ун. № 759/12538/13-ц
пр. № 2/759/5272/13
12 вересня 2013 року
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Мазур І.В.
при секретарі Сіряченко Я.В.
з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника відповідача Ковальчук Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві про визнання дій неправомірними, звільнення майна з-під арешту та скасування постанови про накладення арешту,
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ВДВС Святошинського районного управління юстиції м. Києва про звільнення з-під арешту майна, яке належить їм на праві власності, в т.ч. і звільнення з під арешту квартири АДРЕСА_1 яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 Просили суд визнати неправомірними дії ВДВС Святошинського РУЮ у м.Києві щодо накладення арешту, усунути порушення , зобов'язати державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м.Києві зняти арешт.
Вимоги обґрунтовують тим, що постановою №1137 від 6.09.2000 року державним виконавцем ДВС у Ленінградському районі м. Києва було накладено арешт на все їх майно у зв'язку з наявністю заборгованості сплаті штрафів по 58грн. з кожного на користь Управління Справ захисту прав споживачів, яке на сьогоднішній день не існує. Зазначені штрафи вони сплатили ще 13 років тому, про накладення арешту дізналися лише в липні 2013року, коли вирішили продати належну їм квартиру.
Позивачі у судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечувала, в частині зняття арешту просила постановити рішення на розсуд суду, посилаючись на те, що ВДВС Святошинського РУЮ в м.Києві арешт на майно позивачів не накладало, а тому не може бути відповідальним за дії державного виконавця ДВС Ленінградського району м.Києва.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані суду письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У судовому засіданні встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 є позивач ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу квартири від 1998року.
Із матеріалів справи також вбачається, що на майно позивачів, в т.ч. і на вказану квартиру накладено арешт, згідно постанови ДВС Ленінградського районного управління юстиції м. Києва в порядку виконання стягнення штрафів з кожного із позивачів в розмірі по 58грн, що підтверджується і відомостями з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 4.07.2013року./а.с.12,14/
На теперішній час вищезазначене виконавче провадження знищено, питання щодо зняття арешту не вирішено та не може бути вирішено ВДВС про що останній зазначає у своїй відповіді позивачам від 19.07.2013 року за №В/8./а.с.11/
Задля з'ясування всіх можливо-наявних виконавчих листів та певних обов'язків по їх виконанню у ВДВС Святошинського районного управління юстиції м.Києва щодо позивачів, ВДВС було зроблено відповідний запит, згідно пояснень представника відповідача останній суду повідомив, що будь які виконавчі документи стосовно позивачів на виконанні не перебувають, що також береться судом до уваги.
Згідно ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
З моменту арешту пройшло 13 років, будь-яких вимог позивачам щодо непогашення ними штрафів не пред'являлося.
Отже, у судовому засіданні встановлено, що арешт накладений на майно позивачів, в т.ч. на квартиру АДРЕСА_1 відповідачем не знято за відсутності виконавчого провадження на виконанні, за яким таке накладення відбувалось та будь-якого іншого, яке б могло бути підставою для такого накладення.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх відповідне задоволення в частині звільнення всього майна, в т.ч. і вказаної квартири з-під арешту.
Щодо скасування постанови про накладення цього арешту, то як встановлено вище вона, як і все виконавче провадження вже знищенні, а її дія згідно вирішення питання щодо звільнення квартири АДРЕСА_1 з-під арешту передбачається припиненою. Крім того, відсутні відповідні правові норми щодо її скасування при вказаних обставинах та з урахуванням того, що постанову про накладення арешту ВДВС Святошинського РУЮ у м.Києві не виносило, будь-якого відношення до виконавчого провадження в цій частині немає. У зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги , а також в частині позовних вимог щодо визнання неправомірними дій ВДВС Святошинського РУЮ у м.Києві неправомірними, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11-16, 317, 319, 321 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 3, 10, 57, 58, 60, 61, 88, 213 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Звільнити з-під арешту все майно, яке належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, в т.ч. і квартиру АДРЕСА_1 яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1, накладений постановою державного виконавця ДВС Ленінградського районного управління юстиції м.Києва №1137 від 6.09.2000року.
В іншій частині позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: