Справа №:123/7020/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Шофаренко Ю.Ф.
№ провадження:22-ц/190/5488/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Дралло І. Г.
"05" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Дралла І.Г.,
суддів:Білоусової В.В., Іващенко В.В.,
при секретарі:Почотовій Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про покладення обов'язку щодо допуску спеціалістів до земельної ділянки для встановлення межових знаків та не чинити перешкод при встановленні паркану відповідно до рішення суду, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 25 липня 2013 року, -
ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про покладання на неї обов'язку щодо допуску спеціалістів до земельної ділянки для встановлення межових знаків та зобов'язання не чинити перешкод при встановленні паркану, відповідно до рішення суду.
Вимоги мотивовані тим, що для встановлення та закріплення межових знаків границь земельної ділянки, виготовлення та отримання технічної документації ним було укладено договір з землевпорядною організацію, яка повинна виходом на місце винести границі в натурі та встановити знаки, для чого на адресу відповідачки було направлено повідомлення з проханням бути присутньою за місцем знаходження земельної ділянки, але відповідачка не допустила на земельну ділянку спеціалістів землеустрою, у зв'язку з чим позивач просить зобов'язати ОСОБА_7 допустити спеціалістів в області землеустрою до належної їй земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 для встановлення та закріплення межових знаків границь земельної ділянки та просить зобов'язати відповідачку не чинити перешкод у встановлені межі земельної ділянки згідно з рішенням Апеляційного суду АР Крим від 3 вересня 2012 року.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 25 липня 2013 року позовні вимоги задоволені.
Зобов'язано ОСОБА_7 допустити спеціалістів в області землеустрою до належної їй земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1 для встановлення та закріплення межових знаків границь земельної ділянки з суміжним землекористувачем (власником) ОСОБА_6 та не чинити перешкоди при встановленні паркану на границі земельних ділянок, відповідно до рішення Апеляційного суду АР Крим від 3 вересня 2012 року.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам. Зокрема апелянт посилається на те, що вона перешкод не чинить, паркан встановив позивач, а щодо виходу спеціаліста з землеустрою її не було завчасно повідомлено.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги обґрунтовані та засновані на законі. Відповідно до рішення Апеляційного суду АР Крим від 3 вересня 2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 поділено земельну ділянку площею 0,0527 га відповідно до висновку експертизи, що знаходиться в АДРЕСА_1. Для завершення процесу поділу земельної ділянки ОСОБА_6 звернувся до землевпорядної організації, яка не може виконати роботи у зв'язку з тим, що відповідачка не допускає спеціалістів до належної їй земельної ділянки.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна.
Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактично між сторонами виникли правовідносини з приводу виконання рішення Апеляційного суду АР Крим від 3 вересня 2012 року у справі про поділ земельної ділянки.
Процес виконання рішення суду регулюється Законом України «Про виконавче провадження» і безпосереднє проведення виконавчих дії покладається на державного виконавця.
У даному випадку позивачем не надано суду доказів того, що виконавче провадження відкрито і здійснюються виконавчі діє з приводу примусового виконання рішення Апеляційного суду АР Крим від 3 вересня 2012 року у справі між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про поділ земельної ділянки.
ОСОБА_6 уклав договір з ПП «Візавір» щодо виконання геодезичної зйомки земельної ділянки, але у зв'язку з відмовою ОСОБА_7 допустити спеціаліста на земельну ділянку землевпорядні роботи проведені не були, у зв'язку з чим ОСОБА_6 вважає своє право порушеним та таким, що підлягає судовому захисту.
Разом з тим, у разі відмови у добровільному виконанні рішення суду воно підлягає примусовому виконанню державним виконавцем в межах повноважень наданих Законом України «Про виконавче провадження».
Оскільки виконавче провадження не відкрито і виконавчі діє державним виконавцем не проводилися, ОСОБА_6 необґрунтовано вважає, що його право на виконання судового рішення та поділ земельної ділянки порушено з боку ОСОБА_7
Згідно правил статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначені у статті 16 ЦК України.
Аналіз змісту позовних вимог та правовідносин, які виникли між сторонами, свідчить про те, що ОСОБА_6 вибрав неналежний спосіб захисту свого права. Замість того, щоб звертатися до державної виконавчої служби з приводу примусового виконання рішення суду, а у разі відмови оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, він намагається самостійно виконати рішення суду і примусити ОСОБА_7 до його виконання, але таких повноважень за законом ОСОБА_6 немає.
Враховуючи викладені обставини суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що позовні вимоги заявлені безпідставно, не ґрунтуються на законі і задоволені судом першої інстанції помилково, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню за правилами статті 309 ч.1 ЦПК України, з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 25 липня 2013 року скасувати і ухвалити у справі нове рішення про відмову у позові ОСОБА_6.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції
Судді
Дралло І.Г. Білоусова В.В. Іващенко В.В.