"05" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/83953/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Мойсюка М.І.,
Олексієнка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області про визнання неправомірним рішення про відмову у призначенні пенсії та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Арцизького районного суду Одеської області від 23 лютого 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року, -
У липні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області про визнання неправомірним рішення про відмову у призначенні пенсії та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах.
Постановою Арцизького районного суду Одеської області від 23 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у підтвердженні стажу роботи ОСОБА_3 та рішення Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області про відмову ОСОБА_3 в призначенні пільгової пенсії за віком (згідно протоколу № 1031 від 19 березня 2010 року). Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області призначити ОСОБА_3 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п. «в» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. «в» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 грудня 2009 року ОСОБА_3 досягнув 55 річного віку та 01 лютого 2010 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.
Згідно записів трудових книжок ОСОБА_3 та архівних довідок, загальний стаж роботи позивача становить більш як 25 повних років, з яких 21 рік на посаді тракториста на протязі повного польового періоду.
Рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області від 25 лютого 2010 року № 2, позивачу було відмовлено у підтвердженні стажу роботи на посаді тракториста-машиніста з 01 липня 1973 року по 31 грудня 1973 року, з 01 січня 1977 року по 31 грудня 1979 року, з 01 січня 1977 року по 31 грудня 1979 року, з 01 січня 1982 року по 31 грудня 1999 року відповідно до п. «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
На підставі рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області від 25 лютого 2010 року № 2, Управлінням Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області 19 березня 2010 року було прийнято про відмову ОСОБА_3 в призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю пільгового стажу роботи та умов передбачених п. «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України № 7 від 20 січня 1992 року «Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам-машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства», при зверненні тракториста-машиніста за призначенням пенсії на пільгових умовах адміністрація (правління) господарства подає в органи соціального забезпечення довідку про стаж роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення.
З додатку до цього роз'яснення, яким встановлено форму такої довідки, вбачається, що в ній повинно бути зазначено періоди роботи трактористом-машиністом та те, що він був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві або на протязі календарного року в тваринництві, і вказано, що зазначені періоди роботи зараховуються до стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення згідно з пунктом «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та на підставі яких документів видана довідка.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Положенням ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідають п. п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року з послідуючими змінами.
Пунктом 20 вказаного Порядку передбачає, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном.
Крім того, пунктом 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше 2 свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, що згідно архівних довідок від 16 листопада 2009 року № С-874, від 01 грудня 2009 року №С-938 та записами у трудовій книжці підтверджується стаж роботи позивача з 01 липня 1973 року по 31 грудня 1973 року, з січня 1977 року по 31 грудня 1979 року, з 01 січня 1982 року по 31 грудня 1999 року на посаді тракториста-машиніста на протязі повного польового періоду.
Вказані обставини підтверджено показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
Посилання відповідача на те, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції безпідставно послався на покази свідків, колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки.
Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Отже, трудова книжка, архівні довідки та пояснення свідків є доказами у розумінні статті 69 КАС України, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, оскільки, відповідачами не було надано доказів щодо правомірності прийняття спірних рішень, то суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Арцизького районного суду Одеської області від 23 лютого 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: