"11" вересня 2013 р. м. Київ К/800/35221/13
Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Кошіля В.В., Моторного О.А.,
за участю секретаря Стоцького О.І.,
представника позивача Сурника С.М.,
представника відповідача-1 Чирикіної Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2013 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року
у справі № 805/1982/13-а
за позовом публічного акціонерного товариства «Авдіївський завод металевих конструкцій» (далі - позивач, ПАТ «АЗМК»)
до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі - відповідач-1, Ясинуватська ОДПІ),
до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі - відповідач-2, ГУДКС України у Донецькій області),
та Управління Державної казначейської служби України у м. Авдіївці Донецької області (далі - відповідач-3, УДКС України у м. Авдіївці Донецької області)
про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів, -
ПАТ «АЗМК» звернулось у лютому 2013 до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача-1 від 07.02.2013 року № 0000031501, стягнути бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по декларації за травень 2012 року в загальному розмірі 2 858 915,00 грн шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.02.2013 року № 0000031501, стягнуто з Державного бюджету на користь позивача бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по декларації за травень 2012 року у сумі 2 858 915,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету на користь ПАТ «АЗМК» судові витрати у сумі 2362,82 гривні.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач-3 подав до суду заяву про приєднання до касаційної скарги відповідача-1, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Відповідач-2 заяву про приєднання до касаційної скарги відповідача-1 або заперечень на касаційну скаргу до суду не надав.
З наданих відповідачем-1 документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання відповідача-1 про заміну його правонаступником Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є юридичною особою, платником ПДВ, перебуває на податковому обліку у Ясинуватської ОДПІ.
Позивачем подана податкова декларація з ПДВ від 18.05.2012 року за квітень 2012 року із відповідними додатками, у якій у рядку 12.1 «обсяг придбання, податок на додану вартість сплачений митним органам» обсяг придбання (без податку на додану вартість) зазначена сума 3 363 133,00 грн., податковий кредит - 672 627,00 грн., у рядку 19 «від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду» - 2 875 506,00 грн.; у рядку 20.2 «зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту» - 2 875 506,00 грн. До вказаної податкової декларації також наданий реєстр виданих та отриманих податкових накладних за звітний (податковий) період квітень 2012 року.
19.06.2012 року позивачем надана податкова декларація з ПДВ вх. № 9034541622 за травень 2012 року із відповідними додатками, у якій у рядку 21 «залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» зазначена сума - 2 875 506,00 грн.; у рядку 22 «залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду - 2 875 506 грн.; у рядку 23 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» - 2 858 915,00 грн. та у рядку 23.1 «на рахунок платника у банку» - 2 858 915,00 грн.
Згідно додатку 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)» до вказаної податкової декларації у графах 3, 4 зазначена сума 2 858 915,00 грн. Згідно додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)» визначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 2 858 915,00 грн. У додатку 4 «Заява про повернення бюджетного відшкодування (Д4)» визначена сум 2 858 915,00 грн. До вказаної податкової декларації також наданий реєстр виданих та отриманих податкових накладних за звітний (податковий) період травень 2012 року.
26.06.2012 року позивачем поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2012 року.
08.08.2012 року відповідачем-1 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка, за результатами якої складений акт за № 549/1600/00130636 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій» код ЄДРПОУ 00130636 бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленої на рахунок платника банку за травень 2012 року», у якому зазначено, що позивачем було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2012 року на суму 2 858 915,00 грн. та занижено від'ємне значення у сумі 2 858 915,00 грн.
Позивачем надані заперечення на вказаний акт перевірки.
18.09.2012 року позивачем наданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2012 року із відповідними додатками, яким позивач зняв із відшкодування заявлену ним суму ПДВ у розмірі 2 858 915,00 грн.
03.01.2013 року позивачем наданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період січень 2013 року, звітний (податковий) період, за який виправляються помилки травень 2012 року, у якому у рядку 23.1 (Д3, Д4) «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» зазначив суму 2 858 915,00 грн. До вказаного уточнюючого розрахунку також наданий додаток 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)» у якому у графах 3, 4 визначена сума у розмірі 2 858 915,00 грн., додаток 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)» із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 2 858 915,00 грн. та додаток 4 «Заява про повернення бюджетного відшкодування (Д4)» на суму 2 858 915,00 грн.
Таким чином, позивачем до бюджетного відшкодування заявлено суму ПДВ по декларації за травень 2012 року у розмірі 2 858 915,00 грн.
21.01.2013 року відповідачем-1 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за наслідками якої складений акт № 22/15-211-1//00130636 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій» код ЄДРПОУ 00130636 бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленої на рахунок платника у банку за травень 2012 року».
Згідно висновків вказаного акту встановлено порушення позивачем абз. 3 п. 198.3. ст. 198 та абз. а). п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тобто завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2012 року на 2 858 915,00 грн. та порушення позивачем п.п. 4.6.5., 4.6.6. п. 4.6. р. 5 Порядку заповнення декларації, встановленого наказом Мінфіну України від 25.11.2011 року № 1492, тобто занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - рядок 24 за травень 2012 року на 2 186 288,00 грн. Позивачем до вказаного акту перевірки були надані заперечення від 28.01.2013 року за № 568, які залишені без задоволення.
На підставі акту перевірки від 21.01.2013 року згідно п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58., п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78, п. 200.11 ст. 200 ПК України відповідачем-1 було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 07.02.2013 року № 0000031501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 2 858 915,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% у сумі 1 429 457,50 грн.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що з акту перевірки від 21.01.2013 року вбачається наступне.
Фактичний вид діяльності позивача - виробництво металевої продукції. Позивач забезпечений власними виробничими потужностями, а саме: цех по виготовленню нестандартного обладнання, цех по виготовленню металоконструкцій та цех по виготовленню металевих опор. Має офісні та складські приміщення, трудові ресурси.
Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у квітні 2012 року з сумою 2 858 915,00 грн. є: здійснення експортних операцій за квітень 2012 року на суму 6 410 716,00 грн. - вивезення металевих конструкцій за межі митної території України, які оподатковуються за ставкою « 0»% та імпортні операції - поставка обладнання, сума ПДВ сплачена митним органам у квітні 2012 року склала 672 627,00 грн.
Станом на 01.01.2013 року за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, не встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту за квітень-травень 2012 року податкових накладних не зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних. Перевіркою не виявлена наявність правових відносин позивача із платниками, установчі документи, первинні та інші документи яких у судовому порядку визнані недійсними, серед постачальників суб'єктів господарювання, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов'язання, здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами. Станом на 21.01.2013 року серед постачальників не виявлено платників, якими надано ризиковий кредит.
Позивачем укладено контракт від 25.03.2011 року № 1103UA з нерезидентом Bisol S.p.A. (Італія) на поставку обладнання (агрегат для гарячого цинкування, що складається з окремих елементів) із додатками, загальна сума контракту - 4 380 000,00 євро, умови постачання FCA м.Пьеве-ди-Солиго, Італія.
На виконання контракту у квітні 2012 року позивачем отримано 4 комплекти ванни травлення на загальну суму 3 363 133,00 грн., ПДВ 672 626,60 грн. відповідно до ВМД від 19.04.2012 року № 700140000/2012/007205, 700140000/2012/007207, 700140000/2012/007208, 700140000/2012/007210 кожна на суму 840 783,26 грн., у т.ч. ПДВ 168 156,65 грн.
У порушення абз.3 п. 198.3. ст. 198 ПК України позивачем не надано до перевірки підтверджуючих первинних документів щодо використання в господарській діяльності обладнання, отриманого від Bisol S.p.A. за зазначеним контрактом.
Сума ПДВ сплачена митним органам у квітні 2012 року та віднесена по рядку 12.1. податкової декларації за квітень 2012 року за вказаний товар по зазначеним ВМД склала 672 627,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 672 627,00 грн.
В порушення абз.а). п. 200.4. ст. 200 ПК України позивачем по рядку 23.1 уточнюючого розрахунку суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (вх. № 9000008552 від 03.01.2013 року) за травень 2012 року завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 2 858 915,00 грн., у т.ч. як сума ПДВ, що фактично не підтверджена підприємством первинними банківськими документами в оплату отриманих та сплачених товарів (робіт, послуг) за квітень 2012 року у розмірі 2 186 288,00 грн. та сума ПДВ сплачена митним органам при ввезені імпортного обладнання у квітні 2012 року, використання у господарській діяльності якого не підтверджено підприємством в ході проведенні перевірки у розмірі 672 627,00 грн.
