11 вересня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Макарчука М.А.,
суддів: Леванчука А.О. Маляренка А.В.
Мазур Л.М Матвєєвої О.А.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення від права спадкування,
за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 30 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 червня 2013 року,
У червні позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про усунення від права спадкування, в якому зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина після смерті його батька ОСОБА_5 Спадкоємцями є відповідачка - мати померлого та він. Вказує на те, що відповідачка у трирічному віці залишила його батька на виховання бабусі ОСОБА_6 і з цих підстав вважає, що вона ухилялася від утримання спадкодавця і тому має бути усунена від спадкування.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 30 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 червня 2013 року, позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано ОСОБА_4 такою, що ухилялася від виконання обов'язків щодо утримання свого сина ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір 107 грн 30 коп.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 30 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 червня 2013 року скасувати, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд вважав, а апеляційний суд погодився з таким висновком, що відповідачка як мати ухилялася від утримання спадкодавця в малолітньому віці.
Проте повністю погодитися з таким висновком не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Місцевим судом встановлено і не заперечується в касаційній скарзі, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадкоємцями по закону є ОСОБА_4 - мати померлого, та ОСОБА_3 - син померлого.
Судом також встановлено, що в неповнолітньому віці спадкодавець проживав не з відповідачкою, а з бабусею - ОСОБА_6
Заперечуючи проти позову, відповідачка вказувала на те, що питання про визначення місця проживання її сина та про його утримання у неповнолітньому віці вирішувалася нею та ОСОБА_6 спільно.
Вказувала на те, що утримання спадкодавця здійснювалося нею зокрема і шляхом направлення грошових переказів, і що її мати жодних вимог з цього питання до неї не пред'являла.
Згідно з ч. 3 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
Зважаючи на заявлені вимоги і підстави звернення до суду та на заперечення відповідачки, предметом доказування у цій справі є не місце проживання спадкодавця у неповнолітньому віці, а обставини про ухилення матері від утримання неповнолітнього сина.
Між тим, із змісту рішення місцевого суду вбачається, що суд першої інстанції виходив лише із факту проживання спадкодавця з малолітнього віку із бабусею ОСОБА_6 і взагалі не досліджував підстави передачі відповідачкою свого сина - ОСОБА_5 на виховання своїй матері - ОСОБА_6 Не з'ясовував суд і правовідносини, які склалися між відповідачкою та її матір'ю з питань утримання спадкодавця, і зокрема, яким чином ОСОБА_4 і ОСОБА_6 вирішували питання щодо участі відповідачки в утриманні ОСОБА_5
Поклавши в основу судового рішення дані про трудову діяльність відповідачки та покази свідків про особу спадкодавця у повнолітньому віці, місцевий суд в порушення вимог ст. 212 ЦПК України не дав цим доказам правової оцінки на предмет їх належності і допустимості з огляду на підстави звернення до суду і заявлені вимоги та належним чином не перевірив заперечень відповідачки. При цьому на порушення вимог ст. ст. 5, 11 ЦПК України місцевий суд вийшов за межі предмета доказування у цій справі і вдався до характеристики поведінки відповідачки в судовому засіданні свої висновки з цього питання поклав в основу свого рішення.
Апеляційний суд всупереч вимог ст. 303 ЦПК України не звернув уваги на порушення місцевим судом вимог ст. ст. 179, 212 ЦПК України і сам належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги про недоведеність позовних вимог, а подані позивачем докази - на предмет їх належності і допустимості.
Оскільки суди належним чином не дослідили доказів, якими позивач доказував заявлені вимоги, не перевірили заперечення відповідача, на які він посилався, то судові рішення з огляду на вимоги ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до місцевого суду.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду і цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 30 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 червня 2013 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до місцевого суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Макарчук М.А.
Судді: Леванчук А.О.
Мазур Л.М.
Маляренко А.В.
Матвєєва О.А.