводів касаційної скарги убачається, що ОСОБА_6 у визначений суддею строк усунула недоліки апеляційної скарги, а саме
15 квітня 2013 року на адресу суду подала заяву, в якій на виконання вимог ухвали суду від 10 квітня 2013 року, зазначила ім'я всіх осіб які беруть участь у справі, вказала місце їх проживання, а також надала квитанцію
№ 171.92.1/12725 від 15 квітня 2013 року про оплату судового збору у розмірі 207 грн. 35 коп. (а.с. 151, 152).
Апеляційний суд залишив ці доводи та докази поза увагою й оцінкою.
Крім того, виходячи з принципу верховенства права, положень ст. ст.
21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом та положень ст. ст. 3, 15 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 4 ЦПК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу, очевидним стає висновок про пріоритетність права особи та судовий захист цивільних прав та інтересів, у тому числі шляхом оскарження дій і рішень.
З урахуванням наведеного, ухвала судді апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 342 ЦПК України, з передачею справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2013 року.
Керуючись ст. 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу судді апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2013 року скасувати, справу направити до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2013 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.А. Макарчук Судді: А.О. Леванчук Л.М. Мазур О.А. Матвєєва А.В. Маляренко