Іменем України
26 червня 2013 р. (11:41) Справа №801/3202/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Пакет Т.В.,
при секретарі судового засідання - Мельниковій А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Венеція» до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними дії, визнання протиправною та скасування вимоги, скасування податкової застави на майно.
Обставини справи: Приватне підприємство «Венеція» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправною та скасування вимоги №254 від 05.10.2012 року на суму 27968,27 грн.; визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування боргу з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1819 грн. та нарахування пені по несплаті податку на прибуток у сумі 10470,68 грн.; визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування боргу з податку на додану вартість у сумі 15652,99 грн. та нарахування пені по несплаті податку на додану вартість у сумі 12,37 грн.; скасування податкової застави на майно, яке належить ПП «Венеція», яка була сформована у зв'язку з нарахуванням податкового боргу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була нарахована пеня за несплату позивачем податкових зобов'язань з порушенням податкового законодавства.
У судовому засіданні представник позивача Сметаніна В.О. позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
У судовому засіданні представник відповідача Шевцов В.Г. позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на його необґрунтованість, та пояснив, що податковий борг позивача виник 03.10.2012 року з податку на додану вартість та податку на прибуток на загальну суму 27968,27 грн. на підставі рішення начальника ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС про нарахування пені №788 від 03.10.2012 року відповідно до п.129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України та Інструкції про порядок нарахування та погашення пені, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.12.10 року №953. Згідно ст. 59 Податкового кодексу України позивачу 05.10.2012 року була виставлена податкова вимога №254 на суму 27968,27 грн. Таким чином, на думку представника відповідача підстав для задоволення позову не вбачається.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
З 09 квітня 2012 року по 28 квітня 2012 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Венеція», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.07.2010 року по 31.12.2011 року.
За результатами вказаної перевірки відповідачем складений Акт № 111/22/24509435 від 10.05.2012 р. (а.с.31-65,том№1), відповідно висновків якого встановлено порушення, зокрема:
- п.п.4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.1, 135.2, 135.4 ст. 135, п. 138.2, п. 138.4, п.п. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 99192 грн. за 1 кв. 2011 р., завищення податку на прибуток всього на 115704 грн., у тому числі по періодам: за 6 місяців 2010 року - на 26648 грн., за 9 місяців 2010 року на 50394 грн., за 2010 рік на 56650 грн., за 2 квартал 2011 року на 27327 грн., за 2-3 квартали 2011 року на 60027 грн., за 2-4 квартали 2011 року на 59054 грн.;
- п.п. 7.2.3, 7.2.6, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 201.1, 201.10 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податко на додану вартість всього на 134365 грн., в тому числі по періодам: за квітень 2010 року на 4200 грн., за травень 2010 року на 4847 грн., за червень 2010 року на 15747 грн., за липень 2010 року на 12440 грн., за серпень 2010 року на 10267 грн., за вересень 2010 року на 8236 грн., за жовтень 2010 року на 2300 грн., за листопад 2010 року на 1100 грн., за грудень 2010 року на 300 грн., за січень 2011 року на 753 грн., за лютий 2011 року на 520 грн., за березень 2011 року на 2149 грн., за квітень 2011 року на 3325 грн., за травень 2011 року 3062 грн., за червень 2011 року на 14686 грн., за липень 2011 року на 14061 грн., за серпень 2011 року на 18066 грн., за вересень 2011 року на 11186 грн., за жовтень 2011 року на 4800 грн., за листопад 2011 року на 1340 грн., за грудень 2011 року на 980 грн.
На підставі вказаного Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0009222301 від 24 травня 2012 року про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 161838,50 грн., з яких 134365 грн. за основним платежем та 27473,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення №0009212301 від 24 травня 2012 року про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 144630 грн., з яких 115704 грн. за основним платежем та 28926 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.29,30,том№1).
З матеріалів справи вбачається, що вказані суми грошових зобов'язань не сплачені позивачем в повному обсязі, так позивачем лише частково сплачено фінансові санкції з податку на прибуток у сумі 42071,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3016 від 01 червня 2012 року та №2996 від 24 травня 2012 року (а.с.12,13,том№1) та частково сплачені фінансові санкції з податку на додану вартість у сумі 22414 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3017 від 01 червня 2012 року та №2997 від 24 травня 2012 року (а.с.11,14,том№1).
Рішенням в.о. начальника ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС Філімонової Т.О. від 03.10.2012 року №788 на підставі п.п.129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України та Інструкції про порядок нарахування та погашення пені, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.12.10 року №953, Приватному підприємству «Венеція» нараховано пеню на суму заниження податкового зобов'язання, а саме пеню з ПДВ у сумі 15657,59 грн. та пеню з податку на прибуток у сумі 12310,68 грн. (а.с.55,56,том№2).
05 жовтня 2012 року відповідачем було сформовано податкову вимогу №254 про сплату пені у загальній сумі 27968,27 грн., яку було отримано директором ПП «Венеція» Сазоновим В.В. 25.0-2.2013 року, про що свідчить його підпис на вказаній податковій вимозі (а.с.57,том№2).
Таким чином, судом встановлено, що пеня у сумі 27968,27 грн. була нарахована відповідачем відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України.
Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень судом встановлено наступне.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі ПК України).