Крім того, фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ із даними первинних документів та журналів ордерів по рахункам 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», не підтвердено факт сплати позивачем за поставлені у квітні 2012 року товари ( роботи, послуги), а підтверджують тільки факт сплати кредиторської заборгованості станом на 01.04.2012 року.
Позивачем не надано до перевірки первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують факт оплати, отриманих та сплачених у квітні 2012 року товари ( роботи, послуги) на суму ПДВ 2 186 288,00 грн. та сплачену митним органам у квітні 2012 року за поставлене обладнання на суму ПДВ 672 627,00 грн., використання якого у господарській діяльності ним не підтверджено. Загальна сума ПДВ, яка зазначена в гр.. 4 додатку 2 до податкової декларації з ПДВ за травень 2012 року становить 0 грн.
Судами встановлено, що з акту перевірки вбачається, що фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2012 року та із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів (робіт, послуг) загальна сума ПДВ складає 0 грн.
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.
Відповідно до ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку,зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Анаізуючи наведені норми, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями (дата подання митної декларації для митного оформлення). Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за відповідною ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями чи іншими документами. Платник податку може включити суму ПДВ у відповідному звітному періоді до податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за зазначений період суми податкових кредитів декларації сформовані за рахунок наступних контрагентів позивача, а саме: Публічне акціонерне товариство «Авдіївський завод Буддеталь», ТОВ «Компанія «АЛВІ», Приватне підприємство «Алекс-Дон», ТОВ «Алмаз Транс», Приватне акціонерне товариство «Артемівський машинобудівний завод «Вістек», ТОВ «Востокенергоконструкція», ТОВ «Гудман», Приватне акціонерне товариство «Донецький завод високовольтних опор», Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна», ТОВ «ДіПі Ейр Газ», ТОВ «Донецькій завод підіймально-транспортного устаткування», Донецька Торгово-промислова палата, Державне підприємство «Донецька залізниця», Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго», Мале підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, «Дослідне виробництво», ТОВ «Екон», ТОВ «Зонт», ТОВ «Компанія Ей Ен Сі», ТОВ «Контакт СВ», ТОВ «Меблева компанія України», ТОВ «Мега Дизайн», ТОВ «Метизтрейд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест - СМЦ», ТОВ «Омега», Приватне підприємство «Проектно-будівельна компанія «Опора», ТОВ «Паралель- М ЛТД», Приватне підприємство «Промекс -7», ТОВ «Профстрой», ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД», Дочірне підприємство «Сантехкомплект» Приватного акціонерного товариства «Сантехкомплект», ТОВ «НВП «Світ зварювання», S.p.A. Італія, ТОВ «Транс Систем Лоджистікс», ТОВ «Трейд-Стил», Державне підприємство «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи», ТОВ «Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування».
Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій належним чином оформленими первинними документами.
Крім того, судами попередніх інстанцій досліджені договори, згідно вимог яких позивач повинен постачати власну оцинковану продукцію та встановлено, що на теперішній час він не має можливості власними силами здійснювати оцинкування продукції та вимушений укладати договори із суб'єктами господарювання щодо оцинкування своєї продукції, зокрема з Приватним акціонерним товариством «Донецький завод високовольтних опор» та ТОВ «Мега-Дизайн». Позивачем було прийняте рішення щодо будування власного цеху гарячого цинкування та закупівлі необхідного обладнання, тобто обладнання від Bisol S.p.A. Введення в експлуатацію придбаного у Bisol S.p.A. обладнання дозволить позивачеві самостійно здійснювати вказані роботи щодо оцинкування.
Судами попередніх інстанцій були досліджені надані позивачем документи: дозвіл на виконання будівельних робіт № ДЦ 11512157232 від 05.09.2012 року, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, технічні характеристики обладнання від 22.09.2011 року, план-схема розміщення обладнання та встановлено, що отримане від Bisol S.p.A. обладнання придбано позивачем з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.
Відповідно до п. 206.1 ст. 206 ПК України під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.
Судами досліджено надане позивачем платіжне доручення № 4369 від 19.04.2012 року, отримувач - Східна митниця, на суму 900 00,00 грн., призначення платежу: «Попередня оплата за митне оформлення ВМД, згідно наказу ДМСУ від 20.07.2007 року № 615 без ПДВ», та встановлено, що ПДВ сплачений позивачем належним чином.
