Ухвала
іменем україни
11 вересня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Савченко В.О., Висоцької В.С., Фаловської І.М.,-
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про реальний поділ нежитлових приміщень за касаційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 12 лютого 2013 року,
У березні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про реальний поділ нежитлових приміщень.
Зазначала, що вона та ОСОБА_5 є співвласниками нежитлового приміщення АДРЕСА_1, кожному з них належить по Ѕ частині вказаного приміщення.
Посилаючись на те, що між ними виникають суперечки з приводу користування спірним майном та оплати комунальних послуг, у добровільному порядку вирішити таке питання вони не можуть, ОСОБА_4 просила позов задовольнити та здійснити реальний поділ спірних приміщень відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 26 листопада 2012 року позов задоволено частково, проведено поділ нежилих приміщень, що розташовані по АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 258 від 18 серпня 2009 року, варіант №2.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 12 лютого 2013 року зазначене рішення районного суду скасовано й реальний поділ спірного приміщення проведено відповідно до варіанту № 3 висновку № 45 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 30 липня 2012 року. Виділено у користування ОСОБА_4 нежилі приміщення загальною площею 271 кв.м, а ОСОБА_5 - нежилі приміщення загальною площею 271, 60 кв.м.
Для здійснення такого розподілу зобов'язано співвласників здійснити наступні переобладнання: розділити приміщення зали 18 площею 308, 60 кв.м на два приміщення площею 225, 45 кв.м та 83, 15 кв.м, улаштувати перегородку; розділити приміщення тамбура 16 площею 3, 7 кв.м на два приміщення площею по 1, 85 кв.м, улаштувати перегородку; улаштувати додаткові виходи, відповідно до п.8.5 ДБН В.2.2.-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі» на базі існуючих віконних отворів; обладнати приміщення самостійними системами електропостачання, каналізації, водопостачання та опалення.
Зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 усі зазначені перепланування та переобладнання здійснювати на підставі дозволу на виконання будівельних робіт, на підставі затвердженої у встановленому порядку проектної документації.
У іншій частині рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_6 просять рішення апеляційного суду скасувати, і залишити в силі помилково скасоване рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обраний варіант поділу спільного приміщення відповідно до висновку повторної експертизи найбільш відповідає розмірам ідеальних часток сторін та даним, які вказані у правовстановлюючих документах.
Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.
Суд апеляційної інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин й вірно застосував положення норм матеріального права, й оцінивши усі забрані у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для реального поділу спірного нежилого приміщення відповідно до варіанту № 3 висновку № 45 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 30 липня 2012 року
Доводи скарги та матеріали витребуваної скарги не свідчать про те, що апеляційним судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Таким чином, оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.
Рішення апеляційного суду Полтавської області від 12 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Савченко В.О.
Висоцька В.С.
Фаловська І.М.