24 березня 2009 р.
№ 43/39
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. -головуючого,
Волковицької Н.О.,
Рогач Л.І.
за участю представників:
позивача
не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)
відповідача
третьої особи
не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)
Козій Д.О., дов. від 29.12.2008р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного підприємства "Макіїввугілля"
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 10.12.2009р.
у справі
№ 43/39
Господарського суду Донецької області
за позовом
Державного підприємства "Макіїввугілля"
до
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
про
та за зустрічним позовом
до
Відкритого акціонерного товариства "Горлівський завод "Реммаш"
Міністерство вугільної промисловості
стягнення 212000грн. 37743,69грн. (в тому числі 9920,89грн. пені та 27822,80грн. заборгованості)
Відкритого акціонерного товариства "Горлівський завод "Реммаш"
Державного підприємства "Макіїввугілля"
про
зобов'язання виконати вимоги пункту 2.3 договору на проведення капітального ремонту обладнання № 66/134/02-01/1-КР52 від 16.05.2007р.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 37743,69грн., у тому числі 9920,89грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань та 27822,80грн. заборгованості, що виникла під час ремонту, посилаючись на статті 526, 530, 546, 549, 551 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги вмотивовано порушенням відповідачем передбачених договором строків проведення капітального ремонту гірничошахтного обладнання, за що умовами договору передбачено відповідальність у вигляді пені, а також виконанням відповідачем робіт на меншу суму, ніж здійснена позивачем попередня оплата.
Відповідач відхилив поданий позов, вказавши, що частину гірничошахтного обладнання, передбаченого договором (породонавантажувальну машину 2ПНБ2Б), не було передано позивачем для ремонту, відтак нарахування пені за прострочення виконання ремонтних робіт в цій частині є безпідставним; договір не передбачає будь-яких зобов'язань відповідача по поверненню бюджетних коштів; відповідач знаходиться в процедурі банкрутства та має суттєвий об'єм заборгованості перед бюджетом, тому є підстави для зменшення належних до сплати санкцій.
Також відповідач подав зустрічний позов про зобов'язання Державного підприємства "Макіїввугілля" виконати вимоги пункту 2.3 договору від 16.05.2007р. № 66/134/02-01/1-КР52 про надання послуг з капітального ремонту гірничошахтного обладнання та надати на адресу ВАТ "Горлівський завод "Реммаш" відсутнє навісне обладнання на породонавантажувальну машину 2ПНБ2Б -бурилку для належного виконання ремонту, зазначивши, що ним здійснено ремонт породонавантажувальної машини 2ПНБ2 без бурилки на суму 232177,20грн. з огляду на порушення Державним підприємством "Макіїввугілля" умов договору про надання обладнання, що підлягає ремонту, повністю укомплектованим, посилаючись на статті 526, 837 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України.
У відзиві на зустрічну позовну заяву Державне підприємство "Макіїввугілля" вказало на відсутність порушень вимог договору переданням у ремонт породонавантажувальної машини 2 ПНБ 2 (без бурилки) та на неодноразове невиконання виконавцем ремонтних робіт зобов'язань по поверненню зайво сплачених за ремонт бюджетних коштів.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору підтримала первісний позов та заперечила проти задоволення вимог зустрічного позову.
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.10.2008р. (судді: Зубченко І.В. -головуючий, Сковородіна О.М., Курило Г.Є.) первісний позов задоволено частково; стягнуто з ВАТ "Горлівський завод "Реммаш" на користь Державного підприємства "Макіїввугілля" пеню в сумі 9920,89грн. та 130,23грн. судових витрат; у стягненні 27822,80грн. заборгованості відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Судове рішення вмотивовано встановленими обставинами справи щодо несвоєчасного виконання ВАТ "Горлівський завод "Реммаш" зобов'язань щодо надання послуг з капітального ремонту обладнання, що є підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин.
Відмовляючи у стягненні 27822,80грн. різниці між сплаченими в якості попередньої оплати коштами та вартістю проведеного ремонту, як заборгованості, суд вказав на неправомірність визначення правової природи даних коштів як заборгованості, оскільки умови договору не передбачають зобов'язань сплатити певні кошти в розумінні статті 509 Цивільного кодексу України.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд вказав на недоведеність обов'язку державного підприємства передавати для належного виконання ремонту навісного обладнання на породонавантажувальну машину 2ПНБ2Б.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.12.2008р. (судді: Мирошниченко С.В. -головуючий, Колядко Т.М., Скакун О.А.) з урахуванням ухвали від 16.12.2008р. рішення місцевого господарського суду скасовано частково; визнано недійсним пункт 6.2. договору № 6/134/02-01/1-КР-52 від 16.05.2007р.; в частині позову про стягнення пені відмовлено; в іншій частині судове рішення залишено без змін.