Згідно п.п. 14.1.18. п. 14.1. ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Таким чином, судами вірно зазначено, що податковий кредит за квітень 2012 року був позивачем зарахований до складу податкового кредиту за травень 2012 року.
У відповідності до вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Аналізуючи наведене, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина податкового кредиту, за якою суми ПДВ були фактично сплачені отримувачем постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України у попередніх та звітному податкових періодах.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які правомірно не прийняли до уваги посилання відповідача-1 на те, що надані позивачем до перевірки первині банківські документи лише підтверджують сплату ним кредиторської заборгованості станом на 01.04.2012 року, оскільки аналіз наданих позивачем платіжних доручень доводить, що позивачем кошти були перераховані у якості передплати, здійснювалась оплата за надані послуги, роботи та за отриманий товар і лише частково була сплачена кредиторська заборгованість.
Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктом 200.8. ст. 200 ПК України передбачено, що до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.
Пунктом 200.11. ст. 200 ПК України передбачено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Пунктом 200.12 ст. 200 ПК України визначено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно п. 200.13 ст. 200 ПК України встановлено, що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування або шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку, або шляхом оформлення (випуску) казначейського фінансового векселя (за згодою платника податків) протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Згідно пп. «б» п. 200.14 ст. 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.
З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, що позивач правомірно сформував податковий кредит за вказаними господарськими операціями у квітні 2012 року, у т. ч. частини податкового кредиту, що заявлена позивачем до бюджетного відшкодування, що також не спростовувалось відповідачем-1, сума бюджетного відшкодування визначена у відповідності до вказаних норм, відповідно висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам справи.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
Також, судами вірно зазначено, що пп. 4.6.5 п. 4.6 р. 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року за № 1490/20228 (надалі Порядок) встановлено, що платники, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (Д3) (додаток 3).
Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 декларації.
При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації), подають (Д4) (додаток 4).
Підпункт 4.6.6. п. 4.6. р. 5 Порядку передбачено, що залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).
З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанці, що відповідач-1 безпідставно встановив порушення позивачем вказаних положень Порядку.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 07.02.2013 року № 0000031501 та стягнення з Державного бюджету на користь ПАТ «АЗМК» судових витрати у сумі 2362,82 гривні, було порушено норми матеріального та процесуального права.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 07.02.2013 року № 0000031501 та стягнення з Державного бюджету на користь ПАТ «АЗМК» судових витрати у сумі 2362,82 гривні.
Щодо вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2 858 915,00 гривень, то колегія суддів зазначає наступне.
Позивачем до закінчення касаційного розгляду до Вищого адміністративного суду України подана заява про відмову від адміністративного позову в частині стягнення з Державного бюджету на користь позивача бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за травень 2012 року у сумі 2 858 915,00 гривень.
Відповідно до ст. 219 Кодексу адміністративного судончиства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статтей 112 і 113 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом, провадження у справі підлягає закриттю.
Згідно з ч. 1 ст. 228 цього Кодексу суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Судова колегія Вищого адміністративного суду України розглянувши заяву позивача про часткову відмову від адміністративного позову, керуючись приписами ст. 157 та ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне задовольнити зазначену заяву та прийняти відмову від позову.
У зв'язку з чим, відповідно до вимог зазначених процесуальних норм, суд касаційної інстанції дійшов висновків про наявність підстав для скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2013 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року у справі № 805/1982/13-а в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету на користь позивача бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за травень 2012 року у сумі 2 858 915,00 гривень та закриття провадження у справі в цій частині.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 157, 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -
Замінити Ясинуватську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби її правонаступником Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області.
Касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.
Заяву публічного акціонерного товариства «Авдіївський завод металевих конструкцій» про часткову відмову від адміністративного позову у справі № 805/1982/13-а - задовольнити.
Прийняти часткову відмову від адміністративного позову у справі № 805/1982/13-а публічного акціонерного товариства «Авдіївський завод металевих конструкцій».
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року у справі № 805/1982/13-а скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету на користь позивача бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за травень 2012 року у сумі 2 858 915,00 гривень та провадження у справі в цій частині закрити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року у справі № 805/1982/13-а в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 07.02.2013 року № 0000031501 та стягнення з Державного бюджету на користь ПАТ «АЗМК» судових витрати у сумі 2362,82 гривні - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова
Судді: В.В. Кошіль
О.А. Моторний