"05" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/16273/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Мойсюка М.І.,
Олексієнка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про зобов'язання провести перерахунок грошового забезпечення, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року, -
У грудні 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, у якому просив зобов'язати відповідача провести йму перерахунок його грошового забезпечення за жовтень-листопад 2005 року згідно вимог Указу Президента України «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» від 04 жовтня 1996 року № 926, а саме: премії в розмірі 33,3% та поновити виплату 50 % надбавки до посадового окладу.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 березня 2009 року, позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року було скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою відмовлено позивачу у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції у справі, ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу відповідача від 17 листопада 2005 року № 265 о/с позивач був звільнений, починаючи з 21 листопада 2005 року, з органів внутрішніх справ за п. 65 «А» (за вислугу років). Вислуга років позивача склала більше 23 років.
З 22 листопада 2005 року позивачу призначена пенсія за вислугу років у розмірі 2688,68 грн., яка складалася з таких видів грошового забезпечення, як посадовий оклад у розмірі 170 грн., оклад за спеціальне звання у розмірі 130 грн., 35 % надбавки за вислугу років в розмірі 105 грн., 50 % надбавки за особливі умови служби у розмірі 150 грн., 100 % надбавки у розмірі 405 грн., 30 % премії міліції в розмірі 897,23 грн., 15 % надбавки за таємність у розмірі 25,5 грн., пенсійної надбавки у розмірі 728,77 грн., 15 % надбавки слідчим у розмірі 45 грн., 70 % надбавки за безперервну службу у розмірі 1231,49 грн.
Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», що визначає заробіток (грошове забезпечення) для обчислення пенсій, в редакції, чинній на час призначення пенсії, та пункту 7 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).
У відповідності до положень Указу Президента України № 26 від 12 січня 2004 року «Про поширення чинності Указу Президента України від 26 грудня 2003 року № 1514 на працівників внутрішніх справ», п.п. 29.1 розділу ІІ п. 4 Інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 листопада 2003 року №1236, керівники, виходячи з рівня кваліфікації, ступеня навантаженості та якості виконуваних оперативно-службових завдань, мають право підвищувати на 50 відсотків посадові оклади штатним працівникам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність та інформаційно-аналітичне забезпечення.
За правилами п.п. 3.1, 3.2 Положення про порядок і умови виплати підвищених розмірів посадових окладів особам вищого, старшого та середнього начальницького складу органів внутрішніх справ, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність та інформаційно-аналітичне забезпечення цих органів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 82 від 27 січня 2004 року, призначення підвищених посадових окладів здійснюється за поданням безпосереднього підрозділу з подальшим розглядом на атестаційній комісії, рішення якої оформлюється відповідним наказом.
Згідно з п. 2 вказаного Положення право підвищувати на 50 відсотків посадові оклади належить Міністрові внутрішніх справ України, який може делегувати таке право керівникам нижчої ланки, які наділені повноваженнями призначати на посади та звільняти з посад працівників.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з Довідкою Головного управління МВС України в Київській області від 13 лютого 2007 року №2/135, надбавка до посадового окладу у розмірі 50 відсотків, передбачена Указом Президента України від 12 січня 2004 року № 26, нараховувалась позивачу до 30 вересня 2005 року, а починаючи з 01 жовтня того ж року, така надбавка не встановлювалась.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки при розрахунку грошового забезпечення станом на 21 листопада 2005 року (день звільнення з органів внутрішніх справ) 50-відсоткова надбавка до посадового окладу за поданням керівництва встановлена не була, а тому у відповідача відсутні були правові підстави для врахування такої при визначенні грошового та пенсійного забезпечення позивача.
Указом Президента України «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» від 4 жовтня 1996 року № 926/96, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, у ст. 3 надано право керівникам внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, преміювати осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання, створеного у розмірі чотиримісячного фонду грошового забезпечення, без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами.
Відповідно до п. 46 зазначеної вище Інструкції місячний фонд преміювання становить 33 відсотки грошового забезпечення.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, згідно довідки відповідача від 06 березня 2007 року № 2-193 преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ проводиться відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у відсотках в межах доведеного фонду. Середній розмір преміювання в Головному управлінні МВС України в Київські області складає 20 відсотків згідно затвердженого кошторису.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що призначення премії, у свою чергу, встановлюється в межах місячного фонду преміювання, що не тягне за собою обов'язкового призначення такої у найвищому граничному розмірі.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції скасована судом апеляційної інстанції, а в справі ухвалено нове законне рішення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: