іменем україни
11 вересня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С. Гримич М.К.
Савченко В.О. Фаловської І.М.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства «Лізінг інформаційних технологій» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 квітня 2013 року,
У липні 2012 року приватне акціонерне товариство «Лізінг інформаційних технологій» (далі - ПрАТ «Лізінг інформаційних технологій») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов договору фінансового лізингу від 01 серпня 2011 року передало ОСОБА_3 в лізинг мобільний телефон Nokia Х6 8GB Azure вартістю 2 445 грн. На забезпечення виконання умов договору лізингу товариство 03 серпня 2011 року уклало з ОСОБА_4 договір поруки. У порушення умов договору фінансового лізингу відповідачі заборгованість не погасили. Враховуючи викладене та з урахуванням уточнень позовних вимог, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 5 415 грн. 41 коп.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 19 лютого 2013 року позов ПрАТ «Лізінг інформаційних технологій» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПрАТ «Лізінг інформаційних технологій» заборгованість за невиконання договірних зобов'язань у розмірі 3 600 грн. В іншій частині позову відмовлено. Розподілено судові витрати.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15 квітня 2013 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, й направити справу на розгляд до апеляційного суду.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявником без поважних причин пропущено строк на апеляційне оскарження. Суд апеляційної інстанції послався на те, що ОСОБА_3 була присутня на судовому засіданні при оголошенні вступної та резолютивної частини рішення, а тому без поважних причин пропустила строк апеляційного оскарження на 20 днів.
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно з ч. 1 ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦПК України рішення суду або його вступна та резолютивна частини проголошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду.
Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні 19 лютого 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З апеляційною скаргою позивач звернувся 21 березня 2013 року, тобто поза межами строку, встановленого законом.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Валківського районного суду Харківської області від 19 лютого 2013 року, відповідачка посилалася на те, що повний текст цього рішення було їй надіслано лише 26 лютого 2013 року, а отримано 11 березня 2013 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 222 ЦПК України копії повного рішення суду видаються особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення, особам, які брали участь у справі і були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення видаються копії судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин.
Усупереч вказаним вимогам закону в матеріалах справи відсутні докази того, що в судовому засіданні 19 лютого 2013 року сторонам були видані копії судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин.
Отже, зазначені обставини повинні бути враховані апеляційним судом при розгляді поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Крім того, апеляційний суд не взяв до уваги те, що сама по собі присутність сторони чи її представника під час проголошення вступної та резолютивної частин рішення і отримання їх копії не є безумовною підставою для відмови у поновленні строку на апеляційне оскарження, оскільки відсутність у сторони повного тексту рішення унеможливлює мотивування апеляційної скарги, що є її обов'язковим елементом відповідно до вимог ст. 295 ЦПК України.
За таких обставин, у силу п. 2 ст. 342 ЦПК України судове рішення не може вважатися законним та підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для вирішення процесуального питання у відповідності до вимог ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 квітня 2013 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
М.К. Гримич
В.О. Савченко
І.М. Фаловська