Апеляційний господарський суд дійшов висновку про суперечність пункту 6.2 договору вимогам Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" та Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що передбачають зарахування надходжень від штрафних санкцій внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів угод з суб'єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів державного бюджету виключно в доход державного бюджету України.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Державне підприємство "Макіїввугілля" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняте у справі рішення частково, а прийняту постанову повністю та прийняти нове рішення про стягнення на користь скаржника пені у розмірі 9920,89грн. пені та 27822,80грн. бюджетних коштів.
Скаржник посилається на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, оскільки суди в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України неповно з'ясували обставини справи та оцінили докази, надані позивачем.
Також скаржник вважає, що, визнавши недійсним пункт договору, апеляційний господарський суд вийшов за межі позовних вимог, а також неправильно застосував статті 203 та 215 Цивільного кодексу України, не врахувавши, що позивач, укладаючи даний договір, діяв як розпорядник (одержувач) бюджетних коштів.
Відповідач не скористався правом на участь представника в судовому засіданні; у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів, вказавши на законність постанови апеляційного господарського суду.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 16.05.2007р. Міністерством вугільної промисловості України (замовник), Державним підприємством "Макіїввугілля" (платник-замовник), Відкритим акціонерним товариством "Горлівський завод "Реммаш" (підрядник) був укладений договір № 66/134/02-01/1-КР52 на проведення капітального ремонту гірничошахтного обладнання.
Відповідно до умов договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобовязання по виконанню капітального ремонту гірничошахтного обладнання платника-замовника; тип і кількість обладнання, направленого в капітальний ремонт, визначається у переліку обладнання, що підлягає ремонту, що погоджується сторонами договору та є невід'ємною частиною договору як додаток № 1.
Додатком № 1 до договору до переліку обладнання, що підлягає ремонту, включено, зокрема, гірничопрохідницький комбайн 4ПП2М у кількості 1 одиниця, вартість ремонту якого складає 791666,67грн., гірничопрохідницький комбайн ГПКС у кількості 4 одиниць, вартість ремонту складає 1640000грн., гірничопрохідницький комбайн КСП-32 у кількості 2 одиниць, вартість ремонту складає 2000000грн., породонавантажувальна машина 1ППН5 у кількості 1 одиниць, вартість ремонту складає 110000грн., породонавантажувальна машина 2ПНБ2Б у кількості 3 одиниць, вартість ремонту складає 650000,01грн.; загальна сума договору за пунктом 3.1 договору складає 6230000,02грн.
Умовами договору передбачено, що у протоколі узгодження № 2 до договору фіксується максимальна вартість капітального ремонту; за протоколом узгодження договірної ціни від 16.05.2007р. вартість капітального ремонту обладнання склала 6230000,02грн.
Передача обладнання в ремонт здійснюється шляхом підписання акта прийому-передачі; пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата за послуги з капітального ремонту обладнання здійснюється платником-замовником шляхом перерахунку бюджетних коштів на рахунок підрядника на умовах 100% передоплати.
Підрядник зобов'язаний здійснити ремонт комбайнів протягом 45 календарних днів, а ремонт породонавантажувальних машин протягом 30 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати.
Перевіряючи виконання умов договору кожною зі сторін, суди встановили, що Державне підприємство провело попередню оплату за капітальний ремонт гірничопрохідницького комбайну ГПКС (для ВП "Шахтоуправління ім. В.М. Бажанова) у сумі 492000грн. за платіжним дорученням № 8 від 10.08.07р., № 118 від 10.08.07р., породонавантажувальної машини 2ПНБ2Б (для ВП "Шахта "Ясинівська-Глибока") у сумі 260000грн. за платіжним дорученням № 155 від 19.09.07р., породонавантажувальної машини 2ПНБ2Б (для ВП "Шахта "Бутівка") у сумі 260000грн. за платіжним дорученням № 158 від 19.09.07р.
З урахуванням умов договору та дати оплати роботи з ремонту та повернення обладнання позивачу повинні були бути виконані до 26.09.2007р. для комбайну, та до 20.10.2007р. для породонавантажувальних машин.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство повернуло після ремонту комбайн за актом виконаних робіт від 25.10.2007р., прострочення становить 27 днів, породонавантажувальну машину 2ПНБ2Б (для ВП "Шахта "Ясинівська-Глибока") за актом виконаних робіт від 25.01.08р., прострочення становить 96 днів, породонавантажувальну машину 2ПНБ2Б (для ВП "Шахта "Бутівка") за актом виконаних робіт від 13.11.2007р., прострочення становить 22 дні.
Відповідно до акта приймання-передачі ремонтного фонду сума виконаних робіт згідно накладної № 593 від 25.11.08р. склала 232177,20грн, що на 27822,80грн. менше, ніж сума, на яку було проведено попередню оплату ремонтних робіт.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку порушення підрядником термінів виконання робіт, підрядник сплачує платнику замовнику пеню у розмірі 1 облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від вартості прострочених робіт, за кожен день прострочення; відтак позивач за первісним позовом нарахував 9920,89грн. пені за допущені порушення.
Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення пені, місцевий господарський суд виходив з наявності обставин, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, змісту правовідносин сторін, опосередкованих договором, та приписів статей 174, 193, 218, 230 Господарського кодексу України, статей 11, 509, 526 Цивільного кодексу України, що передбачають порядок виконання зобов'язань та відповідальність за їх невиконання.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд послався на недоведеність порушень умов договору зі сторони замовника-платника робіт за договором.
Переглядаючи справу в повному обсязі за статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд погодився з встановленими місцевим господарським судом обставинами справи та правовими висновками щодо стягнення 27822,80грн. заборгованості за первісним позовом та за зустрічним позовом.
Водночас апеляційний господарський суд вказав, що за пунктом 3.2. договору розрахунки за виконані ремонтні роботи здійснюються бюджетними грошовими коштами, відтак пункт 6.2 договору не відповідає пункту 15 частини 1 статті 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", пункту 15 частини 1 статті 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", за якими надходження від штрафних санкцій внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів угод з суб'єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів державного бюджету зараховуються в доходи Державного бюджету України за відповідні роки.
Приймаючи рішення, господарський суд має право визнати повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; таким чином, апеляційний господарський суд, визнаючи недійсним пункт 6.2 договору, діяв відповідно з приписами статті 83 Господарського процесуального кодексу України.
Однак судова колегія вважає висновки апеляційного господарського суду про невідповідність даного пункту договору приписам чинного законодавства помилковими.
Так, відповідно до статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів; при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, чи на підставі примірного або типового договору (за їх наявності), а також на підставі державного замовлення.
З статтею 611 Цивільного кодексу України, статтями 2, 216, 230, 231 Господарського кодексу України учасники відносин у сфері господарювання вправі передбачити у договорі відповідальність за неналежне виконання зобовязання у вигляді штрафних санкцій.
Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства; волевиявлення сторін на встановлення відповідальності за неналежне виконання зобовязання не суперечить чинному законодавству.
Щодо посилання апеляційного господарського суду на приписи Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" та Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", судова колегія зазначає про таке.
Даними законами визначено надходження від штрафних санкцій внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів угод з суб'єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів державного бюджету як джерела формування доходної частини Державного бюджету України за відповідні роки.
Вказані вище закони визначають план утворення та використання фінансових ресурсів країни, та не стосуються правовідносин сторін за господарськими зобов'язаннями, не виключають права сторін передбачити взаємну відповідальність за їх невиконання.
Питання механізму надходження та порядку зарахування нарахованих штрафних санкцій внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів угод з суб'єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів державного бюджету до доходів державного бюджету України, відповідальності особи, що порушила цільове призначення вказаних коштів, не стосуються чинності спірного пункту договору.
Водночас рішення місцевого господарського суду про стягнення нарахованої позивачем пені в повному обсязі є передчасним, оскільки прийнято без дослідження умов договору та встановлення обставин справи, які визначають порядок нарахування пені (з чого нараховується пеня) та, відповідно, вартість виконаних робіт; поза тим судами не прийнято до уваги доводи самого позивача, що вартість виконаних робіт за договором становила меншу суму, ніж проведена попередня оплата за договором.
Стосовно наслідків розгляду позовних вимог про стягнення 27822,80грн. заборгованості за первісним позовом судова колегія звертає увагу судів попередніх інстанцій, що відповідно до поняття зобовязання, викладеного у статті 509 Цивільного кодексу України, та підстав його виникнення згідно статті 11 Цивільного кодексу України, поняття зобовязання поширюється не тільки на зобовязання, про які йдеться у Книзі п'ятій Цивільного кодексу України "Зобов'язальне право", але й на інші правовідносини.
Обмежуючи підстави відмови у стягненні вказаної вище суми аналізом умов договору, які не передбачають зобов'язань відповідача сплатити певні кошти, суди не встановили дійсні обставини справи, не перевірили доводи позивача щодо одержання відповідачем бюджетних коштів понад вартість робіт, визначену в акті виконаних робіт, та не з'ясували відповідність пов'язаних з цим правовідносин змісту зобов'язальних правовідносин в розумінні статті 509 Цивільного кодексу України.
Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди всупереч статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; неналежним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, у зв'язку з чим їх висновки у даному спорі не можуть вважатися законними та обґрунтованими.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають з вище зазначених підстав.
З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державного підприємства "Макіїввугілля" задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.12.2008р. у справі № 43/39 Господарського суду Донецької області та рішення Господарського суду Донецької області від 02.10.2008р. скасувати в частині результатів розгляду первісного позову.
Справу в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
Судові рішення в частині вирішення зустрічного позову залишити без змін.
Головуючий Т.Дроботова
Судді: Н.Волковицька
Л.Рогач