Відповідно до п.п. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
В свою чергу п. 57.3 ст. 57 ПК України законодавцем чітко визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Матеріали справи свідчать про те, що податкові повідомлення-рішення №0009222301 та №0009212301 від 24 травня 2012 року, прийняті на підставі Акту перевірки № 111/22/24509435 від 10.05.2012 р., прийняті на підставі п. 54.3 ст. 54 ПК України, та визначені в ньому суми грошових зобов'язань є узгодженими позивачем, оскільки ці рішення ним не оскаржені у встановлені законом строки та порядку.
Главою 12 ПК України закріплені приписи нарахування пені, зокрема п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 визначено, що пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження (п.129.4 ст. 129 ПК України).
Саме таким чином, відповідно до вимог п.129.1.2 ПК України, відповідачем було розраховано пеню позивачу з моменту, в якому було вчинено податкове правопорушення, а саме зі строку сплати податку на додану вартість (30.05.2010 року, 01.07.2010 року, 30.07.2010 року, 31.08.2010 року, 30.09.2010 року, 30.10.2010 року, 02.12.2010 року, 30.12.2010 року, 31.01.2011 року, 03.03.2011 року, 31.03.2011 року, 30.04.2011 року, 30.05.2011 року, 30.06.2011 року, 30.07.2011 року, 30.08.2011 року, 30.09.2011 року, 30.10.2011 року, 01.12.2011 року, 30.12.2011 року, 30.01.2012 року) та зі строку сплати податку на прибуток (20.08.2010 року, 20.11.2010 року, 20.02.2011 року, 20.08.2011 року20.11.2011 року, 20.02.2012 року (а.с.56,том№2).
Однак застосуванням відповідачем ст.129.1.2 ПК України до правовідносин, які виникли у 2010 році, тобто до набрання чинності цієї правової норми є безпідставними.
Суд зазначає, що до 01 січня 2011 року питання нарахування пені було врегульоване п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до якої нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.
Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що застосування відповідачем п.п.129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України на події, що виникли у 2010 році є необґрунтованими.
За таких обставин нарахування пені в порядку передбаченому ст.129 ПК України, тобто за весь період заниження, можливе лише з 01.01.11 року з дати набрання чинності Податкового кодексу України.
Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значен ня для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, об ґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які на справді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Частинами 1, 4 ст. 70 КАС України закріплено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування покладається в спорі на відповідача - орган публічної влади, який повинен подати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
В порядку передбаченому ст.71 КАС України, доказів правомірності, законності та обґрунтованості визначення розміру пені відповідачем суду не надано.
Таким чином, оскаржувана податкова вимога відповідача від 05.10.2012 року №254 про сплату пені у сумі 27968,27 грн. прийнята в межах та у спосіб, які не передбачені чинним законодавством. Зазначені дії є протиправними та необґрунтованими, що призводить до порушення прав позивача.
Приймаючи до уваги встановлення судом протиправності застосування контролюючим органом положень п.п.129.1.2 п.129.1 ст.129 ПК України під час нарахування пені по податковим зобов'язанням, розрахованим при вивчені правильності застосування податкового законодавства при здійсненні платником податків господарської діяльності в період часу до 01.01.2011 р., не можна визнати правомірними дії відповідача щодо перерозподілу поточних платежів для погашення сум нарахованої пені, що потягло за собою нарахування відповідачем боргу з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1819 грн. та нарахування пені по несплаті податку на прибуток у сумі 10470,68 грн., а також нарахування боргу з податку на додану вартість у сумі 15652,99 грн. та нарахування пені по несплаті податку на додану вартість у сумі 12,37 грн., що вбачається з листа відповідача від 12.03.2013 року №819/10/20 (а.с.106, том№2).
Відповідно до п.п.89.1.1, 89.1.2. п. 89.1.ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Підпунктом 89.3.п.89.1.ст. 89 ПКУ, зокрема, передбачено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Оскільки судом встановлено, що відповідачем неправомірно визначено позивачу податковий борг у загальній сумі 28350,41 грн., тому рішення начальника ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС Гарагуц О.І. №112/4 про опис майна у податкову заставу, на підставі якого складено акт №7/19 від 28 лютого 2013 року опису майна ПП «Венеція» є противоправними, а тому з метою захисту прав позивача така податкова застава на майно має бути скасована.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 279,50 грн. (а.с.2,том№1).
Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судовий збір підлягає стягненню із Державного бюджету України шляхом його безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим Адміністративним Судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".
В судовому засіданні 26.06.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 01.07.2013 року.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 05 жовтня 2012 року №254 на суму 27968,27 грн.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо нарахування Приватному підприємству «Венеція» боргу з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1819 грн. та нарахування пені по несплаті податку на прибуток у сумі 10470,68 грн.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо нарахування Приватному підприємству «Венеція» боргу з податку на додану вартість у сумі 15652,99 грн. та нарахування пені по несплаті податку на додану вартість у сумі 12,37 грн.
Скасувати податкову заставу на майно, яке належить Приватному підприємству «Венеція», яка була сформована у зв'язку з нарахуванням податкового боргу.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Венеція» судовий збір у розмірі 279 (двісті сімдесят дев'ять) грн. 50 коп., шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.В.Пакет