Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ:
головуючого Мороза М.А.,
суддів: Крижановського В.Я., Дембовського С.Г.,
за участю прокурора Матюшевої О.В.,
розглянула в судовому засіданні 05 вересня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 13 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 18 січня 2013 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України,
судиму вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05 вересня 2012 року за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 8600 грн, за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин, що на підставі ч. 3 ст. 72 КК України постановлено виконувати самостійно,
засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначено за попереднім вироком, більш суворим покарання, призначеним за цим вироком, остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки, якщо вона протягом цього строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов'язки, передбачені пунктами 3, 4 ст. 76 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України призначене ОСОБА_1 покарання за вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05 вересня 2012 року у виді штрафу в розмірі 8600 грн, за сукупністю злочинів складанню не підлягають і постановлено виконувати самостійно.
Вироком суду також вирішено долю речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 18 січня 2013 року апеляцію прокурора залишено без задоволення. В порядку ст. 365 КПК України 1960 року вирок суду першої інстанції змінено: виключено з мотивувальної та резолютивної частин вироку посилання суду на те, що відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України призначене ОСОБА_1 покарання за вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05 вересня 2012 року у виді штрафу в розмірі 8600 грн, за сукупністю злочинів складенню не підлягає і виконується самостійно. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винною і засуджено за те, що вона 16 серпня 2012 року біля 22-ї год., будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись поблизу будинку № 12 по вул. Ковельській в м. Володимир-Волинському Волинської області, переслідуючи корисливий мотив та реалізуючи раптово виниклий умисел на заволодіння чужим майном, після здійснення телефонного дзвінка з мобільного телефону, що був наданий їй потерпілою ОСОБА_2, повторно, таємно, заволоділа цим телефоном, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 260 грн.
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи кваліфікації дій та обґрунтованості засудження ОСОБА_1, ставить питання про скасування судових рішень щодо неї з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме ч. 4 ст. 70 КК України, що у наслідку призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої, внаслідок м'якості.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості засудженої ОСОБА_1 у злочині, за який її засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на наведених у вироку доказах, які судом належно досліджені та оцінені.
Подія злочину, доведеність винуватості та правильність кваліфікації злочинних дій засудженої за ч. 2 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не заперечується.
Доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону, а саме ч. 4 ст. 70 КК України, що призвело у наслідку до призначення покарання, яке не відповідає тяжкості скоєного та особі засудженої внаслідок м'якості, є обґрунтованими.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України та роз'яснень, які містяться у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» у разі, коли особа, яку за попереднім вироком було звільнено від відбування покарання з випробуванням, до постановлення вироку у першій справі вчинила інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається і в такому випадку кожний вирок виконується самостійно.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винною і засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України із призначенням їй за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю вироків призначеним покаранням за цим вироком, суд першої інстанції поглинув призначене покарання за попереднім вироком, а вже після цього звільнив від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України, чим допустив неправильне застосування кримінального закону, що призвело у наслідку до призначення покарання, яке не відповідає тяжкості скоєного та особі засудженої внаслідок м'якості.
За таких обставин, оскільки вказані порушення може усунути апеляційний суд, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно прийняти законне й обґрунтоване рішення та призначити покарання відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 18 січня 2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Судді:
_________________ ___________________ ________________
М.А. Мороз В.Я. Крижановський С.Г. Дембовський