18 березня 2009 р.
№ 40/256пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коробенко Г.П. -головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Рогач Л.І.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Державного комітету України з державного матеріального резерву м. Київ
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду
від 08.12.2008р.
у справі
господарського суду Донецької області
за позовом
Державного комітету України з державного матеріального резерву м. Київ
до
Державного підприємства "Артемвугілля"
м. Горлівка Донецької області
про
зобов'язання відповідача повернути до державного матеріального резерву матеріальні цінності за переліком; стягнути з відповідача до державного бюджету України штраф в сумі 4 583 333 грн. 18 коп. та пеню в сумі 485 456 грн. 60 коп.
за участю представників:
позивача: Вакуленко О.М., дов. від 02.02.2009р. №450/0/4-09, Джаша І.К., дов. від 04.02.2009р. №510/0/4-09,
відповідача: не з'явився
Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства "Артемвугілля" про зобов'язання повернути до державного матеріального резерву цінностей за переліком: сталь товстолистову в кількості 32,23 тонн; рейки з/д широкої колії в кількості 33,6 тонн: рейки з/д вузької колії в кількості 207, 363 тонн; балки та швелери в кількості 8,57тонн; сталь сортова конструкційна в кількості 1,247тонн; накладки та підкладки в кількості 132,18 тонн; канати сталеві (трос) в кількості 116,442 тонн; болти колійні в кількості 7,37 тонн; костилі колійні в кількості 49,4 тонн; труби нафтопровідні безшовні в кількості 4,3 тонн; труби нафтопровідні зварні в кількості 51,75 тонн; труби водо-газопровідні в кількості 165,612 тонн; рукави високого тиску в кількості 4,704 тис.м.; стрічка конвеєрна в кількості 1,1496 тис.кв.м.; труби вентиляційні в кількості 7 760 м.; бронекабель в кількості 3,593 км.; кабелі шлангові і врубові в кількості 8,374 км.; кабель контрольний в кількості 1,825 км.; протигази ПЦ-5 в кількості 27 400 шт. та про стягнення штрафу у розмірі 4 583 333 грн. 18 коп. і пені у розмірі 485 456 грн. 60 коп., у зв'язку з незабезпеченням збереження матеріальних цінностей державного резерву та їх самовільного відчуження, відмовлено.
Справа розглядалась неодноразово. Востаннє рішенням господарського суду Донецької області від 30.09.08р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2008р. по справі №40/256пн, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням та постановою, Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти прийняті з невірним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а саме ст.ст. 4, 6, 11, 14, гл. 66 Цивільного кодексу України, ст.ст. 8, 11, 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", ст. 2 Закону України "Про судоустрій України", ст.ст. 32, 34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України.
У відзиві ДП "Артемвугілля", останнє просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 17.03.2009р. № 02.03-10/129 суддю Божок В.С. замінено на суддю Рогач Л.І.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь у засіданні суду касаційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує свої вимоги наявністю на відповідальному зберіганні Державного підприємства "Артемвугілля" матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, управління якими здійснювалось Державним комітетом України з державного матеріального резерву, що на думку останнього підтверджується номенклатурою накопичення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, затвердженою наказом Мінвуглепрому СРСР №7сс від 09.06.1988р. та актом перевірки Східного контрольно-ревізійного відділення Держкомрезерву від 29.12.06р., наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні відповідача. В результаті перевірки встановлено: відповідно до розпорядження КМУ від 05.07.04р. №434-р на підприємстві відповідача частково проведено розбронювання матеріальних цінностей мобрезерву, несвоєчасне освіження, правила та умови зберігання не забезпечуються, кількісне зберігання не заперечується, якісний стан матеріальних цінностей мобілізаційного резерву не відповідає діючим стандартам. Вартість матеріальних цінностей мобілізаційного резерву становить 4 583 333 грн. 18 коп. за цінами станом на 29.12.06р.
Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Частина запасів матеріальних цінностей державного резерву може зберігатися на промислових, транспортних, сільськогосподарських, постачальницько-збутових та інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах п.2 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв".
Згідно із п. 10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.97 р. N 1129 із змінами і доповненнями, матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку.
Як встановлено господарським судом першої та апеляційної інстанції, доказів на підтвердження закладення до державного резерву вказаних в акті КРУ матеріальних цінностей з передачею їх відповідачу, позивач суду не надав.
Так, посилання позивача в підтвердження своїх позовних вимог на Номенклатуру накопичення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, затвердженою наказом Мінвуглепрому СРСР № 7сс від 09.06.1988р. спростовуються матеріалами справи, в якій наявна Номенклатура накопичення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 86 рік, затверджена наказом Донецького державного виробничого об'єднання вугільної промисловості Міністерства вугільної промисловості СРСР № м-8-с від 12.07.1988р.
Наказу Мінвуглепрома СРСР, на який посилається позивач, матеріали справи не містять і останнім суду не надано.
Господарським судом попередніх інстанцій також встановлено, що 15.11.02р. між Державним комітетом України з державного матеріального резерву, та Виробничим об'єднанням з видобутку вугілля "Артемсугілля" м. Горлівка був укладений Договір №105/29 відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що позивач передає, а відповідач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією (затвердженою номенклатурою у кількості та за вартістю згідно з актом форми №1).
Згідно пунктів 3.1, 3.2, 3.3 Договору позивач зобов'язаний відшкодовувати відповідачу витрати на зберігання цінностей та оплачувати вартість робіт із закладення цінностей та контролювати додержання умов зберігання цінностей, їх наявність, якісний стан.
Проаналізувавши умови договору зберігання та дослідивши надані сторонами докази, господарський суд першої та апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо недоведеності позивачем факту передачі на відповідальне зберігання матеріальних цінності, а відповідачем прийняття їх згідно з специфікацією, затвердженою номенклатурою у кількості та за вартістю згідно з актом форми №1, як і недоведеності перерахування відповідачу коштів за зберігання матеріальних цінностей державного резерву згідно умов зазначеного договору. При цьому посилання позивача на звіти форми 12мр, 15 мр, 16 мр, 17 мр судами правомірно визнано необґрунтованими та не прийнято до уваги, з огляду на приписи ст. 34 ГПК України.
Отже, місцевим та апеляційним господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередні суди дали належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не наділена, з огляду на що висновок господарського суду попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог колегія визнає правомірним та обгрунтованим.
Таким чином, наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права, і не заперечує правильність та законність оскаржуваних судових актів, які відповідають чинному законодавству України і обставинам справи, підстави для скасування яких відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2008р. у справі № 40/256пн залишити без змін.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді: Т.Ф. Костенко
Л.І. Рогач