79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
17.03.09 Справа № 02/135-38
м.Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої - судді Якімець Г.Г.
суддів Юрченка Я.О.
Кордюк Г.Т.,
при секретарі Горбач Ю.Б.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Виробничо-комерційної фірми «Луцьккондитер»б/н від 09.02.2009 р.
на рішення Господарського суду Волинської області від 26.01.2009 року
у справі № 02/135-38
за позовом: ТзОВ «Хауз Україна», м. Київ
до відповідача: ТзОВ «Виробничо-комерційної фірми «Луцьккондитер», м. Луцьк
про стягнення 26431,11 грн. боргу та пені за несвоєчасну оплату товару
за участю представників сторін:
від позивача: не з»явився
від відповідача: не з»явився
Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.01.2009 року у справі № 02/135-38 (суддя Костюк С.В.) припинено провадження у справі на суму 19183,93 грн.; стягнуто з ТзОВ «Виробничо-комерційної фірми «Луцьккондитер»на користь ТзОВ «Хауз Україна»7247,15 грн., з них 3510,66 грн. пені, 3237,71 грн. нарахувань від інфляції та 498,78 грн. -3% річних, а також 382,11 грн. судові витрати по справі, з них 264,31 грн. по оплаті державного мита та 118 грн. інформаційно-технічні послуги.
Суд першої інстанції припинив провадження на суму 19183,95 грн. за п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв»язку зі сплатою заборгованості у вказаному розмірі.
При задоволенні позову в частині стягнення пені, збитків завданих інфляцією та річних суд керувався ст. 625 Цивільного кодексу України, умовами договору від 16.10.2007 року, встановив, що відповідач пропустив строк оплати за поставлений товар.
Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду щодо стягнення пені в розмірі 3510,66 грн., подав апеляційну скаргу, посилається на ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та ч.2 п.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, вважає, що місцевий господарський суд неправомірно нарахував пеню на 312 днів та стверджує, що у позивача 06.11.2008 р. закінчився строк для звернення стягнення пені.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Представники сторін в судове засідання не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення №№ 399066, 399065.
Розпорядженням першого заступника голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2009 року справу № 02/135-38 передано на розгляд колегії суддів у складі: Якімець Г.Г. (головуючий суддя), Юрченка Я.О., Кордюк Г.Т.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, судова колегія прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 26.01.2009 року у справі № 02/135-38 слід залишити без змін з огляду на наступне:
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України)
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов»язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Ст. 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічно статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) /ст. 530 Цивільного кодексу України/.
16 жовтня 2007 року Відкрите акціонерне товариство «Хауз Україна»(далі продавець) та Відкрите акціонерне товариство «Виробничо комерційна фірма «Луцьккондитер»(далі покупець) уклали договір купівлі-продажу № 16/10/07, за умовами якого продавець зобов»язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар, найменування, вартість і кількість якого вказується у додатках, які є невід»ємною частиною даного договору.
Згідно п.2.1 договору покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця в строки, вказані в додатках до даного договору, які є його невід»ємною частиною.
В додатку № 1 до договору № 16/10/07 від 16.10.2007 року сторони передбачили специфікацію на товар, що поставляється покупцю. Згідно специфікації № 1 від 16.10.2007 року продавець зобов»язався в жовтні 2007 р. поставити покупцю товар (арахіс 24/28, Китай) в кількості 15475,00 кг. на загальну суму 121447,80 грн. з ПДВ, а покупець зобов»язався таким чином оплатити продавцю суму договору: 25 % передоплата, 75 % на протязі 20 (двадцяти) календарних днів після отримання товару на складі покупця.
Як вбачається з видаткової накладної № РН-1610 від 16.10.2007 р. позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу арахіс 24/28 (Китай), в кількості 15475 грн. на загальну суму 121447,80 грн. (з ПДВ).
Відповідач своєчасно товар не оплатив. Як вбачається з виписки за особовим рахунком БП ТзОВ «Хауз-Україна»покупець частково оплатив товар 16.10.2007 року на суму 30263,85 грн.
Інші проплати за поставлену продукцію здійснені на протязі 2008 року з порушенням передбаченого договором двадцятиденного строку. У 2009 році, під час розгляду справи у Господарському суді Волинської області, поставлений згідно накладної № РН-1610 від 16.10.2007 р. товар, оплачено повністю.
Тому, суд першої інстанції обґрунтовано припинив провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 19183,95 грн. за п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов»язання як сплата неустойки.
Частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п.5.1 договору у випадку неоплати товару в строк, вказаний в даному договорі, покупець зобов»язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний календарний день прострочення.
Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з позовної заяви, позивач нарахував відповідачу пеню за 312 днів від суми 19183,95 грн., тобто від неоплаченої суми зобов»язання на час подання позову. За вимогами ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування пені має бути здійснено за шість місяців з дня коли зобов»язання мало бути виконано. При цьому, до уваги має братися сума невиконаного зобов»язання в цей же період, зокрема, з 6 листопада 2007 року сума невиконаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційною фірмою «Луцьккондитер» зобов»язання становила 91183,95 грн. та зменшувалася по мірі надходження коштів на рахунок ТзОВ «Хауз-Україна».
Що стосується посилання відповідача на ч.2 п.2 ст. 258 Цивільного кодексу України щодо пропущення річного строку позовної давності за вимогами про стягнення пені, то суд апеляційної інстанції роз»яснює апелянту, що строк на стягнення пені пропущено позивачем лише за період з 06.11.2008 року по 29.11.2007 року (дата направлення позовної заяви до суду, згідно відмітки на конверті).
Згідно здійсненого апеляційним судом перерахунку фактично нарахована пеня з 29.11.2007 року по 06.05.2008 року від суми невиконаного зобов»язання за цей же період (від фактично наявної заборгованості по календарних днях зі зменшенням з часу сплати) становить 5171,39 грн.
Суд першої інстанції, вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, обґрунтовано стягнув 3510,66 грн. пені.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на прострочення виконання грошового зобов»язання, у відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції правомірно задоволив позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 3237,71 грн. та 498,78 грн. річних (3%).
Отже, суд першої інстанції повно та всебічно з»ясував обставини справи, прийняв рішення від 26.01.2009 р. у справі № 02/135-38 відповідно до норм матеріального та процесуального права, підстав його скасування не встановлено.
Оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,
Львівський апеляційний господарський суд
Рішення Господарського суду Волинськоі області від 26.01.2009 р. у справі № 02/135-38 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий - суддя Якімець Г.Г.
суддя Юрченко Я.О.
суддя Кордюк Г.Т.