Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів Швеця В.А., Квасневської Н.Д.
за участю прокурора Вергізової Л.А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 05 вересня 2013 року справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 09 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 15 січня 2013 року.
Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 09 листопада 2012 року ОСОБА_5 відмовлено у відновленні строку на апеляційне оскарження вироку Жовтневого районного суду м. Луганська від 29 серпня 2011 року та його апеляцію визнано такою, що не підлягає розгляду.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 15 січня 2013 року постанову суду першої інстанції залишено без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення і матеріали справи направити на новий судовий розгляд з підстав істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону. Посилається на те, що суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності, не повідомивши належним чином про час та дату її розгляду, в зв'язку з чим про постановлення вироку він дізнався значно пізніше, що призвело до пропуску строку на його апеляційне оскарження. Не погоджується з посиланням суду у постанові про направлення йому відповідних повісток, оскільки в матеріалах справи відсутнє підтвердження коли і у який спосіб це було зроблено. Вказує, що зазначене порушення залишилось поза увагою апеляційного суду, який на думку потерпілого, передчасно дійшов висновку про законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка вважала, що судові рішення слід залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 3 статті 349 КПК України 1960 року, яка визначає порядок і строки апеляційного оскарження встановлено, що апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. Пропущений строк може бути відновлений у випадку, передбаченому ст. 353 КПК України 1960 року, тобто за клопотанням особи, яка має право на оскарження постанови, до суду, який його постановив.
Вирок Жовтневого районного суду м. Луганська, яким засуджено ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України було постановлено 29 серпня 2011 року (а.с. 184).
ОСОБА_5, будучи постановою слідчого від 27 квітня 2011 року визнаним потерпілим по справі (а.с. 54), не погодившись з зазначеним вироком, про який дізнався лише після отримання відповіді на його запит до районного суду від 30 серпня 2012 року (а.с. 193), подав апеляцію до суду, в якій ставив питання про відновлення строку на апеляційне оскарження (а.с. 192), однак постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 09 листопада 2012 року йому відмовлено у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку. В обґрунтування прийнятого рішення, суд послався на те, що в матеріалах справи наявні повістки про виклик потерпілого в судові засідання, однак він, будучи таким чином належно повідомленим про час та дату судових засідань, на них не з'являвся.
Між тим, з наведеними висновками суду колегія суддів погодитись не може, оскільки в справі хоч і наявні копії листів на адресу ОСОБА_5 про дату та час розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (а.с. 175, 179), однак будь-які відомості щодо направлення зазначених повідомлень вказаним у них адресатам - відсутні.
Тому, колегія суддів приходить до висновку, що потерпілий ОСОБА_5 таким чином був позбавлений можливості реалізувати свої права в суді, передбачені ст. 267 КПК України 1960 року, що в подальшому і призвело до пропуску строку на апеляційне оскарження вироку суду.
Про вказані порушення зазначав ОСОБА_5 і в апеляційній скарзі, проте суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, передчасно дійшов висновку про безпідставність її доводів.
За таких обставин, на думку колегії суддів, суди першої й апеляційної інстанцій, вирішуючи питання про відсутність підстав для відновлення пропущеного потерпілим строку на апеляційне оскарження вироку суду допустили такі порушення кримінально-процесуального закону, які відповідно до ч. 1 ст. 370, п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року слід визнати істотними, в зв'язку з чим постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувавши вищевикладені обставини, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 394 - 398 КПК України 1960 року та п. п. 11, 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів,
касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 задовольнити.
Постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 09 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 15 січня 2013 року скасувати і справу направити на новий судовий розгляд.
М.Ф. Пойда В.А. Швець Н.Д. Квасневська