Ухвала
іменем україни
11 вересня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Савченко В.О., Висоцької В.С., Фаловської І.М.,-
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, управління Держкомзему у м. Херсоні, третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання договору дарування удаваним та визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 5 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 22 травня 2013 року,
У травні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 управління Держкомзему у м. Херсоні про визнання договору дарування удаваним та визнання права власності.
Зазначав, що перебував з відповідачкою ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі, під час якого ними було придбано у ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0472 га, що розташована на території Херсонської міської ради, проте згодом дізнався, що між відповідачами було укладено не договір дарування замість договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки.
Посилаючись на те, що ОСОБА_5 намагається здійснити відчуження спірної земельної ділянки без його згоди, а також відмовляється добровільно вирішити питання про поділ спільного майна подружжя, ОСОБА_4 просив визнати договір дарування землі визнати удаваним та визнати що 18 травня 2001 року між відповідачами було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого покупцями є він та ОСОБА_5, визнати за ним право власності на Ѕ частину зазначеної земельної ділянки.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 5 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 22 травня 2013 року, позов задоволено. Визнано договір дарування земельної ділянки для ведення садівництва площею 0, 0 472 га, що знаходиться на території Херсонської міської ради, укладений 18 травня 2001 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - удаваним правочином.
Визнано, що 18 травня 2001 року ОСОБА_6 було вчинено договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення садівництва площею 0, 0 472 га, що знаходиться на території Херсонської міської ради, за яким покупцями зазначеного майна є ОСОБА_5 та ОСОБА_4.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину земельної ділянки для ведення садівництва площею 0, 0 472 га, що знаходиться на території Херсонської міської ради, у садовому товаристві «Шляховик».
У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.
Судами попередніх інстанцій правильно визначено характер спірних правовідносин й вірно застосовані положення норм матеріального права.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 5 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 22 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Савченко В.О.
Висоцька В.С.
Фаловська І.М.