01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
01.04.2009 № 44/4
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Рєпіної Л.О.
Синиці О.Ф.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "І.К. Ініціатива"
на рішення Господарського суду м.Києва від 06.02.2009
у справі № 44/4 (суддя Чеберяк П.П.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "І.К. Ініціатива"
до Міністерство оборони України
третя особа позивача
третя особа відповідача
про зобов"язання вчинити дії
Рішенням господарського суду м. Києва від 06.02.2009 р. у справі № 44/4 відмовлено ТОВ «І.К.Ініціатива» у задоволенні позову до Міністерства оборони України про визнання відмови щодо укладання договору оренди необґрунтованою.
Не погоджуючись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Представник відповідача, в судовому засіданні, проти вимог, викладених у апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 20.11.2007 позивач звернувся до філії «Біличанської бази матеріально-технічного забезпечення та Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» про намір взяття в оренду майна, що перебуває на їх балансі, розташоване по вул. Пономарьова,2 смт. Коцюбинське у Київської області, а саме: сховище металеве інв.№ 9 загальною площею 420 м.кв., відкритого майданчика з асфальтовим покриттям із стелажами, площею 1256 м.кв. Вказані установи не заперечували щодо укладання договору оренди на майно.
Позивачем розпочаті роботи щодо підготовки документів та здійснення оцінки майна, також звернувся до регіонального відділення Фонду державного майна України з відповідною заявою.
РВ ФДМУ взяти у розробку документи для оголошення конкурсу на право укладання відповідного договору оренди на майно.
Але, відповідач не надав згоди на укладання договору оренди на вказане майно, тому позивач звернувся до суду.
Заперечуючи проти рішення місцевого суду, позивач вказує на те, що судом не надана оцінка відмови відповідача, оскільки вона, є необґрунтованою, завдає шкоди як державі у вигляди неотримання коштів, так і майну, так як воно не експлуатується та руйнується; посилання на реформування безпідставне, оскільки таке реформування проводиться вже не перший рік; що господарський суд застосував Закон «Про господарську діяльність у Збройних силах України», тоді як слід застосувати Закон «Про оренду державного та комунального майна», а зазначення судом що ст. 16 ЦК України не передбачає такого способу захисту права як визнання відмови необґрунтованою порушує його конституційні права.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Згідно до ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України».
Стаття 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних силах України» встановлює, що передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України. Дані вимоги кореспондуються з вимогами передбаченими у Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 р. N 778. Таким чином, господарський суд вірно застосував до спору Закон «Про господарську діяльність у Збройних силах України» враховуючи специфіку спірного майна.
Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів. Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента. Таким чином, суд не може примусити відповідача, у разі його незгоди, укласти договір оренди.
Щодо ст. 16 ЦК України, то колегія суддів підтримує висновки господарського суду, що такого захисту права як визнання відмови необґрунтованою законодавством не передбачено, крім того, позивачем не доведено, що відмова у згоді на укладання договору оренди саме на це майно, будь-яким чином порушує права позивача.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ТОВ « І.К. Ініціатива» залишити без задоволення,рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2009 року у справі № 44/4 залишити без змін.
2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя Зеленін В.О.
Судді Рєпіна Л.О.
Синиця О.Ф.
02.04.09 (відправлено)